82.Досягнення представників німецької дитячої літератури

Брати Ґрімм — німецькі вчені, представники Гейдельберзької школи, які найбільш відомі за публікацію збірок казок . Вони є одними з найвідоміших казкарів Європи. Найвідоміші їхні казки: «Хлопчик-Мізинчик», «Білосніжка», «Спляча красуня», «Рапуннннцель», «Червоний капелюшок», «Попелюшка», «Кішка й мишка в дружбі», «Заєць та їжак», «Вовк і семеро козенят», «Бременські вуличні музиканти», «Шість лебедів», «Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель і Ґретель», «Три ледарі», «Розумна Ельза», «Дурень Ганс», «Семеро хоробрих», «Старий дід і внучок», «Невдячний син», «Розумна дочка селянська».

Казки

Брати Ґрімм почали збирати народні казки в 1807 році у відповідь на хвилю інтересу до німецького фольклору, яка постала з публікацією Ахима Людвіґа фон Арніма і Клеменса Брентано колекції народних пісень «Чарівний ріг хлопчика» у 1805–1808 роках. В 1810 році Ґрімм підготували рукопис колекції декількох десятків казок, які вони записали, запросивши казкарів у свій дім. У 1812 році брати опублікували збірник з 86 німецьких казок під назвою «Дитячі й сімейні казки. В 1814 році вони опублікували другий том з 70 казок.Брати Ґрімм написали двотомну роботу,яка включала 585 німецьких легенд, яка була опублікована в 1816 та 1818 роках. Легенди в книжці надані в хронологічному порядку історичних подій, з якими вони були пов'язані. Регіональні легенди в книжці надані тематично для кожної казкової істоти: карликів, велетнів, чудовиськ тощо без будь-якого історичного порядку. Ця книжка легенд не була настільки ж популярна, як книжки казок.

83. Оповідання на шкільну тематику б. Грінченка

Надзвичайно тяжкою була доля сільського вчителя у царській Росії. Читаючи оповідання «Екзамен», «Непокірний», «Брат на брата», «Украла» дізнаємося, в яких умовах мусили жити й працювати люди, котрі несли народові знання.

В оповіданні «Украла» автор описує учнів та вчителя,де одна дівчинка Олександра украла у дівчинки хліб,через те,що батько писар-п’яничка не приносить додому нічого все пропиває. Учні допитують дівчину,питають можливо чи це не вона зробила,але вона плаче. Вчитель,Василь Митрович, відводить дівчинку додому заспокоює її,а привівши дівчинку до школи, діти пригостили Одександру їжею.

В оповіданні «Екзамен» Олексій Петрович,головний герой твору, перший рік працює у старій школі в яку на екзамен повинен приїхати перевіряючий. До приїзду вчитель з сторожем ремонтує парти та стільці до приїзду перевіряючого. Перевіряючий був малограмотний,запізнився на екзамен і завжди мовчав,щоб не показати свою безграмотність. Загалом йдеться про вчителя, важку працю якого мають право судити безграмотні нікчемні людці, коли спостерігаємо за поведінкою учнів, змалку залякуваних «страшним» начальством.

84.Тема дитинства у творах житомирських поетів Валентина Грабовського і Михайла Пасічника.  Грабовський Валентин Болеславович – поет, перекладач, мистецтвознавець, журналіст. Лауреат обласної комсомольської премії імені Миколи Шпака (1968) та літературної премії українського фонду культури Лесі Українки (1996). Член Спілки письменників України з 1973 року.1965 року у видавництві «Молодь» побачила світ його перша книга «Ключі», яка відзначилася напруженим пошуком молодого автора власних тем і власного поетичного слова. Поет проявив себе, перш за все, як громадянин і патріот, безмежно закоханий у рідний край та його природу. Водночас він намагається глибоко осмислити красу і складність життя, розібратися у драматичних історичних процесах епохи. Друга поетична книга В. Грабовського “Наснилась матері вишня” свідчила не тільки про творче і духовне зростання, а й продемонструвала ще одну помітну грань його літературного обдарування – проникливий ліризм. Уся збірка позначена шанобливою любов’ю до жінки, яка в творчості поета завжди уособлювала найвищу духовність, виступала символом життя. Вихід у світ кожної нової книги В. Грабовського являло подію в літературному житті Житомирщини. Читацька громадськість схвально відгукнулася на появу його поетичних збірок «Над Тетеревом» (1973), «Грім – дерево» (1979), «Лісові цимбали» (1982), «Поезії» (1987), «Квітка на камені» (1988), «Передчуття» (1993), «Лесин заповіт», «На цьому березі» (1997). Валентина Грабовського називали «ходячою енциклопедією», він був справним організатором і педагогом. Він чудово володів багатством української мови, дивував своєю начитаністю, а ще вмінням скрізь відшукувати обдарованих людей. Пасічник Михайло Павлович народився 4 квітня 1953 року в селі Половецьке Бердичівського району в сім’ї сільських трудівників. Батько – Пасічник Павло Костянтинович – корінний половчанин, учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденами й медалями, нині покійний, все життя був муляром і займався лозоплетінням; Перші вірші Михайло Пасічник написав у 1968 році, а надрукував у 1970 році, коли був десятикласником (обласні газети "Радянська Житомирщина" та "Комсомольська зірка"). Після закінчення школи Михайло Пасічник вступив до Житомирського державного педагогічного інституту ім. Івана Франка, який закінчив у 1974 році (філологічний факультет). Михайло Пасічник – поет-лірик, поет-філософ, поет-драматург, поет-психолог. Його віршам притаманні як простота й людяність, зворушливість і дитяче подивування світом, так і глибока думка й розважливість, метафоричність та яскрава образність, зримість відчутого ним самим і переданого читачеві у слові. Михайло Пасічник також прозаїк, гуморист, пісняр, пише дітям. У 2008 році в альманасі "Тет-А-Тетерів" видрукуваний його фантастичний роман "Три життя однієї людини, або Дзеркала, в які дивиться доля". Вийшла також окремою збіркою книжечка прози для дітей "Наші з Савичем дороги", дві книжечки дитячих віршів – "Жива книжечка" і "Василькові посівайки"; збірка гумору і сатири "Вказівний перст жони" (2007 р.). Саме за неї у 2008 році поетові присуджена літературна премія імені Василя Юхимовича. У 2010 році Михайло Пасічник став лауреатом Всеукраїнської премії імені Олександра Олеся. А в березні 2011 року поету присуджена літературна премія імені Івана Огієнка. Указом Президента Президента за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю нагороджений відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "20 років незалежності України".