41.42 Планування роботи школи

Чітке, конкретне планування навчально-виховної роботи школи є важливою умовою її успішної діяльності, оскільки воно забезпечує цілеспрямованість у роботі всіх підрозділів, створює умови для організованої роботи педагогічного та учнівського колективів, раціонального використання часу та інших можливостей і резервів.

З огляду на часові виміри, розрізняють перспективне, річне й поточне планування діяльності школи. В усіх видах планування враховують зовнішню і внутрішню інформацію. До зовнішньої належать вказівки державних і відомчих органів щодо завдань сучасної школи, про зміст навчання і виховання підростаючого покоління. Внутрішня інформація містить відомості про попередню діяльність школи, досягнення, недоліки і труднощі в роботі педагогічного колективу та ін.

Плануючи роботу школи, необхідно дотримуватися науковості, що передбачає систему науково обґрунтованих завдань, змісту, методів, форм і засобів; реальність і оптимальність заходів, які можна виконати і які б забезпечили рівномірний ритм роботи школи протягом року; соціальну детермінацію, що передбачає формування в учнів потрібних суспільству моральних, правових, естетичних та інших якостей.

Перспективне планування діяльності школи

Завдання його полягає в забезпеченні цілеспрямованої діяльності керівництва школи та педагогічного колективу, раціональному розподілі сил, уникненні повторення в річних планах одних і тих самих заходів. Його структура може бути довільною.

Перспективний план розвитку школи, як правило, охоплює аналіз роботи школи за попередній період, визначення важливих завдань на новий період, зміну контингенту учнів і класів-комплектів, організаційно-педагогічні проблеми розвитку школи, головні напрями вдосконалення навчально-виховної роботи, роботу з педагогічними кадрами, адміністративно-господарську діяльність, розвиток матеріально-технічної бази.

Річне планування діяльності школи

Планування на рік дає змогу поєднувати перспективні завдання з конкретними завданнями на семестр, місяць навчального року.

Річний план роботи школи може мати такий зміст:

Вступ. Аналіз виконання плану за минулий навчальний рік. Головні завдання і проблеми, над розв'язанням яких працюють педагогічний і учнівський колективи.

Забезпечення прав особистості на освіту. Оперативний облік дітей шкільного віку. Охоплення їх навчанням. Охоплення навчанням випускників основної середньої школи. Виявлення і влаштування дітей з психофізичними вадами, робота педагогічного колективу щодо захисту прав та інтересів неповнолітніх, допомога невстигаючим. Створення умов для систематичного відвідування школи й запобігання відсіву учнів. Організація медичного нагляду та роботи груп подовженого дня. Раціональне використання фонду загального навчання. Ведення шкільної документації.

Управління підвищенням професійної кваліфікації вчителів. Внутрішкільна методична робота. Координація її змісту з підготовкою на курсах, самоосвітою. Загально-шкільні, колективні та індивідуальні форми роботи з педагогічними кадрами. Організація роботи методичних об'єднань, психолого-педагогічних семінарів. Створення творчих груп, упровадження в практику роботи педагогічного колективу досягнень психолого-педагогічної науки і передового педагогічного досвіду. Організація шкіл передового педагогічного досвіду, дискусій, семінарів, консиліумів, творчих звітів. Проведення оглядів-конкурсів, методичних виставок, місячників методичної роботи, предметних місячників. Підготовка методичних розробок. Стажування молодих спеціалістів, наставництво. Творчі зв'язки з райметодкабінетом. Організація проведення відкритих уроків. Проведення конференцій і педчитань. Узагальнення і поширення досвіду роботи вчителів. Забезпечення проходження курсової підготовки. Атестація педагогічних кадрів. Лекції з проблем філософії, психології, педагогіки, культури, етики, естетики.

Керівництво педагогічним процесом. Заходи щодо організації початку і закінчення навчального року. Комплектування класів, призначення класних керівників, вихователів груп подовженого дня, керівників гуртків, завідувачів кабінетами. Розподіл педагогічного навантаження, складання розкладу уроків, факультативних і гурткових занять, графіків навчальних екскурсій, контрольних робіт. Організація планування навчально-виховної роботи школи. Використання методів навчання, які активізують пізнавальну діяльність учнів. Організація і проведення випускних і перевідних екзаменів. Позаурочна робота. Робота факультативів, предметних гуртків, олімпіади, тематичні вечори, екскурсії. Проведення додаткових занять, консультацій. Запровадження комп'ютеризації навчання.

