- •1.Завдання педагогіки
- •4.Система освіти за рубежем
- •Характеристика змісту освіти у Німеччині.
- •6.Предмет,завдання і основні категорії дидактики
- •Основні дидактичні категорії
- •7.Процес навчання як цілісна система та його характеристика
- •Основні функції навчання та їх взаємозв’язок
- •Основні етапи оволодіння знаннями
- •Види навчання
- •8.Закономірності та приципи навчання
- •Характаристика принципів навчання
- •9.Зміст освіти в школі
- •Джерела і фактори формування змісту освіти
- •У навчальному процесі підручник виконує такі функції:
- •10.Методи навчання
- •11.Засоби навчання
- •12. Форми організації навчання
- •Шляхи удосконалення класно-урочна система навчання
- •13.Урок як основна форма організації навчання
- •Нестандартні уроки
- •14.Позаурочні форми навчання
- •15.Диференціація та індивідуалізація навчання
- •Функції контролю
- •Види контролю знань, умінь I навичок учнів
- •Методи контролю знань, yмiнь та навичок.
- •17.Суть виховання як педагогічного процесу Виховний процес як система, його особливості,структура,рушійні сили
- •Рушійні сили процесу виховання.
- •Сутність процесу виховання
- •18.Основні принципи виховання
- •Принципи національного виховання
- •19.Зміст процесу виховання
- •Пріорітетні напрямки виховання
- •Естетичне виховання
- •Фізичне виховання
- •20. Моральне виховання
- •Завдання морального виховання.
- •Рилятивістське і християнське трактування моральних вартостей
- •21.Національне виховання
- •Особливості української виховної традиції
- •22.Громадське виховання
- •23.Сімейне виховання
- •24.Загальні методи виховання Поняття про методи,прийоми,та засоби виховання
- •Взаємозв'язок методів і засобів виховання
- •Умови оптимального вибору методів виховання.
- •Вибір методів виховання
- •25.Форми виховної діяльності
- •Фронтальні ,масові ,групові форми
- •Індивідуальна виховна робота.
- •Форми виховної роботи поділяють на три групи:
- •Позакласна та позашкільна виховна робота
- •Форми позакласної виховної роботи
- •Класна година як одна з форм позакласної виховної роботи
- •Основні типи позашкільних виховних закладів
- •26.Інститути та чинники виховання і самовиховання
- •Дитячі та молодіжні громадські організації
- •Церква як чинник виховання
- •Виховна функція мистецтва
- •Спілкування як чинник виховання
- •27.Класний керівник як організатор позаурочної діяльності дітей
- •Робота з батьками та громадськістю
- •Вивчення учнів та індивідуальна робота з ними
- •28.Етнопедагогічні засади сучасного українського виховання Сутність поняття народна педагогіка , етнопедагогіка
- •Форми й методи виховання
- •Провідні напрями родинного виховання
- •Народна дидактика
- •Принципи й методи навчання та форми його організації
- •Сімя як найперший інститут виховання
- •29.Наукові основи управлінь школою
- •Основні напрямки демократизації управління школою в суч.Умовах
- •Управління навчально-виховною роботою в школі
- •Поняття управління,організація,керівництво
- •30.Методична робота в школі та атестація педагогічного персоналу
- •Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів
- •Наукова організація педагогічної праці
- •2.Професія педагога та його роль у суспільстві
- •Творчий характер діяльності вчителя
- •Безперервність педагогічної самоосвіти
- •3.Система освіти в Україні та перспективи її реформування
Нестандартні уроки
Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес в учнів, сприяло їх оптимальному розвитку і вихованню. До нестандартних уроків належать:
1. Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції;
2. Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки панорами). Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо.
3. Уроки міжпредметні. Мета їх — «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів.
4. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.
5. Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності суб'єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх наприкінці чверті, семестру, року.
6. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває мислення, пробуджує інтерес, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зівставлення точок зору.
7. Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.
14.Позаурочні форми навчання
Існують такі форми позаурочного навчання:
семінари;
практикуми;
факультативи;
екскурсії;
предметні гуртки;
домашня навчальна робота;
консультації.
Навчальна екскурсія
Навчальна екскурсія (лат. excursio — прогулянка) — форма організації педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під керівництвом учителя явищ, процесів через безпосереднє їх сприймання.
Навчальні екскурсії. Слово екскурсія латинського походження, воно означає "вилазку", відвідування якогось місця чи об'єкта з метою його вивчення. Екскурсія — це така форма навчання, при якій учні сприймають і засвоюють знання шляхом виходу до місця розміщення об'єктів, які вивчаються (природи, заводів, історичних пам'яток), і безпосереднього ознайомлення з ними. Екскурсії виконують низку важливих функцій: реалізують принцип наочності, підносять науковість навчання, зв'язок із життям, сприяють політехнічному навчанню, сприяють профорієнтації учнів на робітничі та інші професії. У навчальних програмах для кожного предмета дається обов'язковий перелік екскурсій та їх зміст.
Типи екскурсій: програмні і позапрограмні; тематичні і комбіновані; вступні, поточні, заключні; ботанічні, зоологічні, хімічні, фізичні, виробничі.
Методика проведення екскурсії включає в себе підготовку екскурсії, вихід (виїзд) учнів на об'єкти, обробку (опис) матеріалів екскурсії, підбиття підсумків.
