55. Договір лізингу. Особливості суб`єктного складу. Форми лізингу

Належить до групи договорів про передання майна у тимчасове користування.

Стаття 806. Договір лізингу

1. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає бо зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно довстановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За загальною характеристикою договір лізингу є:

1) Двосторонній;

2) реальний (у разі прямого лізингу) або консенсуальний (у разі непрямого або прямого лізингу);

3) Відплатний.

Сфера застосування договору лізингу визначається з урахуванням умов придбання лізингового майна та особливостей здійснення лізингових операцій.

За цими критеріями ЦК передбачає можливість встановлення окремих видів та форм лізингу (ч. 3 ст. 806 ЦК).

- Згідно з ч.1 ст. 806 ЦК України залежно від умов придбання лізингового майна договір лізингу поділяється на два види:

1) прямий лізинг (якщо лізингове майно було набуте лізингодавцем без попередньої домовленості із лізингоодержувачем);

2) непрямий лізинг (якщо лізингове майно було спеціально придбане лізингодавцем у продавця за попередньою домовленістю із лізингоодержувачем).

- Відповідно до ч.2 ст. 292 ГК України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний.

Формами лізингу є:

1) зворотний лізинг (за яким власник Лізиного майна відчужує його лізингодавцеві, і одночасно, приймає його у лізинг, тобто стає лізингоодержувачем);

2) міжнародний лізинг (за яким сторони договору лізингу є суб’єктами різних держав, або лізингове майно чи платежі перетинають митні кордони кількох держав);

3) пайовий лізинг (багатосторонній договір із залученням декількох кредиторів, які інвестують свої кошти у лізингове майно).

• Сторони у договорі лізингу.

Сторонами у договорі є лізингодавець та лізингоодержувач.

Стаття 4. Суб'єкти лізингу (Закон України «Про фінансовий лізинг»)

Суб'єктами лізингу можуть бути:

лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

56. Договір найму житла

користування.

Стаття 810. Договір найму житла

1. За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

- За загальною характеристикою договір найму житла є:

1) двосторонній;

2) реальний або консенсуальний;

3) відплатний.

- Сфера застосування договору найму визначається з урахуванням виду права власності, до якої належить житло, та кола наймачів.

За цим критерієм договір найму житла поділяється на два види:

1. договір соціального найму житла;

2. договір комерційного найму житла.

- Предметом договору соціального найму житла є об’єкти права державної або комунальної власності (ч.2 і 3 ст. 810 ЦК України), що надаються в найм громадянам України, які відповідно до законодавства визнані такими, що потребують соціального захисту та мають право на отримання соціального житла.

- Предметом договору комерційного найму житла є об’єкти права приватної власності, що надаються іншим фізичним та юридичним особам.

- До джерел правового регулювання договору найму належать: нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства):

1) Цивільний кодекс України;

2) Житловий кодекс Української РСР від 30.06.1983 р.;

3) Закон України «Про житловий фонд соціального призначення» від 12.01.2006 р.;

4) тощо.

- Цивільним кодексом України не встановлено спеціального порядку укладення договору комерційного найму житла.

Його укладення здійснюється в загальному порядку, встановленому для укладення цивільно-правових договорів, передбаченому ст.ст. 641-646 ЦК України.

- Форма договору комерційного найму житла повинна бути письмовою (ст. 811 ЦК).

Недотримання письмової форми договору комерційного найму житла не має своїм наслідком його недійсність.

• Сторони у договорі комерційного найму житла.

Стаття 813. Сторони у договорі найму житла

1. Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи.

Якщо наймодавець на систематичній основі надає житло в найм з метою одержання прибутку, він повинен зареєструватися як фізична особа-підприємець.

2. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.

- Зміст договору комерційного найму житла складають його умови.

- Предмет договору.

Стаття 812. Предмет договору найму житла

1. Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина.

2. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому.

3. Наймач житла у багатоквартирному житловому будинку має право користування майном, що обслуговує будинок.

- Відплатність за договором.

Стаття 820. Плата за користування житлом

1. Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла.

Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру.

2. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

- Строки у договорі найму.

Стаття 821. Строк договору найму житла

1. Договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.

Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.

2. До договору найму житла, укладеного на строк до одного року (короткостроковий найм), не застосовуються положення частини першої статті 816, положення статті 818 та статей 822-824 цього Кодексу.

- щодо зазначення осіб, які проживатимуть разом із наймачем;

- щодо тимчасових мешканців;

- щодо переважних прав наймача житла;

- щодо піднайму житла;

- щодо заміни наймача у договорі найму житла.

Стаття 820. Плата за користування житлом

3. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.

Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.