- •«Яблучна полиця», її зміст і призначення.
- •Види комунікації.
- •Використання bliss системи в комунікації дітей із тпм.
- •Діагностика комунікативного розвитку дітей із тпм.
- •Етапи роботи з графічними засобами комунікації.
- •Основні завдання психолого-педагогічної допомоги дітям із тппфр.
- •Основні напрямки роботи з розвитку мовлення дітей із і рівнем знм.
- •Особливості мовленнєвого розвитку дітей із моторними алаліями.
- •Особливості мовленнєвого розвитку дітей із складними дизартріями.
- •Особливості комунікації безмовленнєвих дітей / людей.
- •Особливості мовленнєвого розвитку дітей із анартріями.
- •Особливості мовленнєвого розвитку осіб із афазіями.
- •Особливості розвитку мовлення аутичних дітей
- •Поняття «безмовленнєві діти», особливості їх комунікації.
- •Поняття «якість життя» дитини з ппфр.
- •Поняття аас; її користувачі.
- •Поняття базальної стимуляції як способу навчання комунікації дітей із тпм.
- •Поняття і значення комунікації.
- •Поняття категорії безмовленнєвих дітей.
- •Поняття про тяжкі та багаточисленні порушення психофізичного розвитку.
- •Правила організації спілкування дітей із тпм.
- •Принципи впровадження системи аас.
- •Принципи впровадження ситсеми додаткової комунікації.
- •Принципи нового розуміння співпраці сім’ї і фахівців у розвитку комунікативних умінь дітей із тпм.
- •Прості технічні засоби аас.
- •Розвиваюче середовище як засіб розвитку комунікативних умінь дітей із тпм.
- •Складні технічні засоби аас.
- •Спеціальна методика використання піктограми у розвитку мовлення дітей із тпм.
- •Спеціальна методика навчання елементарним комунікативним функціям дітей із тпм.
- •Спеціальна методика навчання комунікації безмовленнєвих дітей засобами pecs.
- •Спеціальна методика навчання комунікації за допомогою жестів.
- •Спеціальна методика навчання комунікації за допомогою простих технічних засобів.
- •Спеціальна методика розвитку пасивного словника дітей із тпм (із знм).
- •Спеціальна методика формування активної наслідувальної мовленнєвої діяльності у дітей із тпм.
- •Способи навчання комунікації дітей із тпм.
- •Структура та зміст етапів діагностики комунікативного розвитку дітей із тпм.
- •Технології альтернативної і додаткової комунікації.
Поняття «безмовленнєві діти», особливості їх комунікації.
Серед дітей із первинною мовленнєвою патологією виділяють категорію немовленнєвих дітей, які клінічно є неоднорідною групою і характеризуються відсутністю повноцінного активного мовлення, тобто розвиток спілкування за допомогою мовленнєвих засобів для них є неможливим, внаслідок особливостей психофізичного розвитку.
Характерним для дітей даної категорії є своєрідність спілкування, що виражається у здатності до вокалізації, звуконаслідування, емоційного оклику та окремих побутових слів, які вимовляються нечітко.
Спільним для цих дітей є відсутність мотивації до спілкування, порушення уміння орієнтуватися у ситуації, наявність розладів поведінки, негнучкість у контактах, підвищена емоційна виснаженість. У них знижена психічна активність, увага, сприймання, пам’ять.
Специфіка багаточислених порушень веде за собою повну і постійну залежність таких дітей від навколишнього світу у всіх сферах повсякденного життя. Труднощі спілкування деформують особистість дитини з інвалідністю, призводять до самотності, перешкоджають нормальній життєдіяльності у соціумі.
Усне мовлення як засіб комунікації надто складний. Ці діти постійно потребують відповідної до їх можливостей альтернативи. Тому таких дітей необхідно зацікавити, навчити розуміння мовлення та здатності виражати свої бажання. У таку групу входять діти із когнітивними труднощами, з численними порушеннями розвитку, із черепно-мозковими травмами, аутистичними розладами, різними формами дитячого церебрального паралічу та тяжкими порушеннями мовлення.
Поняття «якість життя» дитини з ппфр.
Поняття аас; її користувачі.
Альтернативна та підтримуюча комунікація є актуальною у випадку відсутності усного мовлення і передбачає оволодіння зовсім іншою комунікативною системою, у якій особливого значення набувають невербальні комунікативні засоби (предмети, фотографії, жести, символи та ін.).
Мета ААС – поліпшення комунікативних можливостей людей, мовлення яких дуже важко зрозуміти, або у яких мовлення зовсім відсутнє.
Видыляють три групи користувачів ААС:
До першої групи відносять людей, які можуть добре сприймати мовлення, але не мають достатніх можливостей (наприклад, при церебральному паралічі) для мовленнєвого вираження своїх потреб, думок, ідей тощо. Для таких осіб протягом усього життя ця система є необхідною і виступає як експресивний засіб комунікації та замінює усне мовлення.
До другої групи входять люди, мовлення яких стає зрозумілим лише за наявності спеціальних допоміжних засобів (наприклад, при дитячому аутизмі). Ці особи можуть у деякій мірі висловлюватися у знайомому для них оточенні. В інших випадках необхідна спеціальна система, а саме ААС, яка виступає як підтримка усного мовлення.
Третю групу складають люди, для яких усне мовлення як засіб комунікації надто важке (наприклад, при тяжких численних порушеннях), Альтернативна комунікація є актуальною у випадку відсутності усного мовлення і передбачає оволодіння зовсім іншою комунікативною системою, у якій особливого значення набувають невербальні комунікативні засоби (предмети, фотографії, жести, символи та ін.)