3. Види комунікації.

Комунікація – це елемент спілкування, у ході якого здійснюється обмін різними уявленнями, ідеями, інтересами, почуттями. Передаючи інформацію, учасники комунікації в процесі спілкування ставлять перед собою певні цілі та наміри. Комунікація є важливим фактором психічного розвитку особистості, так як в процесі спілкування з оточенням пізнається світ, набувається досвід, засвоюються знання.

Комунікативна діяльність визначається як особливий вид спілкування, що характеризується передачею інформації від джерела (комунікатора) до отримувача (реципієнта) шляхом визначеного каналу.

Залежно від використання знакових систем виділяють вербальну та невербальну комунікацію. Вербальна комунікація як знакова система використовує мовлення та передбачає засвоєння мови. Мовлення є основним засобом комунікації між людьми, яке виникає на певному етапі розвитку комунікативної діяльності. Під невербальними  засобами маються на увазі різні замінники звучної мови, що впливають через прямі сенсорні та тілесні контакти.

Найважливішою особливістю невербальних повідомлень є те, що вони здійснюється за допомогою різних сенсорних систем: зору, слуху, шкіро-тактильного відчуття, смаку, нюху. Невербальна комунікація кодується завдяки: виразним рухам тіла; звукового оформлення мовлення; певним чином організованого мікросередовища, що оточує людину; використання матеріальних предметів, які мають символічне значення.

4. Використання bliss системи в комунікації дітей із тпм.

Блісс - семантична мовна система, здатна заміщати будь-яку іншу природну мову. Алфавітом є не букви, а певна кількість графічних базових символів, що представляють значення, які легко запам'ятати навіть дитині.

У 1971 році бліссимволіка стала однією з перших систем альтернативної та додаткової комунікації (АДК), які були використані в якості допоміжних засобів спілкування людей із різними мовленнєвими порушеннями, часто в поєднанні з фізичною інвалідністю.

У процесі спілкування використовується індивідуальна комунікативна карта, яка заміщає або доповнює природне мовлення і створюється з урахуванням пізнавальних, мовних, сенсорних і фізичних здібностей дитини або дорослої людини. Розміщення символів з клітинної системи і виділення кольором їх приналежності до граматичного класу полегшує знаходження необхідного слова під час діалогу.

Випадковому співрозмовнику, незнайомому з Блісс-методом, не обов'язково знати значення символів - він може прочитати слово, що супроводжує кожен символ в Блісс-карті.

При важких формах ДЦП, коли дитина не може виконувати вказівні жести руками, на його голову надягають шолом або пов'язку з лазерною указкою. Рухаючи головою, він може керувати лазерним променем, підсвічуючи необхідний символ.

Ця мовна система підходить до використання на різних мовних рівнях, від сигнального слова до граматично досконалого пропозиції. Блісс мовою видаються книги, словники, листівки та інша друкована продукція.

5. Діагностика комунікативного розвитку дітей із тпм.

Метою комплексного обстеження є: визначення особливостей комунікативних можливостей та особливостей психофізичного розвитку дітей із тяжкими порушеннями мовлення (І рівень ЗНМ, немовленнєві діти).

У процесі обстеження передбачено:

І етап. Спостереження за поведінкою та проявами комунікації дитини.

І етап дослідження включає 2 підетапи, а саме: природний експеримент (спостереження, бесіда) та лабораторний експеримент.

Проведення природного експерименту було спрямовано на дослідження особливостей поведінки дітей та проведення бесіди з батьками та дорослими. У ході бесіди необхідно:

● з’ясувати особливості спілкування дитини з оточуюченням;

● виявити чи виражає дитина свої повсякденні побутові потреби;

● виявити, чи впізнає та називає знайомих людей;

● виявити наявність/відсутність вокалізації, за допомогою якої дитина виражає свої почуття, інтереси, побажання та особистісні стани;

● виявити застосування дитиною невербальних засобів комунікації (жести, міміка,погляд), за допомогою яких дитина виражає свої думки, бажання, почуття під час спілкування з іншими людьми.

Проведення лабораторного експерименту передбачає безпосереднє зацікавлення дитини конкретним предметом (цукерка) із метою виявлення прояву комунікації за для задоволення свого бажання, або інтересу даним предметом.

ІІ етап. Обстеження імпресивного мовлення

Метою є з’ясування особливостей розуміння дітьми із ТПМ лексичного, граматичного та синтаксичного значення слів;

Проведення дослідження здійснюється за допомогою визначених методик та завдань, що проводиться індивідуально із кожною дитиною з використанням ігрових прийомів та наочного матеріалу.

ІІІ етап. Обстеження психофізичного розвитку

Третій етап обстеження передбачає розв’язання таких завдань:

● обстеження стану розвитку ручної та дрібної моторики.

● визначення стану сформованості психічних процесів (обстеження процесів уваги, сприймання, пам’яті, мислення).

Проведення дослідження психофізичного розвитку здійснюється за допомогою визначених методик та завдань індивідуально із кожною дитиною з використанням ігрових прийомів та наочного матеріалу.