2. До соціальних функцій науки належать:

а) функція безпосередньої продуктивної сили;

б) функція соціальної сили;

в) культурно-світоглядна функція;

г) усі відповіді вірні.

3. Існують такі види наукових досліджень:

а) фундаментальні;

б) прикладні;

в) фундаментально-прикладні;

4. Прикладні дослідження передбачають:

а) визначення можливостей для застосування результатів фундаментальних досліджень у процесі розв’язання пізнавальних і соціально-практичних проблем;

б) визначення сутності педагогічних явищ, знаходження прихованих основ педагогічної дійсності, забезпечення можливості дати її наукове пояснення;

в) перспективи розвитку науки, освіти, техніки і виробництва на 10-20 років вперед і являють собою основу всього науково-технічного прогресу. 

5. В будь-якій науці можна виділити такі рівні дослідження:

а) емпіричний рівень;

б) теоретичний рівень;

в) методологічний рівень;

г) фундаментальний рівень.

6. Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким вимогам:

а) суспільна актуальність;

б) теоретична і практична значущість;

в) наукова об'єктивність і достовірність;

г) недостовірність.

7. Метод науково-педагогічного дослідження – це:

а) спосіб дослідження психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання;

б) процедура, послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворюючих дій, операцій та впливів, спрямованих на вирішення дослідницьких завдань;

в) відповіді а і б вірні.

8. До математичних методів дослідження належать:

а) метод ранжування;

б) метод моделювання;

в) статистичні методи;

г) економічні методи.

9. До соціологічних методів дослідження належать:

а) анкетування;

б) визначення рейтингу;

в) оцінка позитивних та негативних сторін;

г) узагальнення незалежних характеристик.

10. Анкетування – це:

а) метод збору фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально складеною програмою;

б) набір запитань, кожне з яких логічно пов'язане з головним завданням дослідження;

в) усі відповіді вірні.

Тема 3. Нові технології в навчанні

1. Теоретичні основи технології навчання.

2. Кредитно-модульна система навчання.

3. Педагогічний контроль у вищій школі.

4. Критерії оцінювання знань студентів.

1. Теоретичні основи технології навчання

Слово "технологія" походить від грецьких — майстерність, мистецтво і — наука, закон, знання. Отже, технологія — це знання, наука про майстерність.

Комісія ЮНЕСКО дає таке визначення педагогічної технології: " Це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєнням знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти".

Проте у науково-педагогічній літературі зустрічається багато інших визначень педагогічної технології - це

1) продумана в усіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації і проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і учителя;

2) систематизоване навчання на основі системного способу мислення;

3) сукупність навчальних ситуацій, в яких реалізується педагогічна система;

4) упорядкована система дій, виконання яких призводить до досягнення поставленої мети.

На думку багатьох зарубіжних і вітчизняних авторів, технологія навчання характеризується низкою істотних ознак, серед яких виділимо такі:

1. Діагностичність цілей навчання та результативність. Ця ознака передбачає гарантоване досягнення цілей навчання, тобто граничну або майже граничну за даних умов результативність.

2. Економність. Вона виражає якість педагогічної технології, яка забезпечує досягнення запланованих результатів, оптимізацію праці вчителя, а також резерв навчального часу.

3. Уся послідовність дій легко повторюється і відтворюється викладачем в будь-якому навчальному закладі. Кожен метод і етап роботи обґрунтовано і не може бути замінено на інший. Принципи роботи мають однозначний смисл — порушення одного з них погіршує кінцевий результат роботи.

4. Коректування передбачає можливості оперативного зворотного зв’язку, оцінки ступеня досягнення цілей навчання і внесення адекватних корегувальних впливів.

До рис технології відносять також проектованість, цілісність, управління.

Кожна технологія навчання — це система, а атрибутивною ознакою будь-якої системи є наявність структури.

Структурними елементами технології як системи є:

• цілі навчання,

• психологічна закономірність засвоєння матеріалу,

• способи діяльності вчителя і способи діяльності учнів,

• ступінь досягнення мети навчання. Системотворним чинником цієї системи є цілі навчання, а основою, на якій конструюється вся ця система, і базовим елементом даної структури є психологічна закономірність засвоєння матеріалу.

Сучасні технології навчання у ВНЗ зорієнтовані на особистість студента, створення умов для їх самовираження і саморозвитку. Вони включають:

Особистісно-орієнтована технологія навчання. Центром особистісно-орієнтованого навчання є особистість, її самобутність, самоцінність.

Технологія групової навчальної діяльності. Важливість – створення співпраці, налагодження стосунків, спільне пізнання фінансових категорій. Викладач має змогу керувати навчальною роботою кожного студента опосередковано, через завдання, які він пропонує та які регулюють діяльність студентів.

Технологія розвивального навчання. Головна мета – забезпечення розвитку особи, формування активного, самостійного, творчого мислення студента, поступового переходу до самостійного навчання.

Технологія формування творчої особистості. Оволодіння високим рівнем знань, потяг до нового, оригінального, відкидання шаблонів.

