2. Педагогічна майстерність, її особливості та елементи

Педагогічна майстерність — це досконале, творче виконан­ня педагогами своїх професійних функцій на рівні мистецтва, в результаті чого створюються оптимальні соціально-психологічні умови для становлення особистості вихованця, забезпечення його інтелектуального та морально-духовного розвитку. Ґрунтується на високому фаховому рівні викладача, йо­го загальній культурі та педагогічному досвіді.

До елементів педагогічної майстерності належать:

1. Гуманістична спрямованість діяльності. Поля­гає в спрямованості діяльності педагога на особистість іншої людини, утвердження словом і ділом найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків. Передбачає гуманістичний вияв його ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, її мети, змісту, засобів, суб'єктів.

2. Професійна компетентність, професіоналізм. Передбачають наявність професійних знань, їх змістом є знання предмета, методики його викладання, знання педагогіки і психології. Особливостями професійних знань є їх комплексність, натхненність (висловлення власного погляду, розуміння проблеми, своїх міркувань).

3. Педагогічні здібності. Сукупність психічних особливостей викладача, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення.

Головною здібністю, що об'єднує всі інші, є толерантність, чутливість до людини, до особистості, яка формується.

4. Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння). Є сукупністю раціональних засобів, умінь та особливостей поведінки викладача, спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-виховної роботи із студентом, групою відповідно до мети виховання, об'єктивних та суб'єктивних їх передумов.

У студентському віці завершується становлення одного з найважливіших особистісних утворень – „Я-концепції” як ядра особистості студента, зокрема формування соцільно-професійного її аспекту.

Неврахування ж особливостей «Я-концепції» майбутнього фахівця при організації навчально-виховного процесу призводить як до небажаних змін у структурі особистості студента (насамперед у професійній спрямованості), так і до істотних вад у його професійній підготовці. Особливо актуальне це в період ранньої юності, який характеризується інтенсивним розвитком самовизначення й становлення стійкого «Образу-Я».

Формування позитивної «Я-концепції» майбутнього спеціаліста є одним із найпріоритетніших завдань порівняно навіть із традиційним розвитком професійних здібностей, вдосконаленням спеціальної підготовки, збагаченням фахової інформаційної обізнаності тощо.

«Я-концепція» майбутнього фахівця - складна динамічна система уявлень студента про себе як особистість і суб'єкта навчально-професійної діяльності, яка включає в себе взаємопов'язані та взаємозумовлені компоненти:

1). «Образ-Я», що розкриває неповторність самосприйняття через фіксацію студентом певної соціально-рольової позиції та настанов щодо себе.

 2).«Ставлення-Я», яке визначається самооцінкою професійних здібностей і особистісних якостей, рівнем автосимпатії й самоповаги, характером очікуваного ставлення до себе від оточуючих.

3). «Вчинок-Я», спрямований на самопізнання й самовдосконалення власного «Я» або прояв певної захисної дії у випадку "посягання" на цінність і цілісність сформованого уявлення про себе.

У цілому можна виокремити такі загальні тенденції становлення особистості студента як майбутнього фахівця в умовах навчання його у вищому навчальному закладі:

▫   соціалізація особистості майбутнього фахівця є багатоаспектним явищем і детермінована низкою соціокультурних чинників: ментально-духовна атмосфера сімейно-родинного середовища; особливості довузівського освітньо-виховного й професійного простору; організація навчального процесу у вищому педагогічному навчальному закладі;

▫   протягом навчання відбуваються суттєві зміни в структурі самосвідомості студента: завершується процес професійного самовизначення, що відображається в змісті його «Образу-Я»;

▫   вдосконалюються, набувають «професіонального характеру психічні процеси й стани, збагачується життєвий і професійний досвід, розвиваються необхідні професійні здібності;

▫   підвищується почуття обов'язку й відповідальності, самостійність і самоконтроль, чіткіше дає знати про себе індивідуальний стиль і життєва позиція студента;

▫   зростає рівень домагань студента в галузі своєї майбутньої професії, формуються мотиви професійного самоствердження й самореалізації; підвищується роль самоосвіти й самовиховання в професійному становленні;

▫   показником ефективності навчального процесу в вищому навчальному закладі є соціальна, духовна й професійна зрілість особистості студента, цілісність і стійкість його «Я», психологічна готовність випускника до реалізації професійних функцій.

Когнітивна схема „Я-концепції” студентів формується за її психологічним механізмом, дія якого визначається особливостями "ситуації соціального розвитку" майбутнього викладача. До нього належить:

• інтеріоризація оцінних ставлень викладачів, однокурсників у навчально-професійній діяльності;

• порівняння себе з іншими в ході виконання певних педагогічних рольових функцій;

• інтегрування власних вражень і переживань від реальних результатів педагогічної практики;

• самоатрибуція як певна компенсаторна функція, що породжена можливими суперечностями в "Образі-Я" студента. Цей психологічний феномен як наслідок і умова перебігу взаємин студента з викладачами.

Під час взаємин із викладачами студент відтворює професійний досвід через механізм наслідування стилю педагогічної діяльності наставників, манери їх поведінки. Це одна з ситуацій, де проходить процес самопізнання студента, в результаті якого формується уявлення про себе як майбутнього викладача, коригується й стабілізується професійне самовизначення. "Педагогічна взаємодія викладача і студентів тривала в часі, оскільки є довгим шлях пізнання особистості, що формується, своєї індивідуальності та освоєння засобів прояву себе в світі. Однак ця ситуація взаємодії може стати й загрозливою для вже сформованої „Я-концепції”.

Щоб процес формування особистості майбутнього викладача в умовах педагогічного навчального закладу був керованим, необхідно усвідомлювати, як особливості самої ситуації взаємин викладачів і студентів, так, і встановлення механізмів впливу на "Я-концепцією" студента. Результати досліджень свідчать про те, що цінність взаємин "студент - викладач" для студентів суттєво вища ніж для викладачів. Лише у першокурсників цей показник нижчий, що пояснюється складністю періоду (нові умови проживання, інші).