Вимоги до проведення екскурсії: наявність у школі системи екскурсійної роботи і підготовка вчителя до неї; чітке визначення освітньої і виховної мети, змісту екскурсії; правильний вибір екскурсійних об'єктів; раціональне поєднання слова і наочності; мотивація пізнавальної діяльності учнів; організаційна чіткість проведення екскурсії; дотримання правил техніки безпеки і правил поведінки під час екскурсії.
Факультативні заняття проводяться на добровільних засадах, за вибором учнів, це місток між навчальним предметом і наукою. Вони проводяться для учнів VII — XI класів. Існують факультативи: з поглибленого вивчення навчальних предметів; з вивчення додаткових дисциплін з одержанням спеціальності; міжпредметні факультативи. Факультативи поділяються на теоретичні, практичні і комбіновані залежно від дидактичної мети. Факультативні заняття проводяться за спеціальними програмами, у зв'язку з уроками, поєднуються лекції і практичні заняття; учні багато працюють самостійно з додатковою літературою. Відповідно до типу факультативу формуються групи учнів, підбираються форми і методи роботи, форми проведення факультативних занять — уроки, семінари, екскурсії, дискусії тощо.
Практикуми — це лабораторні і практичні заняття в лабораторіях, майстернях, навчальних кабінетах, на дослідних ділянках, у навчально-виробничих комбінатах, бригадах. Під час практикумів учні проявляють більше самостійності, творчості, завдання дається всім однакове або для груп учнів. Кожен учень виконує всі роботи. Учитель добивається самостійності учнів при виконанні завдань, для цього він складає плани, інструкції, вказівки. Структура практикуму: повідомлення теми, мети і завдання; актуалізація опорних знань, навичок, умінь учнів; мотивування навчальної діяльності учнів; ознайомлення учнів з інструкцією; підбір необхідного обладнання та матеріалів для виконання роботи під керівництвом учителя; складання звіту; обговорення і теоретична інтерпретація одержаних результатів.
Предметні гуртки. Їх створюють з різних навчальних предметів (математичні, фізичні, хімічні, літературні та ін.). Щоб зацікавити учнів їх діяльністю, гурткам нерідко дають інтригуючі назви. Члени предметних гуртків беруть участь у масових виховних заходах, тематичних вечорах, конкурсах, олімпіадах, тижнях і місячниках знань, випускають стіннівки та радіогазети, альманахи. Це сприяє поглибленню знань і підвищує інтерес до навчальних предметів.
Предметні, технічні й спортивні гуртки є позаурочними організаційними формами навчання. Їх завдання - поглиблення набутих на уроках знань, розвиток інтересів і здібностей дітей.
Домашня навчальна робота учнів.
Її мета як форми організації пізнавальної діяльності учнів - розширення знань учнів, привчання їх до регулярної самостійної, навчальної роботи, формування вмінь самоконтролю, виховання самостійності, активності, почуття обов'язку та відповідальності. Вона тісно пов'язана з уроком. Цей зв'язок полягає в тому, що пізнавальна діяльність на уроці потребує додаткової роботи; вправляння у застосуванні правил, розв'язку завдань, знаходження в підручнику відповідей на запитання вчителя та ін. Окрім того, виконуючи домашнє завдання, учні готуються до сприймання нового матеріалу на наступному уроці.
Домашніми завданнями можуть бути: робота з текстом підручника; виконання різноманітних вправ, письмових, графічних робіт, розв'язування задач. Досвідчені педагоги нерідко рекомендують учням прочитати статтю в науково-популярному виданні, переглянути кінофільм; поспілкуватися на відповідну тему з тією чи іншою особою, спостерегти природне або побутове явище, провести дослід та ін.
Украй важливо привчити школярів виконувати домашнє завдання самостійно. Успішність учнів значною мірою залежить від їх уміння організувати виконання домашніх завдань. Важлива умова ефективності самостійної роботи учнів - систематична перевірка вчителем виконання домашніх завдань, об'єктивна оцінка їх результатів. Цьому сприяє систематична перевірка ведення учнями записів у щоденнику, що допомагає посилити контроль за виконанням домашніх завдань.
Не володіючи навичками самостійної роботи, учні часто припускаються помилок: механічно читають підручник, намагаючись запам’ятати матеріал без усвідомлення його змісту; не вміють організувати свій робочий час; виконують письмові завдання без попереднього засвоєння теоретичного матеріалу.
Для попередження таких помилок необхідно ознайомити учнів з основними правилами виконання домашніх завдань.
1. Домашні завдання необхідно виконувати в день їх одержання.
2. Виконання письмових завдань потрібно починати з повторення теоретичного матеріалу, тобто з роботи із підручником.
3. Приступаючи до виконання практичних завдань, варто переглянути вправи, які виконувалися в класі, і пригадати, як вони виконувалися.
4. Виконувати домашнє завдання найкраще за декілька циклів. Після виконання завдань необхідно зробити перерву на 10-15 хв., і повторити вивчений матеріал у тій же послідовності, що й у перший раз. Таке відстрочене повторення підвищує міцність запам’ятовування і сприяє виробленню навички швидко переключатися з однієї теми на іншу.
5. Дуже важливо, щоб для виконання домашніх завдань в учня були постійне місце і певний час дня. Це сприяє швидкому зосередженню уваги учня, привчає до дисципліни.
