2. Робота з психолого-педагогічною літературою

Організація самостійної роботи проходить у два етапи:

а) початкова організація, що передбачає безпосередню участь викладача у діяльності студентів з виявленням причин появи помилок;

б) самоорганізація, що не вимагає безпосередньої участі викладача у процесі самостійного формування знань студентів.

В організації самостійної роботи студентів особливо важливим є правильне визначення обсягу і структури змісту навчального матеріалу, що виноситься на самостійне опрацювання, а також необхідне методичне забезпечення їхньої самостійної роботи. Методичне забезпечення такої праці студентів включає програму діяльності, варіативні завдання, нестандартні завдання з урахуванням індивідуальних можливостей кожної особистості.

Серед основних навчальних умінь і навичок, які необхідно засвоїти студентам для успішної самостійної роботи, одне з перших місць посідають уміння і навички роботи з науковою літературою, тобто професійно-орієнтоване читання. Оскільки студентам необхідно вміти швидко й оперативно орієнтуватися серед нових друкованих видань, відкидати непотрібне, встигнути опрацювати і засвоїти необхідну інформацію, то саме за цих обставин провідною функцією професійно-орієнтованого читання стає функція номінації або референції, тобто зіставлення тексту з дійсністю.

Референція — це необхідна властивість кожного тексту, що є об'єктом читання, у зв'язку з чим можна говорити про референтний аспект. Перший вид читання також можна назвати референтним, яке залежно від комунікативного аспекту має три підвиди:

• орієнтовно-референтне,

• пошуково-референтне,

• узагальнюючо-референтне. У більшості випадків навчальної і наукової діяльності студентів на перший план висувається інформаційний аспект пізнавальної і комунікативної функції навчання як вербального письмового спілкування. У цьому випадку читання можна назвати інформативним. Це читання передусім задовольняє професійні, інформаційні потреби студента, який, читаючи, отримує необхідну інформацію, оцінює, засвоює і використовує її, прокладає шлях до нової інформації.

Тому в інформаційному читанні можна розглядати три підвиди:

- оціночно-інформативне;

- опановуюче-інформативне;

- створювально-інформативне.

Важливою ознакою високого рівня професійно-орієнтованого читання є вдале виконання різних записів інформації у процесі роботи з книгою. Під час вивчення "Вступу до спеціальності" необхідно навчити студентів робити анотації, резюме, писати реферати, правильно оформляти цитати, складати тези, план, конспектувати матеріал, що опрацьовується.

Для успішної роботи з літературою особливо важливим є вміння відшукати потрібну книгу чи статтю. І тут студент не може обійтися без оволодіння навичками бібліографування. Пошуки літератури доцільно починати з перегляду бібліотечних каталогів, а також каталогів, які ведуть у навчально-методичних кабінетах.

Бібліотечний каталог – показник наявних у  бібліотеці творів, який  розкриває склад та зміст фонду і сприяє його кращому використанню.  Каталоги розкривають фонд бібліотеки в різних аспектах і тим задовольняють будь-які  запити читачів. Вони складаються для певної бібліотеки і відображають тільки її фонд.

Є різні каталоги: алфавітний, систематичний, предметний, або тематичний.

Одним з основних і обов’язкових  каталогів кожної бібліотеки є алфавітний. У ньому картки  розставлені в алфавітному порядку за  прізвищами авторів, а  серед книг одного автора – за назвами творів. Картки в такому каталозі розставлені суворо за алфавітом. Він розкриває авторський  фонд бібліотеки. При розшуку матеріалу треба прийняти  до  уваги те, що  якщо книгу написали 1 – 3 автори – вона  описується за прізвищем першого автора, якщо більше 3 – то за назвою, – це  «золоте» правило каталогів.  В алфавітному каталозі картки  розставлені «буква за буквою»; якщо перші букви однакові, то за другою літерою, і т.д. – це   «срібне» правило каталогів.

Обов’язковим   каталогом є систематичний. У ньому фонд розкривається за змістом. Література  подається  за галузями знань, які розміщені  у певній послідовності, за певною системою. Така послідовність дає можливість  підібрати книги  з певної галузі знань.

У тематичному каталозі картки розміщені в алфавітному порядку за темами книг приблизно так, як розміщуються статті в енциклопедіях. Користуючись таким каталогом, легко дібрати літературу з конкретних питань.

В  залежності  від призначення  каталоги  можуть бути читацькі й службові.

Читацькі  каталоги  розраховані  на читачів. Вони знаходяться в читацькій  зоні бібліотеки.  Службовими каталогами користуються працівники бібліотеки. Це каталог назв художніх творів, праць науковців університету.

Бібліотечна класифікація – це розподіл книг за галузями знань. У бібліотеках  застосована системно-алфавітна розстановка (книги в кожному  відділі розташовані за алфавітом).

Якщо необхідно знайти книгу з певного питання, а автор її невідомий, звертаються до систематичного каталогу. Він складе­ний за десятковою системою. Розділ поділяється ще на 10 підрозділів, кожен з яких, у свою чергу, поділяється на 10 груп тощо.

