- •Проблеми виробництва та розподілу суспільних благ
- •Антимонопольне регулювання як напрямок державної економічної політики
- •Асиметричність інформації на ринку та шляхи подолання негативних наслідків.
- •Бюджетне обмеження. Механізми державного регулювання споживання.
- •8. Види ринкової рівноваги та осн.Підходи до встановлення рівноваги. Стабільність ринкової рівноваги.
- •9.Визначення дисконтної вартості. Внутрішня норма доходу. Норма дисконту.
- •10.Визначення ефекту доходу та ефекту заміщення на ринку праці.
- •11.Використання кривих байдужості в аналізі поведінки споживача.
- •13.Виробнича функція при зміні одного фактору виробництва, її графічна інтерпретація.
- •12.Виробнича функція при зміні двох факторів виробництва. Ізокванта, карта ізоквант.
- •14. Виробнича функція: сутність та її види.
- •15.Встановлення загальної та часткової ринкової рівноваги в процесі взаємодії попиту та пропозиції.
- •15.1 Часткова рівновага
- •15.2 Загальна рівновага
- •16.Досягнення ринкової рівноваги через взаємодію попиту і пропозиції. Рівноважна ціна.
- •17. Досягнення соціального оптимуму.
- •18. Дуополія Курно.
- •21. Ек природа фірми. Аналіз ек організацій та основні форми підприємств.
- •23. Економічний зміст витрат в діяльності фірми, їх класифікація.
- •24. Еластичність попиту: еластичність попиту за ціною, за доходом та перехресна еластичність попиту.
- •25. Еластичність: зміст, класифікація та фактори, що її визначають.
- •26. Зародження мікроекономіки як науки та основні етапи розвитку
- •27. Індивідуальна пропозиція конкурентної фірми на ринку у короткостроковому періоді
- •28. Індивідуальна та ринкова пропозиція праці, їх графічна інтерпретація. Вплив нетрудових доходів на пропозицію праці.
- •29. Конкурентна рівновага та суспільний добробут
- •30. Корисність. Функція корисності. Концепції визначення корисності.
- •31. Людський капітал як економічна категорія
- •32. Методологія мікроекономіки як науки. Методи мікроекономічного аналізу: зміст та класифікація.
- •33. Взаємодія попиту і пропозиції визначає ринкову рівновагу.
- •35. Мікроекономічний аналіз – це сукупність засобів та прийомів пізнання суті економічних процесів на рівні окремих господарюючих суб'єктів.
- •36. Виділяють чотири моделі ціноутворення. 1 – модель ламаної кривої попиту. 2 – модель лідерства в цінах. 3 –модель, заснована на таємній змові. 4 – модель ціноутворення по принципу “витрати плюс”.
- •37) Модель загальної економічної рівноваги л. Вальраса у математичній формі відбиває взаємозв'язок ринків товарів, послуг, факторів виробництва за умов вільної конкуренції.
- •41. Модель ринку досконалої конкуренції. Ринковий попит та ринкова пропозиція на ринку.
- •42. Модель рівноваги Штакельберга для ринку олігополії
- •43. Монополія: зміст, ознаки, види монополій та причини монополізації
- •44. Монопольна влада. Показники оцінки монопольної влади.
- •45. Оптимальний план виробництва. Технічна та економічна результативність виробництва.
- •48. Оптимальність в обміні. Продуктова “коробка Еджворта”.
- •49. Оптимальність у виробництві та ефективність використання ресурсів.
- •49. Оптимальність у виробництві та ефективність використання ресурсів.
- •50. Оптимум споживача та його графічна інтерпретація.
- •51. Основні типи ринкових структур загальна характеристика та фактори, що визначають структуру ринку.
- •52. Особливості ціноутворення на ринку монополії.
- •53. Особливості ціноутворення на ринку ресурсів. Правило Хотеллінга.
- •54. Поняття ефекту масштабу виробництва, його типи.
- •55. Попит та фактори, що його визначають. Функція попиту.
- •56. Порівняльний аналіз ринків досконалої та недосконалої конкуренції.
- •59. Предмет і методи аналізу ринкових структур
- •60. Прибуток, економічний зміст та форми.
- •61. Пропозиція та фактори, що її визначають. Функція пропозиції
- •62 Процес інвестування в мікроекономічному аналізі.
