Новела «Шаланда в морі»

В новелі „Шаланда в морі” – образ старогоМусія Половця, який визволяє з тюрми підпільника Чубенка. Психологічна напруженість поділ передається через сприйняття Половчини, стійкість і мужність якої асоціюється з незламною скелею. Через усю новелу проходить образ вітру – трамонтану, що є уособленням життєвих бур, які зустрічаються на шляху подружжя Половців. Мусій уособлює найкращі риси народу – мудрість, людяність, працьовитість, хоробрість. Двобій з крижаним морем – характер героя. Дбайливий голова рибальської артілі, безстрашний побратим Губенка (врятовує його з плавучої французької в’язниці)

Ідея твору: Утвердження високих загальнолюдських ідеалів вірності й кохання, відданості громадянському обов’язку.

Володимир Сосюра

( 1898 – 1965)

Талановитий поет-лірик, в поезії якого окреслюються дві провідні теми – боротьба і кохання. Сосюра – співець червоних суворих осінніх вітрів і років тяжких випробувань, замріяний живописець світанків, журавлиних перельотів і голубих деталей, поет « ніжний і тривожний». Сила його поезій – передусім в її надзвичайній емоційності.

Народився на станції Дебальцеве Донецької області. Незабаром сім’я переїхала у село Третя Рота ( назва автобіографічного роману). Видавав велику кількість збірок поезій, з натхненням працював до своїх останніх днів.

« Любіть Україну!»

Як гімн рідному краю, який, переборюючи неймовірні труднощі, відстоює свою волю і національну гордість, сприймається цей вірш. Написаний вірш у рік визволення України від німецько-фашистських загарбників ( 1944р.). Поет відтворює образ « вишневої України», змальовує красу її природи, звитяжну історію, волелюбний народ з багатою культурою і солов’їною мовою. Анафора « любіть Україну» - це щирий і безпосередній заклик до всіх співвітчизників, бо « для нас вона в світі єдина, одна». Як можна любити і розуміти чужу культуру, якщо не любиш і зневажаєш свою рідну! Головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну Батьківщину.

Любіть Україну

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі… Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі, у квітці, в пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі, в дитячий усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі… Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових, в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях до весен і світлих, і щирих. Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину… Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину. Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну… Любіть у труді, у коханні, у бою, як пісню, що лине зорею… Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею! 1944