22. Підстави виникнення та припинення права власності.

Виникнення у особи права власності можливе у разі наявності певного юридичного факту, який відповідно слугує юридичною підставою визнання такої особи власником. Як зазначено у ст. 328 ЦК України, право власності набувається за підставами, не забороненими законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Іншими словами, у наведеній статті закріплюється презумпція правомірності набуття права власності.

У гл. 24 ЦК "Набуття права власності" не міститься вичерпного переліку конкретних підстав набуття (виникнення) права власності. Натомість у статтях цієї глави підставою набуття права власності безпосередньо передбачені правочини (ст. 328) та інші окремі підстави набуття права власності на: новостворене майно (ст. 331); перероблену річ (ст. 332); загальнодоступні дари природи (ст. 333); безхазяйну річ (ст. 335); рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336); знахідку (ст. 338); бездоглядну домашню тварину (ст. 341); на скарб (ст. 344); майно за набувальною давністю (ст. 344); державне та комунальне майно в порядку приватизації (ст. 345). У вищезгаданих статтях містяться також положення про умови та порядок переходу до особи майна у її власність.

23. Цивільне зобов`язання.

Сторони, підстави виникнення Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

- Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

- Як правовідношення зобов’язання має три елементи :

1) суб’єкти;

2) об’єкти (предмет);

3) зміст.

- Суб’єктами зобов’язання є його сторони. У; будь-якому зобов’язанні є щонайменше дві сторони: управнена особа (кредитор) – особа, яка має право вимоги до іншої особи і зобов’язана особа (боржник) – особа, зобов’язана задоволити вимогу кредитора або виконати борг.

- Об’єктом (предметом) зобов’язання є дії сторін, або утримання від їх вчинення.

Дії як об’єкт зобов’язання можуть полягати у переданні майна, виконанні роботи, наданні послуги, сплаті грошей тощо.

Об’єктом зобов’язання може також виступати утримання від вчинення дій, тобто пасивна поведінка зобов’язаної сторонни.

- Зміст зобов’язання складають права та обов’язки сторін. Суб’єктивний обов’язок боржника щодо вчинення певних дій чи утримання від них називається боргом, а суб’єктивне право кредитора – правом вимоги.

24. Договір. Форма договору. Порядок укладення договору

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Сукупність погоджених між сторонами умов і становить зміст договору.

Види договорів:

За к-стю сторін:

- двосторонній (куп-прод)

- багатосторонній(дог.простого товариства)

За розподілом цив.прав та обовязків:

-односторонньо-зобовязальний (одностро.)

-двосторонньо-зобовязальний

За наявністю або відсутністю майнового еквіваленту:

-відплатні

-безвідплатні

За моментом укладення:

-консенсуальні (з мом. досягн. згоди сторін)

-реальні (з мом вчинення певних дій)

-договір банківського вкладу

Укладення договорів.

Договір є укладений з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов у належній формі.

Загальний порядок укладання договорів регулюється статтями 638-650 ЦК. Переговори починаються з пропозиції укласти договір, яку одна сторона робить іншій. Така пропозиція, що дістає вираження у запропонованому проекті договору, називається офертою, а особа, яка з нею звертається - оферентом. Ініціатором оферти є, як правило, сторона, яка надає послуги, речі (продавець, поставщик, підрядчик). Щоб пропозиція укласти договір вважалася офертою, вона повинна відповідати певним умовам:

- у ній повинні міститися всі істотні умови майбутнього договору, щоб сторона, яка отримала пропозицію, зрозуміла про що йдеться. Якщо пропозиція таких умов не містить, то вона не є офертою, а лише викликом на оферту, який ні до чого не зобов'язує;

- оферта має бути адресована конкретній особі. Тому різного роду об'яви, реклами, прайслисти не можуть визнаватися офертою, це лише пропозиції невизначеному колу осіб зробити оферту.

Для укладання договору однієї оферти замало, необхідно, щоб особа, якій була адресована оферта, дала згоду прийняти пропозицію. Відповідь про прийняття пропозиції має назву акцепт. Акцептантом може бути лише та особа, якій була адресована оферта. Якщо згоду на укладення договору дає інша особа, це є нова оферта, з якою ця особа звертається до колишнього оферента, який при позитивній відповіді стане акцептантом.

Акцепт має бути повним і безумовним. Якщо сторона погоджується у цілому з пропозицією, але бажає внести в умови договору деякі корективи, скажімо, зазначає, що поставку продукції бажано здійснювати автомобільним транспортом, не поквартально, а помісячно, то така відповідь є не акцептом, а новою офертою.

Якщо пропозиція про укладення договору була направлена із зазначенням строку для відповіді, то договір вважається укладеним, якщо позитивна відповідь була надана протягом зазначеного строку. У тому разі, коли строк на відповідь не зазначався, договір вважається укладеним, якщо згода його укласти дана негайно або протягом звичайного нормального часу для відповіді.

Якщо особа, яка отримала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до зазначених у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботу, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не зазначено у пропозиції укласти договір або не встановлене законом.

Відповідь, що одержана із запізненням, є новою пропозицією. Особливості укладення договору на торгах, визначаються відповідними нормативними актами, правилами їх проведення, локальними нормативними актами.

Торги можуть проводитись у вигляді аукціону чи конкурсу. Торги на аукціоні виграє особа, яка запропонувала найбільшу ціну (на аукціоні може бути названа найвища ціна, яка потім поступово зменшується. Відповідно аукціон виграє особа, яка перша погодиться на зменшену ціну. За умовами аукціону може бути передбачено, що всі учасники пропонують свою ціну в запечатаному конверті, а після відкриття конверта перемагає той, хто запропонував найбільшу). На конкурсі перемагає особа, яка за висновком конкурсної комісії, заздалегідь призначеної організаторами торгів, запропонувала найкращі умови.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності та нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації