Павло Тичина

( 1891 – 1967)

В. Стус: « В історії світової літератури, мабуть, не знайдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину – нещадній боротьбі зі своїм геніальний обдаруванням».

Поезія Павла Тичини дуже музикальна. Народився в багатодітній родині дяка на Чернігівщині. На формування естетичних смаків хлопця впливали на тільки народні пісні, а й церковний спів. Навчається, пише твори, видає збірки: « Сонячні кларнети», « Замість сонетів і октав», « Плуг», поему « Золотий гомін». За досягнення в розвитку національної культури його в 1929 році обирають дійсним членом Всеукраїнської академії наук.

Посилення тиску тоталітарного режиму сковує, калічить талант поета. Про це свідчать вкрай заідеологізовані збірки: « Партія веде», « Чуття єдиної родини», « Сталь і ніжність».

Фашистська навала, окупація України змусила Тичину евакуюватися до Башкирії. Пише поему « Похорон друга».

У 1943 – 1948 роках очолює Міністерство освіти України, турбується питаннями зруйнованої війною школи. Виходять збірки, часом трапляються серед них твори свіжі, проте духовна скутість поета не могла дати того, чим обдарувала природа.

Вірш «Арфами, арфами…»

Вірш із збірки « Сонячні кларнети». Під впливом вірша Миколи Вороного « Блакитна панна» ( зовнішній вигляд Весни)з’явилася поезія « Арфами, арфами…» Тичина пройняв цей твір весняною, урочистою, сонячною мелодією, знайшов вишуканий ритмічний малюнок. Вірш складається із чотирьох строф. У першій показано прихід Весни, яка зовнішньо схожа на дівчину Весну на картині Сандро Боттічелі, струнку юнку в розкішному світлому вбранні, оздобленому витканими ніжними квітковими узорами. Друга строфа віщує грозу картиною хмар-дум, якими вкривається небо. У третій – ліричний герой милується весною, що дзвенить потічками і співом жайворонка. В останній строфі в артистичний асоціативно-образній формі розкривається піднесений душевний стан героя, який звертається до коханої із закликом відкрити своє серце.

Вірш написано кількома розмірами, що створює дивну музикальність і тонку мелодійність. Поет намагався передати в поезії своє чуттєве сприйняття за допомогою зорових та слухових образів.

У збірці відчутний вплив кількох художніх стилів символізму, імпресіонізму, реалізму. Складна і філософська проблематика збірки. Автор порушує глибокі філософські проблеми: людина і світ, людина і природа, мистецтво і життя, ідеал гармонії людини з природою і Всесвітом, протест проти війни і жорстокої дійсності.

Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить…»

Поезія належить до жанру пейзажної лірики. Як відомо, ліричні пейзажі – це своєрідна форма художнього пізнання людської душі. Це пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні твори, де картини природи пов’язані з душевними настроями, а події людського життя часто виступають як паралель до явищ природи. В цій поезії відчутна єдність пейзажного образу і ліричного настрою. Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі. Картини природи та людські почуття чергуються. Риторичні питання, риторичні оклики привертають увагу до краси весняної ночі, готують до сприйняття наступної картини.