- •1.Завдання педагогіки
- •4.Система освіти за рубежем
- •Характеристика змісту освіти у Німеччині.
- •6.Предмет,завдання і основні категорії дидактики
- •Основні дидактичні категорії
- •7.Процес навчання як цілісна система та його характеристика
- •Основні функції навчання та їх взаємозв’язок
- •Основні етапи оволодіння знаннями
- •Види навчання
- •8.Закономірності та приципи навчання
- •Характаристика принципів навчання
- •9.Зміст освіти в школі
- •Джерела і фактори формування змісту освіти
- •У навчальному процесі підручник виконує такі функції:
- •10.Методи навчання
- •11.Засоби навчання
- •12. Форми організації навчання
- •Шляхи удосконалення класно-урочна система навчання
- •13.Урок як основна форма організації навчання
- •Нестандартні уроки
- •14.Позаурочні форми навчання
- •15.Диференціація та індивідуалізація навчання
- •Функції контролю
- •Види контролю знань, умінь I навичок учнів
- •Методи контролю знань, yмiнь та навичок.
- •17.Суть виховання як педагогічного процесу Виховний процес як система, його особливості,структура,рушійні сили
- •Рушійні сили процесу виховання.
- •Сутність процесу виховання
- •18.Основні принципи виховання
- •Принципи національного виховання
- •19.Зміст процесу виховання
- •Пріорітетні напрямки виховання
- •Естетичне виховання
- •Фізичне виховання
- •20. Моральне виховання
- •Завдання морального виховання.
- •Рилятивістське і християнське трактування моральних вартостей
- •21.Національне виховання
- •Особливості української виховної традиції
- •22.Громадське виховання
- •23.Сімейне виховання
- •24.Загальні методи виховання Поняття про методи,прийоми,та засоби виховання
- •Взаємозв'язок методів і засобів виховання
- •Умови оптимального вибору методів виховання.
- •Вибір методів виховання
- •25.Форми виховної діяльності
- •Фронтальні ,масові ,групові форми
- •Індивідуальна виховна робота.
- •Форми виховної роботи поділяють на три групи:
- •Позакласна та позашкільна виховна робота
- •Форми позакласної виховної роботи
- •Класна година як одна з форм позакласної виховної роботи
- •Основні типи позашкільних виховних закладів
- •26.Інститути та чинники виховання і самовиховання
- •Дитячі та молодіжні громадські організації
- •Церква як чинник виховання
- •Виховна функція мистецтва
- •Спілкування як чинник виховання
- •27.Класний керівник як організатор позаурочної діяльності дітей
- •Робота з батьками та громадськістю
- •Вивчення учнів та індивідуальна робота з ними
- •28.Етнопедагогічні засади сучасного українського виховання Сутність поняття народна педагогіка , етнопедагогіка
- •Форми й методи виховання
- •Провідні напрями родинного виховання
- •Народна дидактика
- •Принципи й методи навчання та форми його організації
- •Сімя як найперший інститут виховання
- •29.Наукові основи управлінь школою
- •Основні напрямки демократизації управління школою в суч.Умовах
- •Управління навчально-виховною роботою в школі
- •Поняття управління,організація,керівництво
- •30.Методична робота в школі та атестація педагогічного персоналу
- •Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів
- •Наукова організація педагогічної праці
- •2.Професія педагога та його роль у суспільстві
- •Творчий характер діяльності вчителя
- •Безперервність педагогічної самоосвіти
- •3.Система освіти в Україні та перспективи її реформування
20. Моральне виховання
Сутність морального виховання
Термін «моральність» бере свій початок від слова вдачу. По латині звичаї звучать як / moralis / - мораль. «Порядки» - це ті еталони і норми, якими керуються люди у своїй поведінці, у своїх повсякденних вчинках. Звичаї не вічні і не незмінні категорії, вони відтворюються силою звички мас, підтримуються авторитетом громадської думки, а не правових положень. »[1. c.155]
Разом з тим моральні вимоги, норми, звичаї отримують певну обгрунтування у вигляді уявлень про те, як треба людині жити, поводитися в суспільстві і т.д.
Мораль історично конкретна, вона змінюється з розвитком суспільства. Ні моралі, єдиної для всіх часів і народів. У міру зміни суспільно-економічних формацій змінювалися уявлення про моральність, що личать нормах і моралі поведінки в суспільному середовищі.
Л.А. Григорович дав наступне визначення «моральність» - це особистісна характеристика, що об'єднує такі якості і властивості, як доброта, порядність, дисциплінованість, колективізм. »[5. c.104]
І.С. Мар'єнко позначив «моральність - як невід'ємну бік особистості, що забезпечує добровільне дотримання нею існуючих норм, правил, принципів поведінки. Вони знаходять вираження у ставленні до Батьківщини, суспільства, колективу, окремих людей, до самого себе, праці і т.д. »[11. c.7]
«Моральні норми» - це правила, вимоги, що визначають, як людина повинна діяти в тій чи іншій конкретній ситуації.
