81. Відповідальність організації за шкоду, завдану її працівником

Встановлюючи вимогу відшкодування організацією шкоди, ст. 441 ЦК України

передбачає такі ознаки складу цивільного правопорушення, як підстави для

відшкодування:

а) наявність трудових (службових) зв'язків між організацією та

працівником, з вини якого заподіяна шкода;

б) заподіяння шкоди працівником при виконанні ним трудових (службових)

обов'язків. Водночас на відповідальність організації поширюється

передбачений ст. 440 ЦК України загальний склад цивільного

правопорушення.

Правовий зв'язок організації з працівником втілюється у трудових

відносинах незалежно від їх характеру — постійні, тимчасові, сезонні або

виконання іншої роботи за трудовим договором.

Як уже зазначалося, у трудовому праві межі матеріальної відповідальності

працівників диференціюються залежно від форми вини працівника, характеру

допущеного ним порушення обов'язків, виду майна, якому заподіяна шкода,

і трудової функції, що виконується працівником.

82. Відповідальність за шкоду, завдану смертю особи

Від зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, слід відрізняти зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого. У даному разі про відшкодування шкоди самому потерпілому йтися не може. Однак смерть потерпілого викликає певні втрати (як майнові, так і моральні) для певного кола осіб, переважно для близьких йому людей, у тому числі тих, кого потерпілий за свого життя утримував, а також осіб, які понесли витрати на поховання (статті 1200,

Відповідно до ст. 1200 ЦК до таких осіб віднесені: а) утриманці особи, яка загинула (померла), які були на її утриманні або мали на день її смерті право на одержання від неї утримання за причини власної непрацездатності за віком (чоловіки віком понад 60 років і жінки віком понад 55 років) або за станом здоров'я (інваліди однієї з трьох груп інвалідності); б) інші особи, зокрема один із батьків (усиновлювачів) або другий із подружжя чи інший член сім'ї, незалежно від їхнього віку і працездатності, за умови, що вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого до досягнення ними чотирнадцяти років; в) діти померлого віком до вісімнадцяти років (учні, студенти, які не закінчили навчання, але не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років); г) дитина потерпілого, народжена після його смерті; ґ) чоловік, дружина, батьки (усиновлювачі), які досягли пенсійного віку, встановленого законом; д) інші непрацездатні особи, які були на утриманні потерпшого протягом п'яти років після його смерті.

Згідно із цим встановлюються строки, протягом яких здійснюється відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, - дитині до досягнення нею вісімнадцятирічного віку (учню, студентові до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам на строк інвалідності тощо.