- •63 Реакція попиту домогосподарства на зміну доходу та цін. Ефект доходу та ефект заміщення.
- •64. Рента: зміст та види. Визначення ціни землі
- •65. Ринки факторів виробництва: мікроекономічний аналіз.
- •66. Ринок досконалої конкуренції: суть, основні умови, загальне правило максимізації прибутку.
- •67. Ринок землі. Особливості формування попиту та пропозиції землі.
- •68. Ринок олігополії: суть, ознаки та особливості поведінки фірми на ринку олігополії.
- •69. Ринок послуг праці, загальна характеристика та особливості функціонування.
- •70. Рівновага конкурентної фірми у короткостроковому періоді. Умови отримання економічного прибутку на ринку досконалої конкуренції.
- •71. Рівновага фірми в короткостроковому та довгостроковому періоді
- •1.1 Рівновага фірми в короткостроковому періоді
- •1.2 Фірма у довгостроковому періоді
- •72. Рівновага фірми на ринку монополістичної конкуренції у довгостроковому періоді. Прибуток фірми на ринку монополістичної конкуренції.
- •73. Рівновага фірми на ринку монополістичної конкуренції у довгостроковому періоді. Прибуток фірми на ринку монополістичної конкуренції.
- •Сукупний, середній та граничний продукт виробництва; їх взаємозв’язок та графічний аналіз.
- •Суспільні витрати від монопольної влади, соціальна ціна монополії.
- •76. Теорія виробництва. Характеристика виробничого процесу, технологічна та економічна ефективність.
- •77. Теорія ігор та моделювання олігополістичної поведінки
- •Функції витрат виробництва за різних типів технологій.
- •Функції суспільного добробуту. Критерії оцінки добробуту.
- •Функція надлишкового попиту
52. Особливості ціноутворення на ринку монополії.
В умовах монополії на ринку існує тільки один продавець (виробник) певної продукції, яка не має близького замінника. За цих обставин виробник повністю регулює пропозицію товару, а в питаннях ціноутворення диктує ціну або в змозі істотно впливати на нею.
Оскільки монополіст тримає у своїх руках весь випуск продукції, він стоїть перед альтернативою: або обмежити обсяг виробництва з метою встановлення високої ціни, або знизити її для збільшення обсягу продажу. Однак треба зауважити, що контролюючи випуск продукції, монополіст не завжди зацікавлений у встановленні найвищої ціни, бо він прагне максимізувати сукупний прибуток, а не отримати найбільший дохід з одиниці продукції. Тому при формуванні конкретної ціни треба виходити з того, до якого виду монополії належить підприємство і якої мети воно прагне досягти за допомогою цін.
Основна мета цінової стратегії монополіста - захоплення якнайбільшої
частини споживчого надлишку і перетворення його у монопольний прибуток.
В боротьбі за споживчий надлишок фірми намагаються продавати один і той
самий товар різним покупцям за різними цінами. Така політика називається
ціновою дискримінацією.
Розрізняють три види цінової дискримінації: дискримінацію першого, другого і третього ступеня.
Дискримінація першого ступеня, або абсолютна (досконала) цінова дискримінація, виникає, коли фірма призначає для кожного покупця резервну ціну. Резервна ціна - це максимальна ціна, яку погоджується заплатити коженіпокупець за кожну придбану одиницю товару. Встановлення цієї ціни дозволяє здійснити максимально можливу сегментацію ринку. Для монополіста, що здійснює абсолютну цінову дискримінацію, ціна і граничний виторг співпадають, подібно до досконалої конкуренції, так само співпадають криві попиту і граничного виторгу. Цінова дискримінація другого ступеня передбачає блокове призначення цін в залежності від обсягів продажу. Цей спосіб, як і попередній, використовує спадну криву попиту, яка відображає зменшення готовності споживача платити зі збільшенням обсягу покупок [8].
Цінова
дискримінація третього ступеня
запроваджується
тоді, коли можна визначити кілька окремих
груп покупців з різною еластичністю
попиту. Фірми здійснюють сегментацію
ринку, розділяючи покупців в залежності
від тих чи інших ознак, які надають групі
характерних рис споживання. Наприклад,
деякі люди готові платити вищу ціну за
товар з фірмовим знаком, ділові люди
готові платити будь-яку ціну авіакомпанії,
в той час як пенсіонери можуть полетіти
літаком лише за значного зниження ціни
квитка.