Моральна норма може спонукати дитину до певних вчинків і дій, а може і забороняти або застерігати від них. [5. c.104]
«Виховання» - процес цілеспрямованого формування особистості. Це спеціально організоване, кероване і контрольоване взаємодія вихователів і вихованців, кінцевою своєю метою має формування особистості, потрібною і корисною суспільству.
Поняття «моральне виховання» всеосяжно. Воно пронизує всі сторони життєдіяльності людини. Саме тому видатний педагог сучасності В.А. Сухомлинський, розробивши виховну систему про всебічний розвиток особистості, цілком обгрунтовано вважав, що її сістемаобразующій ознака - моральне виховання. «Серцевина морального виховання - розвиток моральних почуттів особистості.» [25.c. 29]
«Моральне виховання» - це цілеспрямоване і систематичне вплив на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою формування в них моральних якостей, які відповідають вимогам суспільної моралі. "[12. c. 163]
Моральне виховання ефективно здійснюється тільки як цілісний процес педагогічної, що відповідає нормам загальнолюдської моралі, організації всього життя молодших підлітків: діяльності, відносин, спілкування з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей.
Результатом цілісного процесу є формування морально цілісну особистість, в єдності її свідомості, моральних почуттів, совісті, моральної волі, навичок, звичок, суспільно цінного поведінки.
Моральне виховання включає: формування свідомості зв'язку з суспільством, залежно від нього, необхідності узгоджувати свою поведінку з інтересами суспільства; ознайомлення з моральними ідеалами, вимогами суспільства, доказ їх правомірності та розумності; перетворення моральних знань в моральні переконання, створення системи цих переконань; формування стійких моральних почуттів, високої культури поведінки як однієї з головних проявів поваги людини до людей; формування моральних звичок.
«Моральне виховання особистості» - складний і багатогранний процес, що включає педагогічні та соціальні явища. Однак процес морального виховання певною мірою автономний. На цю його специфіку свого часу вказував А.С. Макаренко.
Основні завдання морального виховання:
1. формування моральної свідомості;
2. виховання і розвиток моральних почуттів;
3. вироблення умінь і звичок моральної поведінки.
Моральна свідомість - активний процес відображення моральних відносин, станів. Суб'єктивною рушійною силою розвитку моральної свідомості є моральне мислення - процес постійного накопичення і осмислення моральних фактів, відносин, ситуацій, їх аналіз, оцінка, прийняття етичних рішень, здійснення відповідальних виборів. Моральні переживання, муки совісті уражаються єдністю чуттєвих станів, відображених у свідомості, і їх осмисленням, оцінкою, моральним мисленням.
Моральність особистості складається із суб'єктивно освоєних моральних принципів, якими вона керується в системі відносин і постійно пульсуючого морального мислення.
Моральні почуття, свідомість і мислення є основою і стимулом прояви моральної волі. Поза моральної волі і дієво практичного відношення до світу не існує реальної моральності особистості. Вона реалізується в єдності морального почуття і свідомої непохитної рішучості здійснити свої моральні переконання в життя.
Джерело моральних звичок - в єдності глибокої свідомості і особистої емоційної оцінки явищ, взаємин між людьми, їх моральних якостей. Моральні звички - це абетка моральних ідей і переконань. Формування моральних звичок - це той шлях проникненню вихователя в духовний світ вихованця, без якого неможливе розуміння людини і вплив на нього найтоншими засобами - словом красою. [19. c.192] Завдяки моральної звичкою норми суспільної свідомості і суспільної моралі стають духовним надбанням особистості. Без моральної звички неможливі самоствердження, самовиховання, повагу до самого себе.
Моральна поведінка особистості має наступну послідовність:
- Життєва ситуація - породжене нею морально - чуттєве переживання - моральне осмислення ситуації і мотивів поведінки,
- Вибір і прийняття рішень - вольовий стимул - вчинок. У життєвій практиці, особливо в екстремальних умовах, завжди реалізуються в єдності всі названі компоненти.
Найважливішим засобом морального виховання є використання створених в культурі на різних етапах історичного розвитку моральних ідеалів, тобто зразків моральної поведінки, до якого прагне людина. Як правило, моральні ідеали формуються в рамках гуманістичного світогляду як узагальненої системи поглядів і переконань, в якій людина виражає своє ставлення до оточуючої його природної і соціальної середовищі і центрується навколо людини. При цьому відношення людини містить не тільки оцінку світу як об'єктивної реальності, але й оцінку свого місця в навколишній дійсності, зв'язків з іншими людьми.