Організація підвищення якості виховного процесу. Заходи щодо забезпечення спільної роботи школи, сім'ї, громадськості й трудових колективів з виховання учнів. Спільна робота школи зі службою у справах неповнолітніх і органами міліції у справах неповнолітніх. Організація медичних оглядів учнів, їх медичного обслуговування і профілактичної роботи із запобігання захворюванням. Санітарно-гігієнічна пропаганда. Заходи з протинікотинової, протиалкогольної та протинаркотичної пропаганди. Заходи з фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи. Організація індивідуальної виховної роботи з учнями. Вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх нахилів, здібностей, уподобань. Перелік загальношкільних виховних заходів з відзначення дат, важливих суспільно-політичних подій. Діяльність учнівських організацій, класних колективів.

Соціально-економічна діяльність школи. Зміцнення й раціональне використання навчально-матеріальної бази, заходи з дотримання техніки безпеки, санітарії, гігієни. Заходи з допризовної підготовки та військово-патріотичного виховання. Заходи з професійної орієнтації. Спільна робота школи та позашкільних установ щодо організації дозвілля учнів. Трудове навчання і виховання. Суспільне та сімейне виховання. Підготовка і проведення капітального (поточного) ремонту шкільного комплексу, складання проектно-кошторисної документації. Визначення з відділом освіти розмірів асигнувань, позабюджетних надходжень. Встановлення термінів завершення ремонту й порядку прийому відремонтованих приміщень. Здійснення забудов різного призначення. Інвентаризація майна і проведення заходів, спрямованих на вдосконалення матеріальної бази. Поповнення, зміцнення й розширення навчально-матеріальної бази школи. Забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в приміщеннях школи, озеленення шкільної садиби, дотримання температурного режиму. Організаційні заходи з вивчення учнями, педагогами і технічними працівниками нормативних документів щодо збереження життя і здоров'я учнів. Створення умов для однозмінного навчання, для роботи груп подовженого дня. Оснащення навчальних кабінетів новим устаткуванням, навчальними посібниками, обчислювальною технікою, комп'ютерами. Розроблення заходів щодо дотримання чистоти і зразкового порядку в навчальних приміщеннях. Підготовка їдальні до нового навчального року, оновлення її технологічного обладнання. Облаштування території школи (озеленення, впорядкування спортивного комплексу, ігрових майданчиків та ін.). Забезпечення протипожежної безпеки та інші заходи, пов'язані з охороною праці. Заходи, пов'язані з удосконаленням роботи господарським механізмом. Дотримання техніки безпеки в майстернях, кабінетах, на спортивних майданчиках.

Демократизація та координація внутрішкільного контролю. Контроль за станом навчально-матеріальної бази. Контроль за рівнем знань, умінь і навичок учнів, за рівнем їх вихованості. Контроль за станом планувальної та облікової документації. Організація контролю за виконанням державних законодавчих актів, наказів і розпоряджень Міністерства освіти і науки України, місцевих органів влади, пропозицій інспекторських перевірок, рішень педагогічної ради, власних наказів і розпоряджень. Виконання різних форм контролю з метою підвищення його ефективності, впливу на рівень і результативність навчально-виховного процесу. Перевірка і затвердження планів навчально-виховної роботи вчителів, усіх ланок діяльності школи, аналіз виконання навчальних планів і програм, викладання окремих предметів, ефективності уроків. Запровадження системи роботи вчителів, класних керівників. Здійснення оперативного контролю за станом техніки безпеки й охорони праці, пожежної безпеки, запобігання травматизму та нещасним випадкам з дітьми. Підсумки та результативність внутрішкільного контролю. Тематика й терміни проведення педагогічних рад і наказів по школі.

Наведена структурна схема є орієнтовною. Школи набули чималого досвіду планування роботи на рік, і багато з них виробили власні схеми структури плану.

43. Органи самоврядування у школі

Усі працівники освітньої установи становлять трудовий колектив. За останнє десятиліття видана велика кількість літератури з питань управління в системі освіти, в якій розкривається діяльність керівників, але досить мало публікацій, присвячених трудовому колективу як суб'єкту управління установою

Ключові поняття: трудовий колектив, суб'єкти управління, делегування повноважень, збори трудового колективу, педагогічна рада та її функції.

Структура публікації:

1. Збори трудового колективу.

2. Педагогічна рада як орган управління навчально-виховним процесом:

основні етапи підготовки педради;

питання для співбесіди з учителями;

програма спостереження уроків;

завдання для керівників шкіл.

3. Усе про педагогічну раду школи.