 У бібліотеці, крім книжкових каталогів, є картотека газетно-журнальних статей. Такий каталог дає змогу також відшукати статті з певної проблеми.

Відомості про найновіші наукові роботи, а також художню літературу можна знайти у спеціальних збірниках, що видаються Книжковою палатою, зокрема у "Книжковому літопису", який виходить щотижня. У цьому виданні реєструються книги, які видаються в країні з усіх галузей знань. "Літопис журнальних статей" виходить теж щотижня. Тут вміщено перелік статей, які з’явилися в журналах, альманахах, збірниках, наукових записках. "Літопис газетних статей" виходить щомісяця, у ньому реєструються важливі статті, надруковані в газетах.

Бібліографічними джерелами є також енциклопедії і словники. Уміння користуватися ними значно полегшує самостійну роботу студента. Це та довідкова література, яка допомагає орієнтуватися у великому потоці інформації.

При доборі літератури з того чи того питання необхідно вміти скласти бібліографічні записи відповідно до єдиних вимог, які є обов’язковими для оформлення бібліографічного апарату.

У каталозі ви відшукали потрібну книгу чи статтю. Де і як записати дані про них, щоб успішно й раціонально ними користуватися? Найзручніше робити такі записи на бібліографічних картках. Це дає змогу класифікувати їх за різними принципами: алфавітним, тематичним або хронологічним. Подібні картки легко виготовити з цупкого паперу. Рекомендований розмір — 12,5 х 7,5 см.

Бібліографічний опис книги потрібно робити за формою:

1. Прізвище та ініціали автора. (Якщо книга написана двома чи трьома авторами, їх прізвища та ініціали подаються також на початку опису.)

2. Назва (заголовок) книги. Подається повністю і без скорочення.

3. Підзаголовні дані. Зазначаються відомості про жанр книги (науково-популярний нарис, навчальний посібник, довідник і т. ін.); вказується також, за чиєю редакцією вийшла книга; порядковий номер видання.

4. Вихідні дані. Подаються відомості про місце видання, найменування видавництва та рік видання.

Опис книг, газетних і журнальних статей треба робити тією мовою, якою вони надруковані.

Для більш зручного обслуговування в бібліотеках з великою кількістю книг є спеціальні картки-вимоги.

Трапляється, що у бібліотеці навчального закладу немає потрібної книги. У такому випадку її можна замовити за міжбібліотечним абонементом (МБА). Слід звернутися у відділ МБА бібліотеки, яка обслуговує читача, заповнити бланк-замовлення на одержання потрібної літератури. Бланк посилається в координаційні центри МБА і через деякий час книга надсилається бібліотеці-замовникові. Література за МБА видається на такі терміни: книги вітчизняного видання — на 30 днів; книги іноземними мовами — на 15 днів; журнали — на 15 днів; видання, що користуються підвищеним попитом, — на 15 днів, мікрофільми — на 45 днів.

У роботі з книгою варто дотримуватися таких правил:

1.При вивченні певної проблеми у першу чергу потрібно ознайомитися з першоджерелами, а потім уже з посібниками і критичними статтями. Опрацювання посібників не може замінити вивчення першоджерел. Робота над першоджерелами викликає у читача самостійні думки, судження, сприяє більш глибокому розумінню теми чи проблеми.

2.Опрацювання літератури з конкретного питання варто починати з робіт загального характеру і від них переходити до спеціальних і більш вузьких досліджень.

3.Необхідно добирати для читання книги, доступні для розуміння.

Починати працювати з книгою варто із загального ознайомлення з нею. Спочатку оглядають титульний лист, на якому вказано рік і місце видання.

Перегляд змісту передмови, післямови також певною мірою сприяє формуванню у читача інтересу до книги.

Залежно від змісту книги і мети, що її ставить перед собою читач, розрізняють такі види читання.

1.Суцільне читання. Воно становить процес уважного прочитання книги або окремих її розділів без відволікань, скажімо, для записів. При такому читанні можна зробити багато, але це не завжди дає потрібний ефект. Часто прочитані в такий спосіб книги складаються в калейдоскопічні картини і залишають у пам’яті мало знань.

2. Продовженням попередньої роботи з книгою (суцільного читання) є її вивчення. У процесі вивчення книги, проблем, що висвітлені в ній, можна зіткнутися з певними труднощами. Це може стурбувати, викликати розчарування, зневіру у власних силах. Цього аж ніяк не треба боятися. По-перше, будь-яке пи­тання треба починати вивчати з найпростішого, з елементарних його частин. Лише за цієї умови можна поступово оволодіти і методом, і самим предметом. По-друге, успіху можна досягти за достатньої наполегливості. Тільки наполегливість, тверде бажання йти до конкретної мети, терплячість принесуть успіх.

3. Часткове читання. Застосовується у тих випадках, коли в книзі необхідно опрацювати лише окремі розділи, питання та ін. Часткове читання застосовується у роботі з енциклопедіями, словниками, довідниками.

4. Синтетичне читання є конкретним і раціональним використанням всіх означених вище видів читання книги.