71. Рівновага фірми в короткостроковому та довгостроковому періоді

1.1 Рівновага фірми в короткостроковому періоді

Слід підкреслити, що про розділення витрат на постійні і змінні можна говорити тільки стосовно короткострокового періоду функціонування фірми. Іншими словами, виходячи з аналізу видів витрат і їх динаміки, ми можемо провести відмінність між короткостроковим і довгостроковим періодами функціонування фірми. У короткостроковому періоді постійні витрати залишаються незмінними, фірма може змінювати обсяг продукції, що випускається, тільки за допомогою зміни величини змінних витрат. У довгостроковому періоді всі витрати стають змінними, тобто це достатньо тривалий часовий інтервал для того, щоб фірма могла змінити свої виробничі потужності. Так, за наявності безробіття і знаходженні на ринку праці працівників відповідної кваліфікації легко збільшити обсяг виробництва за рахунок маси живої праці.

Аналогічна ситуація може мати місце при використанні додаткових ресурсів сировини або енергії. Природно, що при цьому доводиться зважати на специфіку виробництва. Так, приріст обсягу продукції (наприклад, у виробництві меблів по індивідуальних замовленнях) можна легко отримати шляхом залучення додаткових робітників. Але абсолютно інша ситуація складається, коли необхідно розширити виробничі потужності, площі виробничих приміщень і т.п. Тут необхідний час вимірюється місяцями, а іноді, скажімо, у важкому машинобудівництві або металургії - роками. З цього виходить, що просто необхідно при економічному аналізі розрізняти короткостроковий і довгостроковий періоди.

З погляду економіки, суть відмінності полягає в можливості зміни виробничих потужностей. В рамках короткострокового періоду неможливо ввести нові виробничі потужності, але можливо підвищити ступінь їх використання. В межах довгострокового періоду можна розширити виробничі потужності. Звичайно, рамки цих періодів для різних галузей різні. Розподіл на два періоди має велике значення при визначенні стратегії і тактики фірми в максимізації прибутку.

Умову рівноваги фірми, як в короткостроковому, так і в довгостроковому періоді можна сформулювати таким чином: МС=MR. Будь-яка фірма, що добивається прибутку, прагне встановити такий обсяг виробництва, при якому дотримується ця умова рівноваги. На ринку довершеної конкуренції граничний дохід завжди рівний ціні, тому умова рівноваги фірми набуває вид МС=Р.

1.2 Фірма у довгостроковому періоді

У міру збільшення даного періоду часу, по-перше, для окремої фірми зникає відмінність між постійними і пе¬ременными витратами, і всі витрати ста-новятся змінними, а по-друге, на ринку в цілому змінюється число фірм.

Довгостроковим періодом називають такий період, протягом якого виробничі потужності можуть бути пристосовані до умов попиту і витрат. Якщо умови діяльності несприятливі для фірми, то вона може піти з ринку (галузі). З іншого боку, нові фірми можуть увійти на ринок (галузь) у разі сприятливих умов. Таким чином, ккількість фірм в галузі в довгостроковому періоді є змінною величиною.

Довершена конкуренція припускає рівний доступ всіх фірм до ресурсів, у тому числі і до технологічної інформації. Тому в довгостроковому періоді кожна фірма може вибрати і реалізувати найбільш ефектний варіант виробництва, внаслідок чого криві загальних витрат всіх фірм однієї галузі будуть ідентичні, і можна говорити, що в довгостроковому періоді галузь складається з однакових, або типових, фірм.

Покажемо, що з часом на ринку довершеної конкуренції ціна продукту тяжіє до мінімальних довгострокових середніх витрат (ціна p₀).

По-перше, ціна не може на тривалий час опускатися нижче мі-німальних довгострокових середніх витрат (ціна p₁), оскільки в такій ситуації фірма збиткова. Це витікає з формули, задаючої величину прибутку фірми в довгостроковому періоді:

П=Q(p - LRAC)

де Q - випуск,

p - ціна продукту,

LRAC - довгострокові середні із-держки.

По-друге, ціна не може тривалий час перевищувати мінімальні довгострокові середні витрати (ціна p₂), оскільки в цій ситуації прибуток фірми позитивний. Позитивний прибуток привертає в галузь нові фірми, що збільшить ринкову пропозицію і понизить риночну ціну. Ціна знижуватиметься до тих пір, поки знов не досягне мінімума довгострокових середніх витрат.

Той факт, що прибуток типової фірми в довгостроковому періоді рівний нулю, зовсім не означає, що у підприємців немає стимулу до продовження свого бізнесу.

Якщо деяка фірма упровадила прогресивну технологію з нижчими витратами, ніж у конкурентів, то вона отримує надприбуток. З часом інші фірми упровадять ту ж технологію, унаслідок чого ринкова ціна знизиться, і економічний прибуток фірми-новатора також стане нульовим.

У довгостроковому періоді крива пропозиції галузі не може бути отримана підсумовуванням кривих пропозиції фірм галузі, оскільки кількість цих фірм в довгостроковому періоді міняється. Конфігурація кривої пропозиції галузі в довгостроковому періоді залежить від того, чи змінюється, а якщо так, то як, положення кривої середніх довгострокових середніх витрат типової фірми в результаті зміни галузевого випуску.

Розглянемо тепер, як змінюється рівновага фірми при зміні числа фірм в галузі. Якщо риночна ціна вища за середні витрати і фірма отримує квазиренту, то в цьому випадку нові фірми, привернуті можливістю отримати надприбуток, прагнутимуть в цю галузь. В умовах досконалої конкуренції істотних бар'єрів, перешкоджаючих появі в галузі нових фірм, немає. Тому пропозиція продукції почне рости, і в результаті конкуренція між фірмами призводить до зниження ціни і зникненню квазіренти.

Коли ситуація на ринку складається для фірми несприятливо і ціна на її продукцію виявляється нижчою за середні витрати, то фірма, що опинилася в такому положенні, йде з ринку, і пропозиція продукції скорочується. За інших рівних умов, ціна починає зростати, поки фірма не отримуватиме нормальний прибуток.

Нарешті, якщо ціна рівна мінімальним середнім витратам, то в цьому випадку не спостерігається тенденції до зміни числа фірм, що функціонують в галузі, дана конкурентна галузь знаходиться в стані повної довгострокової рівноваги.

Можна зробити висновок, що в умовах довершеної конкуренції в довгостроковому періоді досягається економічна ефективність як з погляду використання обмежених ресурсів в даному процесі виробництва, так і з погляду їх розподілу між різними виробничими процесами.