Збори трудового колективу

Повноваження трудового колективу школи здійснюються загальними зборами його членів. Збори вважаються правочинними, якщо на них присутнім не менш двох третин облікового складу працівників. Там, де немає можливості вести загальні збори, можливе проведення конференції. Порядок обрання учасників конференції визначається статутом установи.

У міру демократизації процесу управління освітньою установою роль зборів трудового колективу зростає. Загальні збори трудового колективу вирішують такі завдання:

поєднують і згуртовують колектив для досягнення загальної мети, що постає перед освітньою установою (ОУ);

дають можливість вносити корективи в основні напрями розвитку установи;

оперативно мобілізують працівників на рішення практичних завдань;

знижують напруженість у встановленні та розподілі пільг працівникам;

сприяють створенню сприятливого психологічного мікроклімату в колективі;

дають можливість усім членам колективу одержувати єдину достовірну інформацію безпосередньо від адміністрації;

знижують можливість виникнення конфліктних ситуацій у колективі.

Повноваження загальних зборів трудового колективу визначені Цивільним кодексом, Кодексом законів про працю, законом «Про освіту».

У роботі загальних зборів можуть брати участь усі працівники освітньої установи.

До компетенції загальних зборів звичайно відносять такі питання:

Прийняття статуту та внесення змін до нього.

Прийняття правил внутрішнього розпорядку.

Прийняття правил внутрішнього трудового розпорядку.

Розгляд проектів усіх нормативних актів ОУ.

Розгляд проекту річного плану роботи ОУ.

Рішення питань про необхідність узгодження з адміністрацією колективної угоди, розгляд і затвердження її проекту.

Визначення переліку й порядку надання працівникам установи спеціальних пільг із фондів трудового колективу.

Визначення та регулювання форми та умов діяльності в установі громадських організацій.

Рішення інших питань відповідно до колективної угоди.

Визначення разом із засновником установи умов контракту при найманні керівника.

Участь у рішенні питань про зміну форм власності установи та ін.

У школах на зборах трудового колективу розглядались (крім перерахованих вище) такі питання:

про організацію харчування учнів у школі;

про підготовку школи до нового навчального року;

про організацію ремонту шкільного приміщення;

про вдосконалювання режиму роботи школи;

про поліпшення санітарно-гігієнічних умов у школі;

підсумки минулого навчального року й завдання на новий навчальний рік;

про програму розвитку школи;

про заходи зі зміцнення матеріально-технічної бази школи.

На жаль, деякі керівники шкіл значення загальних зборів колективу недооцінюють. Кількаразове анкетування та інтерв'ювання директорів шкіл показало, що у 15 % шкіл ані загальні збори, ані конференції трудового колективу не проводяться, у 40 % шкіл проводяться нерегулярно, у міру необхідності, і тільки у 35 % шкіл вони проводяться кілька разів на рік і на них обговорюються питання життєдіяльності, певні нормативні документи.

У ряді статутів шкіл не визначені функції трудового колективу, а в багатьох вони не відповідають трудовому законодавству. Питання, які доцільно розглядати на зборах трудового колективу, найчастіше обговорюються на педагогічній раді, на адміністративній нараді або профспілковому комітеті. У кожного з цих органів управління є свої повноваження, і підміна їх, як правило, не виправдана. На запитання: «Який орган управління у школі приймає положення про доплати, надбавки та премії?» - збори трудового колективу назвали лише 20 % відповідачів, інші вказали адміністрацію, директора, профспілковий комітет, педраду.

Педагогічна рада як орган управління

Педагогічна рада - досить важлива для кожного вчителя подія. Пригадую, з яким хвилюванням я, молодий учитель, очікував кожну педраду. Що скаже про мою роботу директор, як відгукнуться про мої уроки колеги? Про що мені сказати у своєму виступі? У 50-і роки кожна педрада, власно кажучи, була для вчителів «виховним заходом». На початку доповіді директор та його заступники відзначали успішно працюючих учителів, а потім досить різко критикувались ті, у кого були, за оцінкою адміністрації, прорахунки в роботі. Директор вимагав пояснення від учителя привселюдно. Педради проводилися за підсумками кожної навчальної чверті. Директор найчастіше безтактно сварив учителів. Після таких «обговорень» молодими педагогами було пролито чимало сліз, поки вони надбали досвід у роботі, навчилися захищати себе. Завданнями педради в ті часи було: підвищення відповідальності вчителів за результати роботи, мобілізація зусиль педагогів на виконання рішень партії та уряду, забезпечення високого рівня освіти та комуністичного виховання учнів, підготовка їх до життя та праці й суспільно корисної діяльності.

