21. Образи дітей у творах Євгена Гуцала

Поважну частку творчого доробку Євгена Гуцала становлять твори для дітей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удостоєні Шевченківської премії. Дитяча проза (точніше — книжки для дітей і батьків) Є. Гуцала прикметна особливим, по-гуцалівськи поетизованим зображенням стосунків між людьми. Невичерпну «країну дитинства» письменник осмислює в різних жанрово-стильових формах, щоразу — в новому баченні, про що свідчить і цикл «Оповідання з Тернівки» (1982), книжка «Княжа гора» (1985). Євген Гуцало. «Сім'я дикої качки». Образи Тосі та Юрка. Людська доброта, жорстокість, милосердя і справжня турбота про природу.

Не можна допускати, щоб учні спрощено сприйняли Юркову поведінку як негативну, а вчинки Тосі і її саму як цілком позитивні. Легко помітити, що письменник з симпатією починає розповідь про Юрка, веселого, енергійного, життєрадісного хлопчика. Мов завзятий рибалка, хлопець здатний і на дотепну вигадку. Тосі цікаво слухати його небилиці про сома і крокодила, якого він нібито спіймав на вудку. З іншого боку Юрко хвальковитий, бо заявляє дівчинці: «Мене ніхто ніколи не обдурив і ще й не обдурить». Чи правий Юрко, що не хоче бути в товаристві Тосі, яка йому набридла зі своїми запитаннями? Напевно, в цій ситуації неправі обоє. Юрко — тому, що проявив нетактовність щодо Тосі, а Тося — тому, що її набридливість — ознака невихованості.Що ж до подальших вчинків Юрка, то їх треба розглядати як необдумані, ненавмисні. Так, сім'я дикої качки майже гине з його вини.Велику чуйність і турботу до каченят проявляє Тося. Та вчитель мусить підвести дітей до розуміння того, що Тося вчасно і наполегливо не запротестувала проти вчинку Юрка. Дівчинці було сумно. Вона відчувала, що каченятам буде недобре, але разом з тим у її душі жевріла надія, що хлопцеві «вдасться їх доглянути й приручити». Але, як тільки Тося переконалася, що каченятам загрожує смерть у неволі, її дії стають рішучими. Доцільно поставити перед учнями проблемне питання.Хоча думки дітей розійдуться, все ж таки висновок напрошується сам, коли простежити за переростанням сумнівів дівчинки у протест проти жорстокого ставлення до природи. Дівчинка чинила б впевнено.

Доцільно також звернути увагу на переживання Юрка у кінці твору, попросити прочитати відповідні уривки. Очевидно, він зрозумів свою провину і, мабуть, хотів сказати про це Тосі, але боявся, що дівчинка не підійде.

23. Періодична преса для дітей в Україні

Закономірно, що світ української дитячої преси шириться. Попри всі економічні, духовні, видавничі негаразди, на даний момент видається більше 50 видів дитячих журналів та газет всеукраїнського рівня. Зараз вони здатні задовольняти вимоги найпримхливішого читача. Тематична різнобарвність і поліграфічна якість дитячих видань, яскравість та виразність художнього оформлення приваблюють малих читачів та їх наставників. Варто зазначити, що поряд із добре відомими не одному поколінню читачів журнальних імен - “Малятко” (видається з 1960р.), “Барвінок” (з 1928р.), “Однокласник” – додалося багато нових: “Клас!”, “Розмалюйко”, “Пізнайко”, “Словознайка” (з 1990р.), “Зернятко” (з 1995р.), “Малеча” (з 1998р.), “Дитяча Академія” (з 2001р.), “Вулик” (з 2002 р.) і зовсім нове видання “Пізнайко від 2 до 5” вперше вийшло у січні 2005 року. Іноді – це не обов’язково власне київські видання “Клас!” “Дзвіночок”, “Світ дитини”, “Зернятко”, хоч і в столиці вони не дивина.

В наш час дитяча періодика здатна замінити дитячі енциклопедії, задачники, розмальовки, адже багато журналів особливу увагу звертають саме на розвиток інтелекту школяра, його творчих здібностей. Окрім розваг та анекдотів знаходимо цікаві розповіді з історії (“Дивосвіт”, “Світ дитини”, “Осьмомисл”), життя рослин і тварин, культура народів світу (“Дитяча Академія”, “Загадкова скарбничка”, “Соняшник”), твори літературних класиків та сучасних письменників (“Веселочка”, “Терентій”, “Барвінок”), природничу тематику висвітлюють “Яблунька”, “Азбука природи”, “Джміль”, веселять та розвивають інтелект журнали: “Малеча”, “Вулик”, “Стежка”; вивчати англійську маленькі читачі можуть зі спеціалізованим виданням “Словознайка”, окремими рубриками журналів “Загадкова скарбничка”, “Котя”, “Стежка”, “Джміль” та ін.

Корисними для батьків та вчителів є додатки у газеті “Казковий вечір” та журналі “Загадкова скарбничка”. Це поради психологів та педагогів, як допомогти дитині вчитися і розвиватися, організувати дозвілля.

Щодо дитячих газет, то їх асортимент не такий великий, як журналів. Відомі нам “Дитяча газета”, “Жива вода”, “Зірка”, “” Літ- україночка”, “Перченя”, “Я сам(а)”, “Велика дитяча газета”, “Казковий вечір” заслуговують окремої розмови. Але варто згадати, що окрім всеукраїнських газет, починає розвиватись шкільна преса.

Окреслюючи контури сучасної української періодики для дітей ми дійшли висновку, що дитяча преса має великі перспективи розвитку, адже допоки на Україні дитяча україномовна книга не здобуде статус домінуючої, її завдання виконуватимуть періодичні видання для дітей, тиражі яких щороку збільшуються, а отже зростає потреба у якісному українському “продукті”.