53. Особливості ціноутворення на ринку ресурсів. Правило Хотеллінга.
Ринки факторів виробництва включають ринок землі (природних ресурсів), ринок праці і ринок капіталу (інвестиційних ресурсів). У сучасній економіці ринки факторів виробництва також включають ринки інформаційних технологій. На ринках ресурсів (факторів виробництва) покупцями виступають фірми і держава, а продавцями - домашні господарства (власники ресурсів). Крива попиту на ресурс з боку фірми показує, як змінюється обсяг спожитих фірмою ресурсів при зміні цін на них (за інших рівних умов).
Важлива особливість цін на ресурси полягає в тому, що, з одного боку, від їх рівня залежать витрати підприємств на придбання факторів виробництва, а з іншого - вони виступають як доходи власників ресурсів у формі ренти, заробітної плати, відсотка і прибутку.
Криві пропозиції ресурсів для галузі з постійними витратами (S) завжди абсолютно еластичні при їхній ринковій ціні.
Фірма зацікавлена не в найбільшому обсязі своєї продукції, а в такому, який забезпечить максимальний прибуток. Максимізуючи прибуток кількість ресурсів праці, використовуваних фірмою, визначається точкою перетину кривих їх пропозиції і попиту. На рис. проілюстрований механізм встановлення ринкової рівноваги на ринку ресурсів. Крива попиту DL збігається з кривою МRPL. Попит на працю підвищується в міру того, як ставка заробітної плати знижується. Оскільки ринок праці абсолютно конкурентний, фірма може найняти стільки робітників, скільки вона побажає при ринковій зарплаті. Тому крива пропозиції трудових ресурсів (S) є горизонтальною лінією і збігається з кривою граничних витрат (MRC).
Ціни будуть формуватися у відповідності з наступним:
MP L x MR = W або MRP L = W
MP K x MR = r к або MRP K = r к
МРЗ x MR - r з або MRP, = rз;
де MP L, МР К, МР 3 - граничний продукт праці, капіталу і землі;
MR - граничний дохід від використання ресурсів; W, r к, r з - заробітна плата, відсоток, земельна рента.
Фірма мінімізує витрати виробництва за умови, коли досягається рівність відносин граничної прибутковості кожного ресурсу до їх цінами. Правило найменших витрат:
MRP L / P L = MRP K / P K = MRP 3 / / P 3
Правило максимізації прибутку свідчить: будь-яка фірма, що максимізує прибуток набуває ресурси на конкурентних ринках у такому поєднанні, щоб кожен вводиться фактор виробництва використовувався до того моменту, коли його ціна стане дорівнює його граничної прибутковості:
Р к = MRP K; P L = MRP L P 3 = MRP 3. Перетворимо рівності, розділивши їх обидві частини на Р к, P L і Р я. Отримаємо наступне рівність:
MRP K / P K = MRP L / P L = MRPз / Рз = 1.
Воно відображає умова отримання фірмою максимального прибутку. У цьому випадку фірма повністю використовує всі можливості факторів виробництва.
Правило оптимального використання невідновлюваних природних ресурсів, встановлене Х.Хотеллінгом. Правило, до цього дня залишається центральним в економічній теорії природних ресурсів, встановлює: щоб видобуток залишалвся оптимальним, нетто-ціна (продажна ціна мінус витрати на видобуток) одиниці ресурсу, що залишається в землі, з часом має зростати темпом, рівним ставкою відсотка. Причина цього криється в наступному. Власник ресурсу стоїть перед вибором: або витягти одиницю ресурсу й інвестувати виручку під поточну ставку відсотка, або залишити її в землі. Останній випадок задовольнить його тільки тоді, коли нетто-ціна буде рости темпом, не великим ставки відсотка, тобто в обох випадках прибуток буде однаковою. Правило може мати й альтернативну формулювання, яка стверджує, що дисконтована вартість одиниці ресурсу повинна бути незмінною незалежно від того, коли він витягнутий з землі. Правило справедливо для виробників в умовах конкуренції і для суспільства в цілому, але не працює в умовах недосконалої конкуренції.
