3. Країни, що розвиваються у світовій економіці та особливості моделей розвитку окремих країн.

До країн, що розвиваються відносять держави, які мають низькі стандарти демократичних урядів, вільної ринкової економіки, індустріалізації, соціальних програм і гарантій прав людини для своїх громадян. не досягли значного рівня індустріалізації і мають середній або низький рівень життя.

КЩР (це 3/4 країн світу) займають понад 60% тер-рії Землі, де проживає 77% світ. нас-ня. Сюди входять всі азіат. країни, крім Яп., країни Лат. Америки, Африки. Тут зосереджено 90% розвіданих світ. запасів нафти й 50 % газу. Їхня частка у світовому промисловому виробництві становить близько 14 %, у сукупному ВВП світу — майже 18 %. Значимість країн "третього" світу у визначається багатими природними та людськими ресурсами.

Визначальною тенденцією розвитку цих країн, починаючи з 60-х років XX ст., стає зростання їхньої ролі та значення у світі, частки у світовому експорті.

ознаками є: високі темпи росту населення; залежність КЩР від ПРК; спеціалізація у міжнародному поділі праці переважно на виробництві сировини; значна залежність від іноземного капіталу; орієнтація на зовнішні ринки і відповідно високий ступінь залучення у міжнародний поділ праці; є переважно постачальниками мінеральної, енергетичної, сільськогосподарської сировини та харчових товарів. більшість країн, що розвиваються, є чистими імпортерами як прямих іноземних інвестицій, так і позикового капіталу.

Моделі 1. модель етатизму — широкомасштабного втручання держави в ек-ку, націоналізації пром-сті й інфрастр-ри, держ контроль за цінами, курсом валют, ЗТ, пром-стю. На початк етапі розв-ку нац ек-к це була виправдана міра, спрямована на концентрацію ек рес-сів в одних руках. Ця модель розв-ку виправдала себе в країнах, де при владі знаходилася ерудована еліта, що зуміла сконсолідувати сили і засоби в інтересах сус-ва (Сінгапур, ОАЕ, Тайвань і Кувейт). У ряді великих за розміром КЩР, які володіли значними прир, ек і фін можливостями для ек розв-ку, модель етатизму призвела до корупції.

2. неоліберальна модель розв-ку. широко застосовувалася в країнах Лат Америки. Гол роль у реалізації цієї моделі повинна була відіграти держава як регулятор макроек пол-ки. Імпортозамінна пол-ка дала можливість у ЛА розвивати нові В і підтримувати достатньо високі темпи економічного росту. Особлива роль приділялася розв-ку ек інтеграції і регіон співробітництва.

3. Вашингтонський консенсус, яка була підтримана МВФ і рекомендована всім країнам із перехідною ек-кою. Стосовно до країн ЛА ця модель зводилася до такого:

Підтримання фіскальної дисципліни (мінімальний дефіцит бюджету);

Пріоритетність охорони здоров'я, освіти та інфраструктури серед державних витрат;

Зниження граничних ставок податків;

Лібералізація фінансових ринків для підтримки реальної ставки по кредитах на невисокому, але все ж позитивному рівні;

Вільний обмінний курс національної валюти;

Лібералізація зовнішньої торгівлі (в основному за рахунок зниження ставок імпортних мит);

Зниження обмежень для прямих іноземних інвестицій;

приватизація;

Дерегулювання економіки;

Захист прав власності.