2Лист як інтелектуальний продукт особливого роду

За М.Коцюбинською (за її монографією «Зафіксоване і нетлінне» Задорожна складала питання, раджу почитати):

Листи, епістолярна спадщина, епістолярна творчість...Інтелектуальний продукт особливого роду.Текст як багатофункціональна система, дотична до різних сфер суспільної та індивідуальної свідомості, стилістично неоднорідна, змістово багатогранна, максимально — просто впритул — наближена до найінтимніших пластів духовного буття людини.

Споєрідний синтез ratio й emotio. Явище межове — на зітісиенні різних аспектів і «жанрів» людської поведінки, різних рівнів самоусвідомлення людини. Від здійснення суто житейських «приземлених» комунікативних функцій — до самоцінних виявів духу. Пронизливо одверта сповідь; скрупульозний щоденник; філософсько-естетичний трактат; спонтанні мистецькі одкровення; неоціненні спостереження щодо психології творчості; начерк майбутнього

художнього твору; неприхована «гаряча» характеристика звичаїв і персонажів певного середовища; хроніка доби, сповнена теплих деталей, що, не зафіксовані сьогодні, вже завтра підуть у непам’ять; автопортрети і портрети людей — від ситуативних мініатюр до монументальних полотен; «гра» розуму і сплески чуття, не призначені для широкої публіки, так би мовити, в одному примірнику — і тим цінніші... І все це — листи.

Розглядаємо лист як інтелектуальний продукт у таких іпостасях:

• Як сповідь: Жодні спогади сучасників, жоден музей не здатний так відтворити атмосферу, в якій жив і працював письменник, як це може зробити його листування. Епістолярій митця, цей замаскований "внутрішній діалог автора із власною совістю", надзвичайно багато дає не лише для вірогідного уявлення про перипетії особистого життя письменника, а й поглиблює знання про епоху, про поступ художньої думки, про взаємини між літературними й громадськими діячами.

• Як спонтанне одкровення

• Як начерк майбутнього твору: Епістолярна спадщина письменників дозволяє проникнути у світ таємних переживань та інтересів. У листування часто можна знайти найцінніші подробиці про еволюцію творчого задуму, про зміни, внесені у рукописи.

• Як хронікудоби

• Як обличчя епохи: Залишаючись фактом приватного життя окремих осіб, ці листи широко висвітлюють суспільне та культурне життя всієї нації. Свідченням цього є епістолярна спадщина Т.Шевченка, П.Куліша, М.Драгоманова, Лесі Українки, І.Франка, М.Коцюбинського, В.Стефаника, О.Кобилянської, В.Гнатюка, М.Лисенка та ін.

• Як автопортрет: Не слід забувати, що автентичність образу автора листа не лежить на поверхні тексту. Істинний автопортрет за умови вдумливого уважного читання – без абсолютації кожного слова і кожної цюхвилинної реакції, зумовленої побутовою і психологічною конкретикою. Все це треба співвідносити з усім комплексом об’єктивних бібліографічних відомостей про автора, з його творчістю, історичною обстановкою і реальним психологічним кліматом. Серед інших літературних джерел саме листи, прочитані вдумливо, осмислені цілісно й концептуально, передусім дають змогу відчути не замулений накипом історії і міжособистісних стосунків тих чи тих її персонажів образ конкретної людини, допомагають розвіяти стереотипи, що склалися, або внести в них суттєві корективи, верифікувати міфи.

Лист може мати потрійний характер для дослідження:

1. Як біографічний матеріал, розповідь про епоху, у якій творив автор;

2. Як документ лінгвістичний, або ж психолінгвістичний;

3. Як матеріал для вивчення біографії певного автора, його світогляду, причини написання окремого твору, пошук джерела натхнення митця, тобто інтертекстуальний аспект.