Сьогодні все це в минулому. Тепер педрада - орган колективного управління. У неї нові орієнтири, вона виконує такі функції: планово-прогностичну, мотиваційно-цільову, інформаційно-аналітичну, діагностичну, комунікативну, методичну. Г. Селевко розподілив функції педради за схемою.

Н. Єрофєєва дає таке визначення цієї форми самоврядування: «Педагогічна рада - це консиліум педагогів-професіоналів із питань навчально-виховної роботи. Це спільне рішення специфічних питань і педагогічних завдань, які постають у повсякденному житті школи».

Цікаве висловлення про педради М. Пірогова. У роботі «Про предмети суджень і дебатів педагогічних рад гімназій» він звертав увагу на необхідність єдності дій педагогів, виражав упевненість, що «наради не можуть бути істинно науковими, якщо вони не будуть чисто колегіальними та якщо всі голоси не будуть рівними».

Положення про педраду розробляється у школі та затверджується на педагогічній раді.

Головними завданнями педагогічної ради є об'єднання зусиль педагогічного колективу, спрямоване на підвищення рівня навчально-виховної роботи, упровадження у практику досягнень педагогічної науки та передового досвіду. Тільки педрада визначає кількість чи форму іспитів, переводить учнів із класу у клас, вирішує питання про допуск учнів до іспитів. Керується при цьому педагогічна рада статутом освітньої установи, «Типовим положенням про загальноосвітню установу», чинною нормативно-правовою базою Міністерства освіти і науки України.

Педрада створюється в усіх освітніх установах, де є більше трьох учителів і вихователів. До неї входить керівник (він же голова педради), його заступники, учителі, вихователі, педагоги додаткової освіти, педагог-психолог, соціальний педагог, завідувач бібліотеки, лікар, голови ради установи, піклувальної ради та батьківського комітету та інші педагогічні працівники. Секретар педради обирається з її членів.

Функції, регламент роботи, права педради, обов'язки її членів визначаються статутом освітньої установи. У деяких школах розроблені та затверджені спеціальні положення про педради.

У зв'язку з багаточисленністю деяких педколективів, складністю проведення засідання в ряді шкіл стали створювати малі педради, наділяючи їх правами педрад. Мала педрада складається з учителів, які працюють в одному з рівнів школи чи за одним циклом предметів. Ці положення відбиваються у статуті освітньої установи.

Протягом навчального року, як правило, засідання педради проводяться в міру необхідності, але не менше 4-5-ти разів. Перша педрада на початку навчального року присвячується підбиттю підсумків за минулий період і затвердженню річного плану роботи навчального закладу. Остання педрада, як правило, збирається тричі: з питанням про допуск учнів до іспитів, за підсумками іспитів за курс середньої школи, за підсумками іспитів за курс основної школи.

На засіданні педагогічної ради розглядаються проекти нормативних актів, що регулюють педагогічний процес, обговорюються підсумки навчального року, півріччя або навчальної чверті, питання відновлення та перебудови навчальної й виховної роботи, хід і результати освоєння інновацій, оволодіння вчителями сучасними педагогічними технологіями, виключення учнів зі школи, допуск учнів до іспитів і т. д.

У школах в останні роки на педрадах розглядались такі питання:

1. Рівнева диференціація уроків.

2. Розвиток творчості вчителя як одна з найважливіших умов успішного реформування школи.

3. Активізація діяльності учнів на уроці.

4. Створення виховної системи школи - досвід, пошуки, проблеми.

5. Особливості роботи школи в умовах переходу до ринкових відносин.

6. Робота з підручником на уроці.

7. Підготовка педколективу до переходу на чотирирічну початкову школу.

8. Самоосвіта педагога - найважливіший шлях підвищення педагогічної майстерності.

9. Організація навчально-виховного процесу з громадянського виховання.

10. Тимчасові освітні стандарти - орієнтир у роботі вчителів школи.

11. Розвиток платних освітніх послуг у школі.

12. Про хід реалізації програми розвитку школи - пошуки та проблеми.

13. Діяльність педагогічного колективу із засвоєння регіонального компонента змісту освіти.

14. Формування загальнолюдських цінностей у свідомості й поведінці школярів.

15. Діяльність педагогічного колективу зі зміцнення здоров'я й охорони життя дітей.

16. Стимулювання навчально-пізнавальної активності школярів.

17. Педагогічна корекція розвитку класного колективу.

18. Розвивальне навчання в початковій школі.

19. Особистісно зорієнтований підхід у початковій школі.

20. Розвиток особистості у виховній системі.

21. Вивчення прав людини в системі навчально-виховної роботи школи.

