Г. Квітка-Основ’яненко

( 1778-1843)

Діда Григорія за ніжну вдачу і незвичайну вроду прозвали Квіточкою, а згодом – Квіткою. Разом із своєю дружиною, дочкою київського воєводи, вони засновують поселення – початок майбутнього Харкова. Виростав в атмосфері глибокої шани до рідної мови, історії, фольклору, мистецтва. У родині часто бував Сковорода. У 26 років йде у монастир послушником ( до цього вчинку його підштовхнуло нещасливе кохання та несправедливий розподіл майна). Проте життя в монастирі виявилося не таким, як уявлялося юнакові і він йде на військову службу. Потім працює на культурно-громадській ниві на Харківщині: організував, відредагував і випустив перший в Україні журнал ( « Український вісник»), допомагав видати першу друковану збірку українських прислів’їв та приказок, збирав кошти на відкриття Харківської публічної бібліотеки.

« Маруся»

«Ваша Маруся так мені про Вас розказала, що я Вас навиліт знаю», - написав Тарас ШевченкоГригорієві Квітці-Основ'яненку

Жанр – повість

ПЕРША СЕНТИМЕНТАЛЬНА ПОВІСТЬ В УКР.ЛІТЕР-РІ.

Цей твір – приклад сентиментального стилю літератури.

Сюжет

Маруся й Василь покохали один одного і хочуть одружитися. Та батько Марусі, сільський багач Наум Дрот, відмовляється віддати єдину дочку за бідного сироту, до того ж призначеного в рекрути. Щоб відкупитися від солдатчини, парубок йде на заробітки. У той час Маруся застуджується та помирає. Вернувшись із заробітків та не заставши милої живою, Василь йде в монастир і там з горя за коханою теж помирає.

Образи

Наум Дрот – працьовитий, мудрий, набожний, чесний, тверезий, дотримується всіх народних звичаїв та обрядів. Це ідеал селянина, в розумінні Квітки. Лише завдяки чесній праці, набожності і дотриманню норм християнської моралі цей кріпак став заможним і щасливим.

У такому ж чесному дусі Наум виховує і дочку Марусю, яка є центральним образом повісті. Вона викликає симпатію вже зовнішністю. За характером Маруся скромна, з усіма привітна, тиха, ввічлива, спокійна, працьовита. В її духовному світі найважливіше – почуття, настрій.

Ідеальній дівчині – ідеальна пара – Василь. Він чесний, скромний, щирий у почуттях, добрий, працьовитий, розумний, дотепний, надзвичайно чутливий.

Т.Г.Шевченко (09.03.1814 — 10.03.1861) Поема «Катерина»

Жанр: ліро-епічна соціально-побутова поема з народного життя.

Тема: правдива, схвильована розповідь про трагічну долю матері-покритки та дітей-безбатченків в експлуататорському суспільстві та зображення розбещеності російського офіцерства.

Композиція: вступ-звернення до дівчат-селянок, любовний епізод і народження нешлюбного сина (зав’язка сюжету), вигнання зганьбленої з дому, поневіряння її на чужині й випадкова зустріч із Іваном (кульмінація поеми). Розв’язка сюжету – самогубство героїні. Особливістю сюжету поеми є підбір надзвичайно гострих, вкрай драматичних ситуацій (інколи умовних), завдяки чому стисло й водночас глибоко розкриваються характери героїв.

Поема «Гайдамаки»

Це найбільша за обсягом поема Т.Шевченка. Назвав він твір іменем учасників Коліївщини – народного анти шляхетського повстання 1768 р. на Правобережній Україні. Гайдамацький рух був продовженням селянсько-козацьких заворушень ХVІ – ХVІІ ст., найбільш відомими з них є повстання, очолені Самусем, Іскрою, Абазином. Цей рух був національно-визвольним, антикріпосницьким. Гайдамаки були переважно селяни, більша частина запорозького козацтва, наймити, міщани-ремісники. Діючи здебільшого невеликими загонами, гайдамаки руйнували костьоли, спалювали маєтки шляхтичів, корчмарів, знищували панські документи на пограбовані маєтки. Конфедерати – озброєні загони польських шляхтичів. Коліївщину очолив спочатку запорожець Максим Залізняк, за походженням – наймит. Другим отаманом був син селянина, сотник Іван Гонта.

Головне джерело поеми – народні перекази та пісні.

Центральний образ поеми – повсталий народ, власне образ повсталої України, образ волі й духовної могутності народу.

Провідні риси повсталих: відданість народній справі, сила й хоробрість, віра в світле майбутнє, люта ненависть до поневолювачів, людяність, мужність, гумор.

Дійові особи. Головні: Ярема, його кохана Оксана, керівники повстання Гонта та Залізняк. Другорядні: корчмар, конфедерати, кобзар, черниця з Лебединського монастиря. Епізодичні образи: титар, підліток-гайдамака, ксьондз, Гонтині діти. Принцип групування образів – національно-соціальний.

Шевченкові гайдамаки, звичайні селяни, навіть наймити, вперше в українській, та й в усій європейській літературі постали не фоном для вождів, а героями, що самі впливають на хід історії. Виразником народу в помиї є Ярема.

Ярема – реалістичний образ, поданий у романтичному дусі. Поет наділив його винятковими рисами (казкова сила, нечувана хоробрість). Колишній наймит постійно з народом, ділить з ним ярмо неволі й радість перемоги над гнобителями. Ярема свято дотримується присяги. Не гине в поемі.

Жанр: ліро-епічна поема героїчного характеру.

Композиція: два вступи, одинадцять розділів, епілог (післямова «Передмова») і гумористичне послання до передплатників.

Розвиваються дві сюжетні лінії: одна – розгортання селянського повстання, друга – особисте життя Яреми та пов’язаних з ним персонажів. Обидві сюжетні лінії взаємно переплітаються, бо Ярема – учасник гайдамаччини, але історія Яреми – головна в сюжеті.

Тема: відбиття лицарської звитяги українців, нестримного лету національно-визвольного руху в захисті поневолених селян проти свавілля шляхти й корчмарів. Автор показав силу й працьовитість нашого народу, його волелюбність і моральну красу. В поемі зображена вірність і зрада, сильні й слабкі сторони селянського руху.

Провідна ідея поеми – звеличення національно-визвольного руху України та його героїв – лицарів Коліївщини. Гнів народу, його прагнення до вільного життя Шевченко вважає священним, а шляхетське свавілля різко засуджує.

Від «Гайдамаків» бере початок також ідея народної революції: якраз тут вперше проголошено заклик до боротьби проти самодержавства. Треба вчитися в гайдамаків волелюбності й людської та національної гідності, громадянської мужності, нескореності перед царськими посіпаками – й українці здобудуть волю.