Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_Zadorozhna.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
534 Кб
Скачать
☆

14. Епістолярій Марка Вовчка: адресати, географія, стильова манера, мовне оформлення.

Адресати: Т. Шевченко, І. Тургенєв, М. Некрасов, М. Салтиков-Щедрін, Л. Толстой, Жуль Верн, Проспер Меріме. + низка імен із її оточення, які через різні обставини перебували або проживали в Харкові, Орлі, Чернігові, Києві, Немирові, Москві, Петербурзі, Берліні, Дрездені, Гейдельберзі, Парижі, Женеві, Римі, Лондоні, Ставрополі...

Географія: писала різним людям у різні країни з різних країн, у яких жила (Україна, Росія, Франція здебільшого)

Стильова манера: у жанрово-стильовому відношенні листи дуже різноманітні, у них можна відстежити елементи літ-критичної та фольклористичної статті, епістолярної публіцистики, щоденникових записів, мемуаристики і навіть нарису чи новели.

Мовне оформлення: як і худ твори, листи писала 3 мовами - укр, рос й фр. Листи укр мовою особливо пронизує неповторний ліризм укр нар пісні. Звідси - їх щирість, задушевність. Нар пісня іноді виступає в ролі епіграфа: Хилилися густі лози, Та вже й перестали; Дивилися карі очі, Та й плакати стали – лист до С. В. Єшевського. До речі, в наступному листі до нього ж від 1865 р. МВ говорить, що підготувала до друку збірник укр нар пісень, які з її голосу поклав на ноти Едуард Мертке.

У листі до О. В. Марковича від 27 вересня 1857 р. МВ згадує пісню чи вірш “якогось Мироненка”:

“Ой, не шуми, луже, не розвивай, гаю,

Не принось мені вістей смутних із рідного краю.

Серце рвалось було, моя нене,

Тобі на помогу,

А тепер захололо,

То і слава богу!

Може, я трохи і не так кажу, бо вчора тільки почула і не можна було зараз списати. Я дістану та й пришлю тобі. Не знаю, чи добрі вийдуть вірші, а що мислить вміє і розуміє дещо пан Мироненко, то розуміє”.

Загальною ознакою епістолярної спадщини МВ є її стилістична витонченість, яскрава образність, лек­сичне й фразеологічне багатство, гнучкість і мелодійність мови.

ТШ для МВ - “літ батько”. 1857 року, повертаючись із заслання, ТШ прочитав "Нар оповідання", у "Щоденнику" написав: "Какое возвышенное, прекрасное создание эта женщина. Необходимо будет ей написать письмо и благодарить ее за доставленную радость чтением ее вдохновенной книги". На згадку про зустріч у Петербурзі ТШ присвятив МВ поезію "Марку Вовчку", в якій назвав її "кротким пророком і обличителем жестоких людей неситих". "Інститутку" присвятила ТШ. Перебуваючи за кордоном, МВ підтримувала зв'язок із ТШ, писала йому теплі листи, радилася. МВ знала про важку хворобу поета, тривожилася за його здоров'я: "Мій друже дорогий, Тарас Григорович... говорю Вам і прошу Вас дуже: бережіть себе. Чи такими, як Ви, в мене поле засіяне?"

Реакція на звістку про смерть ТШ: "Я ні об чім думати не можу. Боже мій. Нема Шевченка. Се я тоді з ним навік попрощалася... Зараз перешли мені у Париж на ім’я Тургенєва його портрет - нехай я хоч на портрет його гляну. Ні об чім я більше не буду говорити сьогодні - я хочу плакати", - писала МВ в листі до О. Марковича. У цьому ж листі Марко Вовчок згадує дарунки ТШ: автопортрет із написом “Марії Олександровні”, автограф поеми “Неофіти” з написом: “Любій моїй єдиній доні Марусі Маркович. На пам’ять 3 апреля 1859 р. Т. Шевченко” і Біблію видання 1824 р., яку він мав на засланні.

У листах письменниця з розумінням, повагою та зацікавленістю ставиться до творчості своїх колег по перу.

Лист (березень 1860 р) до І. С. Аксакова, рос публіциста, автора драматичних творів і віршів, МВ говорить, що хоче прочитати його ж твір “Пророк”.

