Зіткнення інтересів орг.-ції й претендента на роботу

- високий заробіток

- перспективна кар’єра

- підвищення кваліфікації

- зарубіжні відрядження

- довготривалі відпустки

- престиж

- високий соц. статус

• висока кваліфікація

• помірна оплата

• лояльність

• стабільна робота

• мінімальні затрати на навчання

Сподівання претендента Вимоги організації

33. Поняття адаптації персоналу

Адаптація — це взаємне пристосування працівника і умов організації, що базується на поступовому освоєнні нових професійних, соціальних та організаційних умов праці.

Процес трудової адаптації працівника та організації буде більш успішним, коли норми і цінності колективу стануть нормами і цінностями окремого працівника і чим швидше він прийме і визначить свою соціальну роль у колективі.

Виділяють два напрямки адаптації: - первинний - тобто пристосування молодих співробітників, які не мають досвіду професійної роботи (випускники середніх та вищих навчальних закладів); - вторинний - тобто пристосування працівників при переході на нові робочі місця, посади, об'єкти.

Асиміляція – повне пристосування до середовища та ідентифікація (= ототожнення особою інтересів з цілями організації).

34. Етапи та складові процесу адаптації

Виробничий колектив, як суб'єктивний фактор виробничого середовища, має складну структуру: формальну і неформальну. Працівникові властива потреба влитись в колектив. Соціологи виділяють декілька етапів соціально-психологічної адаптації, які відрізняються мірою пристосування особистості до колективу.

Етапи адаптації:

1. Оцінка рівня підготовленості нового працівника. Мета етапу: розробка найбільш ефективної програми адаптації.

2. Орієнтація (ознайомчий). Мета етапу: ознайомити нового працівника із такими питаннями організації: місія, мета, завдання, структура, види діяльності; функціональні обов’язки, політика (добір, розвиток персоналу, розпорядок), профспілки та охорона праці.

3. Дієва адаптація. Мета: надання працівникові можливості пристосуватися до нового соціального середовища та включитися в міжособистісні стосунки з колегами, колективом у цілому, досягнення сумісності з колективом.

4. Функціонування. Мета: повне (максимальне) подолання службових та міжособистісних проблем і перехід до стабільної роботи, глибока інтеграція нового працівника в організацію.

До основних складових процесу адаптації зараховують такі:

• психофізіологічна - пристосування до всіх умов, що здійснюють вплив на працівника під час праці: фізичне та психічне навантаження, рівень монотонності праці, санітарно-гігієнічні норми, ритм праці, зручність робочого місця та зовнішні фактори (шум, вібрація, освітлення…).

• соціально-психологічна - пристосування до соціуму, до норм поведінки та взаємовідносин в новому колективі, тобто здійснюється включення працівника в систему взаємовідносин колективу з його традиціями, нормами життя, ціннісними орієнтаціями.

• професійна - поступове доопрацювання трудових здібностей та засвоєння професійних знань і навичок, а також формування професійно необхідних якостей особистості, позитивного ставлення до своєї роботи.

• організаційна - засвоєння ролі та організаційного статусу робочого місця та підрозділу в загальній організаційній структурі, а також розуміння особливостей організаційного та економічного механізму управління організацією.

Незважаючи на різницю між складовими адаптації, всі вони перебувають у постійній взаємодії.