Технологія навчання як дослідження. Використання у навчанні дослідницьких прийомів та методів сприяє глибокому засвоєнню студентами знань, формуванню умінь, вихованню інтересу до діяльності. Сутність – забезпечення спеціальної підготовки студентів у процесі систематичних навчальних досліджень.

Нові інформаційні технології (НІТ) навчання.

Модульно-рейтингове навчання.

Структура всіх педагогічних технологій єдина:

1. концептуальна основа;

2. змістова частина навчання: цілі навчання, зміст навчального матеріалу;

3. процесуальна частина - технологічний процес: організація навчального процесу, методи і форми роботи викладачів, діяльність викладача з управління процесом засвоєння матеріалу;

4. діагностика навчального процесу.

Навчально-методичний комплекс (НМК) – це певна, чітко визначена сукупність навчально-методичних документів, що являють собою модель освітнього процесу, яка згодом буде реалізована на практиці.

Традиційний НМК складається з двох частин:

1) матеріали щодо планування вивчення дисципліни, 2) матеріали методичного забезпечення вивчення навчальної дисципліни.

Перша частина представлена робочою програмою навчальної дисципліни, яка включає: пояснювальну записку, тематичний план, теми і плани лекцій, практичних, семінарських і лабораторних занять, завдання для самостійної роботи, питання для поточного контролю, тести, питання до іспиту (заліку), тематику курсових робіт (якщо їх написання передбачається при вивченні дисципліни), тематику кваліфікаційних (випускних) робіт.

До другої частини відносяться методичні матеріали: підручники, опорні конспекти лекцій, інструктивно-методичні матеріали (алгоритми, плани, інструкції) до практичних, семінарських і лабораторних занять, до проведення ділових ігор і розв’язання ситуаційних задач, до самостійної роботи, до роботи з тестами, підготовки до іспитів, а також з виконання і захисту курсових та кваліфікаційних (випускних) робіт.

Згідно з модульним підходом до побудови навчально-методичного комплексу дисципліни подаються:

матеріали щодо планування навчального процесу (робоча програма навчальної дисципліни, опис якої включає такі складові: пояснювальна записка - мета, завдання дисципліни, компетенції, яких має набути студент у результаті вивчення навчальної дисципліни; змістовно-діяльнісна структура навчальної дисципліни (якщо вивчення теми, відповідно тематичного планування дисципліни, передбачає лекційне, семінарське заняття та самостійну роботу, то це й повинно бути відображено у змістово-діяльнісній структурі. Відповідно до кожного виду заняття прогнозуються результати навчання: розуміти, знати, уміти; зміст лекційного курсу - теми і плани лекцій, рекомендована література; зміст практичних та семінарських занять – теми і плани, рекомендована література; лабораторні роботи – теми і завдання; самостійна робота - зміст завдань та запитань, рекомендована література; тематика ІНДЗ, засоби діагностики навчальних досягнень студентів: питання, тести для модульного контролю знань, завдання різного ступеня складності для поточного контролю змістових модулів) тощо;

матеріали з організації і проведення навчального процесу (підручники, опорні конспекти лекцій і інструктивно-методичні матеріали до практичних і семінарських занять, лабораторних робіт з прикладами виконання завдань, методичні рекомендації до звітів, інтерактивні мультимедійні матеріали для розв’язання ситуаційних задач і методичні рекомендації з їх використання, інструктивно-методичні матеріали до самостійної роботи, додаткові навчальні та довідникові матеріали, літературу до вивчення дисципліни, критерії оцінювання навчальних досягнень студентів у процесі всіх видів навчальної діяльності та ін.).

Основним структурним компонентом інформаційно-методичного забезпечення є створення електронного навчально-методичного комплексу дисципліни.

Форми проведення занять при використанні електронного навчально-методичного комплексу (зокрема, інформаційно-методичного блоку) зазнають певних змін, а саме:

w істотної модернізації зазнають лекційні заняття - викладач у процесі лекції широко може використовувати мультимедійні презентації, які являють собою тематично й логічно зв’язану послідовність інформаційних доз матеріалу модуля, тезисно відображають його ключові моменти, включають основні формули та схеми, а також статичні та динамічні зображення об’єктів, які вивчаються. Їх демонстрація здійснюється за допомогою мультимедійного проектора;

w студенти до початку лекції можуть отримати опорні конспекти, які являють собою комплект слайдів презентацій, роздрукованих таким чином, щоб сторінка містила кілька слайдів та поле для заміток. Такі конспекти дозволяють студентові зосередитися на демонстрації презентацій, не витрачаючи часу на копіювання зображень. Під час проведення практичних та лабораторних робіт студенти мають можливість працювати з матеріалом, який вивчається в інтерактивному режимі, тобто впливати на роботу інформаційного засобу.

Такий підхід до планування та організації й проведення навчального процесу дозволяє не лише ефективно реалізувати навчальні плани та оптимізувати управління навчальним процесом, а й забезпечувати якісну підготовку фахівця.