25. Кадрове планування.

Кадрове планування є важливою складовою кадрової політики організації та частиною системи планування в організації.

Кадрове планування – це проектування забезпечення організації персоналом у певний період часу в необхідній кількості й у відповідності зі здібностями людей вимогам виробництва.

Основними питаннями кадрового планування є наступні:

- чисельність і кваліфікація працівників;

- зміни чисельності та структури працівників;

- ефективне використання працівників у організації;

- розвиток персоналу організації;

- витрати на персонал.

У кадровому плануванні виділяють такі основні етапи:

- інформаційний – накопичення та обробка необхідної інформації про стан персоналу та його розвиток;

- розробка проекту плану – аналіз кадрової ситуації, перспектив розвитку, розробка альтернатив;

- вибір плану – вибір найбільш оптимального варіанта плану кадрового забезпечення;

- визначення витрат - розрахунок витрат на утримання персоналу;

- контроль – контроль виконання кадрових рішень, порівняння планових і фактичних показників, внесення коректив.

Розрізняють наступні види планування:

- стратегічне (перспективне) – визначення довгострокових (на 5 і більше років) цілей організації, напрямків розвитку кадрового потенціалу, враховуючи загальну ситуацію на ринку праці, тенденції розвитку. Визначаються трудові, фінансові, матеріальні та інші ресурси, необхідні для досягнення цілей організації.

- тактичне (середньострокове) – визначення цілей організації на 2-3 роки відповідно до поставлених завдань, визначення необхідних ресурсів та джерел їх залучення.

- поточне (оперативне) – вирішуються поточні завдання у межах 1 року. Створюється річний план – конкретний, прикладний проект, який фіксує важливі заходи, ресурси, терміни та відповідальних осіб.

26. Сутність маркетингу персоналу та його складові

Маркетинг персоналу – вид управлінської діяльності, що спрямовується на визначення й знаходження шляхів покриття потреби організації в персоналі. Інакше кажучи, це певний моніторинг організації на ринку праці чи ринку трудових послуг.

Взагалі, маркетинг персоналу можна розглядати у двох аспектах:

- як певна філософія та стратегія управління людськими ресурсами. Фактично мова йде про своєрідний «продаж» організації внутрішнім і зовнішнім клієнтам – реальним та потенційним працівникам.

- як особлива функція служби управління персоналом. Вона спрямована на виявлення та покриття потреби організації в кадрових ресурсах новим особливим способом.

На формування маркетингу персоналу організації впливають певні чинники. І, оскільки, організація є певною соціальною системою, причому відкритою, то ці чинники поділяються на зовнішні та внутрішні.

Внутрішні – насамперед, цілі організації, реалізацію яких має забезпечувати персонал. Ясність, чіткість постановки цілей впливає на ефективність роботи щодо визначення потреби в персоналі. Кожна зміна цілей відбивається на кількісній та якісній потребі у персоналі.

Зовнішні – їх існує досить велика кількість, однак виділяють декілька найважливіших, що безпосередньо впливають на стан ринку праці й, відповідно, на кадрові можливості та потреби організації. Зокрема:

• джерела робочої сили

• рівень інфляції та безробіття

• особливості трудового та пенсійного законодавства

• демографічні тенденції

• конкуренція за персонал

• розвиток технологій та техніки

27. Професійна орієнтація

Однією з важливих складових наймання є професійна орієнтація працівників, що полягає в наданні йому допомоги у виборі професії.

Професійна орієнтація – це комплекс взаємозалежних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на формування професійного покликання, виявлення здібностей, інтересів, придатності та інших факторів, що впливають на вибір професії або на зміну роду діяльності.

Робота з профорієнтації має своєю метою надання допомоги молодим людям і людям, що шукають роботу, у виборі професії, спеціальності, місця роботи або навчання з урахуванням схильностей і інтересів людей, їхніх психофізіологічних особливостей, а також з урахуванням кон'юнктури, що склалася на ринку праці.

Основні методи професійного просвітництва:

• профінформаційна лекція;

• профінформаційна зустріч;

• профорієнтаційна екскурсія;

• профорієнтаційне дослідження.

Професійна орієнтація включає:

1) профпропаганду – формування у молоді інтересу до певних видів праці, виходячи з потреб підприємства, роз'яснення престижності певних професій, виховання почуття поваги до цих професій;

2) профконсультації – допомога молодій людині у виборі роду трудової діяльності з урахуванням його бажань і потреби підприємства у кадрах;

3) професійний підбір – визначення кола професій, найбільш оптимальних для даної людини з урахуванням його психофізіологічних і особистісних даних;

4) профвідбір – дослідження на ринку праці, що спеціально організується з метою визначення придатності людини до даної роботи.

Профорієнтаційна робота у кожної людини відбувається все життя.