У листі від 20 липня 1861 р. до І. С. Тургенєва МВ зауважує, що багато читає і працює: закінчила читати “Поетичне мистецтво” Буало і має читати твори фр громадс діяча та історика Адольфа Тьєра - “Історію фр революції з 1789 р. до 18 брюмера”, або “Історію консульства й імперії”. З І. С. Тургенєвим МВ ділиться не лише думками своєї подальшої праці, а й цікавиться його творчим процесом: “А что Вы теперь делаете? Кончилась ли Ваша работа?”. Ідеться про роман І. С. Тургенєва “Отцы и дети”, який письменник закінчував писати влітку 1861 р.

У листі до М. О. Некрасова (1868) МВ співчуває, що цензура заборонила друкувати в травневій книзі “Отечественных записок” за 1868 р. поему “Медвежья охота”.

У листі до Б. О. Марковича від 12 вересня 1905 р. МВ хвалить твори пол драматурга, публіциста, історика - Олександра Свєнтоховського: “У него, Свентоховского, есть прелестнейшие рассказы - “Хава Рубин”, “Моя голова”, “Демьян Цапенко”, “Карл Кру”.”

Про зацікавлення пол літ свідчить лист до Б. О. Марковича від 12 грудня 1906 року: “Узнай, где продаются польские книги, не вышел ли последний роман Сенкевича и что стоит”. Вочевидь, ішлося про роман Генріха Сенкевича “Хрестоносці”, що вийшов у 1900 р. У цьому ж листі письменниця цікавиться книгою фр письменника Фредеріка Стендаля “Пармський монастир”.

МВ не лише цікавилася творами інших письменників, а й радила друзям для прочитання безліч книг. Неодноразово навіть надсилала власні книги. Так вона надсилає С. В. та Ю. П. Єшевським книгу Жорж Санд “Simon”, про що у листі до них 14/08/1864

Оскільки МВ займалася і перекладацькою діяльністю, то друзі не залишались осторонь її порад у виборі творів для перекладу. У листі від 14 листопада 1870 р. до Ф. М. Лазаревського МВ радить йому пере­класти твори Гофмана “Житейские воззрения Кота Мурра” і “Щелкунчик и мышиный царь”, а в листі від осені 1877 р. запитує, чи прочитав він твір “Оборвышь”, який вона переклала з англійської Дж. Грінвуда.

Допомагала письменниця друзям й у видавничій справі. У листі до дитячого письменника М. П. Вагнера від березня 1867 р. МВ пропонує йому звернутися до свого знайо­мого видавця, який зацікавився книгою “Казки Кота-Мурлики”.

Із листа до О. П. Марковича (серпень 1866): разом з Етцелем МВ написала оповідання “Le chemin glissant”, яке було перекладене нею рос мовою.

Із листа до О. В. Амфітеатрова від 22/02/1906 р.: МВ має намір зайнятися благочинністю: “Зная Вас по Вашей лит деятельности, я обращаюсь к Вам с просьбой помочь мне в следующем деле: я желала бы издать в пользу голодающих любой из моих переводов и рассказов, - в пользу голодающих, без различия, будь то дети городских убитых, близ­кие заключенных или деревенские люди... Простите, что утруждаю”.

Своє відображення знайшли у листах і особисті проблеми МВ. На початку лютого 1885 року, коли в Харкові вирішувалася доля її сина, заарештованого за участь у революційному русі, МВ змушена була на деякий час залишити літ діяльність. Вн драму тих років передає її схвильований лист до П. Ж. Етцеля від 10 жовтня 1883 року: “.Я у відчаї від того, що не можу працювати, не маю сил підкоритись цьому. Ось уже чотири роки, як я більше не працюю, і не можу Вам передати навіть, як від цього страждаю. У моєму житті наче виникла пустота, яку ніщо не може заповнити”.

Водичка, щоб гарно завершити

У своїх листах МВ піднімала проблеми сусп-політ, філос, морал-етичного, літ-естет та педагог плану. В її епістолярії збережено емоційно насичений, правдивий матеріал для характеристики життєвого шляху, світогляду, творчості й громадської діяльності письменниці, для оцінки її оточення, суспільно-культурної атмосфери епохи.

У листах також виявляється тонка спостережливість МВ як митця-психолога. Добре знаючи вдачу, духовні інтереси, обставини життя того чи іншого адресата, вона завжди знаходить відповід­ний йому тон розмови.

Виходячи далеко за межі звичайного побутового листування, епістолярій МВ є класичним прикладом словесного мистецтва. Величезна його роль як документального біографіч­ного джерела першорядної ваги, своєрідною ключа до розуміння ідейно-художніх пошуків письмен­ниці й ширше - духовних запитів епохи, у яку вона жила та працювала.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]