60. Сфера застосування договорів підряду. Сторони, зміст, форма. Ризики підрядчика

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Характерною ознакою договору підряду є те, що роботи підрядни­ком виконуються на його власний ризик, а це означає, що він не має права вимагати винагороди у разі випадкової загибелі предмета під­ряду або неможливості завершення робіт без вини сторін (ст. 855 ЦК України

Зміст договору підряду. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання ін­шої роботи з переданням її результату замовникові. У тому разі, ко­ли договором передбачено виготовлення речі, підрядник після за­вершення робіт має передати права на неї замовникові.

Зміст підрядного договору визначається його істотними умова­ми, якими є предмет договору, його ціна та строки виконання робіт.

Предметом договору підряду є індивідуально визначені речі, до­говором мають бути чітко визначені їх характеристики, такі як кількість, якість, розміри, інші необхідні характеристики, як пра­вило, на розсуд замовника.

Законом встановлюються вимоги до якості роботи. Так, відповід­но до ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відпо­відати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповно­ти — вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного ха­рактеру.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передан-ня її замовникові.

До вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за догово­ром підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо бу­дівель і споруд — три роки від дня прийняття роботи замовником.

Ціна роботи за договором підряду як його істотна умова визнача­ється відповідно до ст. 843 ЦК України, якою встановлено, що у до­говорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

61. Договори перевезення. Види перевезень. Укладення та оформлення договорів перевезення

Договір перевезення пасажира та багажу. За договором пере­везення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здавання багажу — також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а при здаванні багажу — також за його провезення (ст. 909 ЦК України).

Хоча ці два види договорів об'єднані однією статтею кодексу, це не дає права говорити про їх правову єдність. Деякі ознаки цих до­говорів дещо відрізняються. Так, договір перевезення пасажира — консенсуальний, а багажу — реальний.

Письмове оформлення цих двох видів договорів також різне. Укладення договору перевезення пасажира посвідчується проїзни­ми документами — квитками, а здача пасажирами багажу, відправ­никами вантажобагажу — багажними або вантажобагажними кви­танціями відповідно¹.

Договір транспортного експедирування

За договором транспортного експедирування одна сторона (екс­педитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієн­та) виконати або організувати виконання визначених договором по­слуг, пов'язаних із доставкою вантажу (ст. 929 ЦК України).

Цей договір є оплатним — взаємним (реальним, якщо виконують­ся послуги, і консенсуальним, якщо організовується виконання по­слуг).

Сторонами договору є клієнт та експедитор. Клієнтами є будь-які особи, зацікавлені в отриманні експедиційних послуг, експедито­ром може виступати лише особа, яка має ліцензію на здійснення транспортно-експедиційних послуг.

Предметом договору є послуги, пов'язані з перевезенням вантажу.

Форма договору — проста письмова.

Клієнт зобов'язаний надати експедитору доручення для підтвер­дження його повноважень, якщо це необхідно, оскільки транспорт­но-експедиційна угода є різновидом угод про представництво ін­тересі

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправни­ком) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'я­зується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦК України).

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, оскільки перевізник зобов'язаний скласти та видати відправнику відповідний документ про прийняття вантажу до перевезення. Цим документом може бути транспортна накладна, коносамент або ін­ший документ, передбачений транспортним статутом або кодексом.

Цей договір є реальним, оскільки відправник передає вантаж пе­ревізнику, а останній видає документ, що підтверджує цей факт.

Предметом договору є послуги з доставки, зберігання, видачі, завантаження-розвантаження вантажів.

Договір перевезення укладається на певні терміни, за порушення яких встановлюються штрафи, обумовлені, як правило, статутами чи кодексами. У разі прострочення доставки вантажу перевізник зо­бов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушен­ням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не вста­новлені договором, транспортними кодексами (статутами) (ст. 923 ЦК України).

Договір перевезення — двосторонній.

Сторонами договору виступають перевізник та відправник ванта­жів. Перевізник — транспортна організація, що здійснює функції гро­мадського візника і зобов'язана здійснювати перевезення на вимогу будь-кого, хто до неї звернеться. Відправник — будь-який суб'єкт ци­вільного права¹.

Види транспортних договорів. Традиційно в літературі транс­портні договори поділяють залежно від їх призначення на основні та допоміжні.

Основними є договори перевезення, оскільки вони безпосередньо стосуються переміщення того чи іншого матеріального об'єкта.

Допоміжні договори не відіграють самостійної ролі та спрямо­вані на забезпечення виконання основних транспортних договорів. До них належать договори транспортного експедирування, експлу­атації під'їзних колій, подачі й забирання рухомого складу, здійс­нення завантажувально-розвантажувальних робіт тощо.

У свою чергу, договори перевезення можна класифікувати:

• за об'єктом на: перевезення вантажу, пасажирів і багажу, вантажобагажу, пошти, транспортного засобу (договір букси­рування);

• за видом транспорту на: залізничні, річкові (внутрішніми водними шляхами), морські, повітряні, автомобільні переве­зення¹; Слід врахувати, що ще одним видом транспорту є трубопровідний, за допомогою якого переміщують рідкі й газоподібні речовини (переважно нафту

• за доступністю транспорту на: перевезення транспортом загального користування та перевезення іншими транспортними засобами.

У ст. 915 ЦК України дається визначення перевезень транспор­том загального користування - це перевезення, що здійснюється юридичною особою, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи