53. Форми державного устрою.

Ф-ма держави — сук-сть найбільш заг.ознак держави, зумовлених інституціональними, територ. і функціональними способами орг-ції влади.

Ф-ма держ. устрою - це спосіб територ.орг-ції держави, який визначається принципами взаємовідносин держави як цілого та її територ.складових. 2 осн. Ф. д. у. — унітарну і федеративну;

Унітарна держава — держава, територія якої скл. з адміністр. або політико-адміністр.одиниць.

- єдина конституція, норми якої застосовуються на всій території держави без будь-яких вилучень або обмежень;

- єдина сис-ма вищих органів держ.влади, юрисдикція яких також поширюється на всю територію держави;

- єдина сис-ма права;

- єдина суд.сис-ма;

- єдине громадянство.

Федерат.держава — держава, територія якої скл. з держ.утворень, наділених юрид. і певною пол.. самостійністю.

Верховенство на території S-ів федерації мають центральні (федеральні) органи держ.влади.

- територія скл.з держ.утворень

- наявність поряд із федер. конституцією і федер.законами конституцій і законів S-ів федерації за верховенства федер. законодавства;

- наявність у S-ів федерації власної прав.сис-ми, яка грунт.на К. S федерації

- наявність у S-ів федерації власної сис-ми органів закон., вик., суд.влади

- двопалатна структура федер- парламенту, в якому верхня палата забезпечує представництво S-ів федерації;

- існування поряд із федеральним громадянством громадянства суб'єктів федерації.

54. Основні типи сучасних виборчих систем.

Виб.сис-ма (у шир.знач.) - це сук-ть норм, що забезпечують участь громадян у формуванні виборних органів держ. влади та органів місц.самоврядування.

В. с. регулюється прав.нормами, що в сукупності становлять виб.право.

Принципи В. с. в демокр. державах:

- загальне, рівне і пряме виб.право при таємному голосуванні;

- свобода передвиборчої агітації;

- рівність прав кандидатів у вибор.кампанії.

В.с. (у вузьк.знач.) — це спосіб голосування, визначення його результатів і розподілу мандатів у виборних органах.

Мажоритарна ВС (від фр. majorite - більшість) – сис-ма виборів, за якої виборці голосують за конкр. кандидатів, і обраними вваж. ті з них, хто отримав більшість голосів.

Залежно від вимог до більшості, необхідної для перемоги на виборах, розрізняють МВС:

- абсолют.більшості: обраним вваж. той кандидат, який отримав у виборч.окрузі більше від половини всіх голосів виборців, внесених до списку виборців. якщо жоден кандидат не набирає абсолют.більшості голосів, проводиться 2 тур, у якому беруть участь лише ті 2 кандидати, що набрали в 1му турі найбільшу кіл-ть голосів, обраним вваж. той кандидат, який набрав відносну більшість голосів, тобто більше, ніж його суперник;

- відносн.більшості: обраним вваж. кандидат, який набрав у виборч. окрузі найбільше число голосів виборців порівняно з іншими кандидатами, кожним окремо;

- кваліфік.більшості: переможець повинен отримати не менше від заздалегідь установленої законом більшості голосів. Залежно від того, якою є встановлена законом більшість, розрізняють абсолютну (більше за 50 відсотків) і відносну (до 50 відсотків) кваліфіковану більшість. Якщо у 1 турі жоден із кандидатів не набрав кваліфікованої більшості голосів, то проводиться 2 тур виборів, як і за М. в. с абсолютної більшості .

Пропорційна ВС — сис-ма виборів, за якої виборці голосують за списки кандидатів у депутати від пол..партій (виб.блоків партій), а депутат.мандати у представницькому органі отримуються партіями (блоками) пропорційно до к-ті поданих за них голосів.

К-сть мандатів від кожного виб.округу визначається залежно від чисельності його населення. Партії висувають окремий список своїх кандидатів у депутати в кожному окрузі.

Для визначення результатів голосування в окрузі обчислюється виборча квота — мін. число голосів, необхідне для отримання одного депутатського мандата. Мандати між партіями розподіляються діленням числа отриманих ними голосів на виборчу квоту. Мандати всередині списку партії розподіляються, як правило, відповідно до того порядку, в якому прізвища кандидатів розташовані у списку.

Встановлюється виборчий бар'єр — мінімальна частка голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, яку необхідно набрати партії чи блоку для того, щоб отримати право брати участь у розподілі депутатських мандатів.

Змішана ВС - вс, в якій поєднуються мажор. і пропорц.виб.сис-ми). За 3. в. с. одна частина депутатів представницького органу обирається за мажор.виб.сис-ю, а інша — за пропорційною. Комбінуються також притаманні цим системам способи підрахунку голосів.

Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.

Громадське об'єднання - добровільне масове формування громадян, створене для вираження й задоволення їх законних інтересів і потреб на засадах самоврядування. Поняття «Г. о.» є родовим щодо понять «громадська орг-ція», «громадський рух» та ін.

Громадська організація - добровільне та організаційно оформлене масове об'єднання громадян, утворене для вираження й задоволення їх законних інтересів і потреб на засадах самоврядування.

Основними ознаками Г. о. є: спільність мети; добровільний характер об'єднання; рівноправність членів; самоврядування; законність і гласність діяльності.

Характерними ознаками Г. о., що відрізняють її від громадського руху, є документальне оформлення мети і завдань, фіксоване членство й чітка організаційна структура, що передбачає наявність статуту.

За природою і характером діяльності Г. о. не є пол..об'єднаннями, а виступають як групи інтересів. На відміну від держ.органів та органів місцевого самоврядування вони не наділені владними повноваженнями, а від пол..партій відрізняються тим, що не ставлять за мету оволодіння держ.владою, обмежуючись лише здійсненням впливу на неї.

У політичному житті демокр.держав Г. о. виконують важливі ф-ції: виявляють спільні інтереси окремих верств і груп населення; орієнтують органи влади на врахування цих інтересів у процесі розробки і прийняття ними рішень; мобілізують громадську думку з різних проблем сусп.життя та ін. Вважається, що численнішими і різноманітнішими є такі організації і що в більшій їх кількості бере участь кожний окремий громадянин, то стабільнішою є демократія

Громадський рух - масове громадське об'єднання, створене на основі спільності інтересів і впорядкованої діяльності його учасників. Г. р. не є власне організаціями, бо, як правило, не мають сталих організаційних структур, певної внутрішньої ієрархії, керівних центрів, програмних і статутних документів, фіксованого членства, внесків, що притаманне організаціям. Учасниками Г. р. можуть бути як окремі громадяни, так і громадські орг-ції, пол.. партії. Г. р. не ставлять за мету оволодіння держ.владою, обмежуючись лише здійсненням впливу на неї задля задоволення певних інтересів. Діяльність Г. р. зазвичай має тимчасовий характер і найчастіше спрямована на вирішення певних часткових завдань, після чого він або розпадається, або консолідується у громадську організацію чи політичну партію.