6. Питання міжнародної економіки у теоріях економічного розвитку.

переважають чотири основних напрями аналізу: 1) модель лінійних стадій зростання; 2) теорія структурних перетворень; 3) революційна теорія, що пояснює слаборозвиненість Третього світу залежністю і пануванням багатих країн і 4) неокласична контрреволюція на основі ідей вільного ринку. в останні роки виник ще один – п'ятий підхід, пов'язаний з новою теорією ендогенного зростання.

В 1950-і – напочатку 1960-х рр. багато теоретиків розглядали процес розвитку як серію послідовних стадій економічного зростання, через які повинна пройти будь-яка країна. Згідно з такою теорією країнам Третього світу для того щоб повторити історичну еволюцію більш розвинених країн, було потрібно лише добитися оптимальних рівнів і комбінації інвестицій, заощаджень і іноземної допомоги. Розвиток в цьому випадку розумівся як синонім високих загальних темпів економічного зростання.

Лінійні стадії зростання в 70-і рр. поступилися місцем двом конкуруючим напрямам економічної (і ідеологічної) думки. Ядром першого напряму був аналіз структурних змін: сучасні економічні теорії і статистика використовувалися для побудови картини структурної еволюції, через яку повинна пройти "типова" країна, що розвивається, перш ніж в ній почнеться самопідтримуванне зростання. Другий напрям – теорія зовнішньої залежності – був більш радикальним і носив політичне забарвлення Ця теорія розглядала феномен слаборозвинутості з точки зору відношення сили всередині країни і на міжнародній арені, структурних і інституційних диспропорцій в економіці

У 80-і рр. переважав четвертий підхід – неокласична контрреволюція в економічній думці, в якій упор робився на позитивну роль вільних ринків, відвертість економіки і приватизацію неефективних збиткових державних підприємств. Причиною невдач вважалося дуже велике державне втручання в економіку.

в кінці 1980-х - початку 1990-х рр. - нову теорію зростання. Її автори намагалися пояснити, чому ряд країн розвивається успішно, а інші знаходяться в стагнації, а також чому навіть в неокласичному світі вільних ринків держава може зіграти важливу роль в процесі розвитку.

6. Наукове значення економічної теорії марксизму.

Марксизм виник у 40-х рр. XIX ст. як напрям класичної ПЕ. Засновники Карл Маркс та Фрідріх Енгельс

Вагомою зміною, яку марксизм вніс в класичну економічну теорію, було вчення про додаткову вартість, як про джерело збагачення власника засобів виробництва. Додаткова вартість утворюється в процесі виробництва як різниця між вартістю виробленого продукту й ціною робочої сили. В умовах існування приватної власності на засоби виробництва капіталіст експропріює додаткову вартість, тоді як робітники отримують тільки стільки, щоб забезпечити відтворення своєї робочої сили. Отже, марксизм бачить джерело економічної нерівності, експлуатації людини людиною, у приватній власності. марксизм формулює основне протиріччя капіталізму, як протиріччя між суспільним характером виробництва й приватною власністю, що лежить в основі розподілу.

Пояснює природу циклічності, криз надВ, визначає фази циклу, аналізує наслідки цих явищ. Усе це високо оцінюється суч ек наукою.

На основі теорет абстракцій створив широку заг картину кап відтворення та його чинників. У межах теорії розширен відтворення капіталу зробив ряд ви¬сновків стосовно нагромадження, його визначал ролі та факто¬рів, висновків, що є актуальними і сьогодні, коли йдеться про проб¬леми ек зростання і його джерел, про роль ефект попиту та інвестицій.

Висновки з теорії будови капіталу, що розглядала зростання капіталу як наслідок наук-техн прогресу й розв-ку прод сил, повторюються в суч неокласичних та кейнс теоріях ек зростання.

За кап-зму рух товарів відбувається за цінами, які постійно відхиляються від в-сті. стверджував, що ціни формуються під впливом інших, ніж в-сть, фак-торів, а в-сть є лише 1-єю з хар-к природи цін. Цю закономірність ураховує суч ек наука.

Розглядаючи державу як механізм диктату одного з класів сус-ва, Маркс мав на увазі, що її існування є тимчасовим, отже, держ форма власності також є скороминущою.

Багатьма аспектами теорет-ек концепції, запропонованої Марксом, науковці користуються й досі, бо ця концепція є логічною, побудованою з допом методу, який базувався на принципах діалектичності та історичності, поєднання теорії та практики, зіставлення та порівняння, використання стат-ки та моделювання. Маркс був провісником суч ек теорій. Тому маркс ек теорію можна вважати плідним напрямком розв-ку ек думки.