22. Дидактична гра в навчальному процесі.

23. Особистісно зорієнтована освіта.

24. Профілактика наркоманії - стан, проблеми та шляхи рішення.

25. Розвиток учнівського інтересу до предмета.

26. Групові й колективні методи роботи на уроці.

27. Формування пізнавального інтересу на уроці.

28. Критерії оцінки якості роботи вчителя.

29. Навчання учнів виконанню домашніх завдань.

30. Організація колективної творчої праці учнів.

31. Проблемне навчання.

32. Гуманізація та гуманітаризація освіти.

33. Розвиток творчості учнів на уроці.

34. Єдність дій школи та сім'ї.

35. Організація навчання іноземним мовам - загальне завдання педагогічного колективу.

36. Культура школи.

37. Становлення молодих учителів.

Деякі питання в такому формулюванні (6, 20, 22, 23, 28, 31, 32, 36 та ін.) доцільніше було б винести на конференції та семінари.

Ряд керівників у плануванні педрад орієнтувались на досвід Ломоносовської гімназії Санкт-Петербурга.

На педраду виносили такі питання:

«Освітня програма школи-гімназії - її наповнення, структура, напрацьований досвід і перспективи реалізації в навчальному році (відповідно до рішення завдання цільової програми «Освіченість»)»;

«Світ дитини» («зовнішній» та «внутрішній») в умовах здійснення виховної концепції сучасної петербурзької школи»;

«Розвиток професійної компетентності вчителя - можливості, механізми, проблеми»;

«Школа-гімназія як розвивальна освітня система - організаційне забезпечення, змістовне наповнення, технологічна результативність»;

«Удосконалювання наступності освітнього процесу як найважливіша умова його ефективної реалізації»;

«Петербурзький фактор як важлива рушійна сила виховання (у сім'ї та школі)»;

«Реалізація урахування особистих досягнень учнів у процесі здійснення трьох провідних освітніх програм - базової, гімназійної (на основі концепції розвитку Ломоносовської гімназії), профільної (у спеціалізованих класах старшої вікової ланки);

«Взаємозв'язок основної та додаткової освіти як обов'язкова умова вдосконалювання навчально-виховного процесу»;

«Вікова педагогіка та психологія в роботі сучасної освітньої установи - школи-гімназії: актуальні проблеми, досвід, насущні перспективи».

В. Лизинський пропонує такі теми педрад, які можуть бути досить актуальними для шкіл:

«Активно-ігрові форми в навчально-виховному процесі (ігри, тренінги, практикуми)»;

«Психолого-педагогічне забезпечення освітнього процесу (що потрібно знати про себе, про дітей, про батьків, про колег, про спілкування, інтереси, творчість, активізацію діяльності на уроці та після нього);

«Традиції та інновації в житті школи (за що ми любимо свою школу, чого ми чекаємо з нетерпінням, що ми дуже хотіли би змінити та що ніяк не вдається змінити)»;

«Мета навчально-виховного процесу (для чого ми вчимо дітей, яких результатів ми хочемо досягти)»;

«Аналіз успіхів і проблем школи, усіх і кожного в минулому навчальному році (аналізується діяльність усіх підрозділів школи, у тому числі громадських формувань)»;

«Мета, завдання, ресурси та напрями діяльності освітньої установи на перспективу (рік, два, три)»;

«Психолого-педагогічна атмосфера в колективі (потрібно досконально з'ясувати в письмовій та усній формі, що сприяє і що заважає педагогічному колективу досягати поставлених цілей, якщо, звичайно, вони поставлені, узгоджені та прийняті колективом)»;

«Організація лабораторно-клубної самодіяльності учнів (кому та для чого все це потрібно: для «галочки», для підвищення мізерної зарплати вчителя чи для дітей і вчителів)»;

«Організація позаурочної творчої діяльності учнів на різновіковій інтегративній основі»;

«Педагогічний досвід - крупиці творчості»;

«Оцінювання знань учнів - теорія, психологія, практика»;

«Управлінські та педагогічні вимоги - зв'язок і протиріччя»;

«Типи, фази й особливості уроків»;

«Організація творчої діяльності на уроці» тощо.

У практиці роботи шкіл можна виділити три групи педрад: традиційні, пошуково-аналітичні, інноваційно-комбіновані. Г. Селевко за методикою підготовки та проведення педрад поряд із традиційними називає такі типи та форми: педрада-семінар, практикум, ділова гра, у формі колективної творчої праці, диспут, дискусія, консиліум, творчий звіт, презентація, конференція, аукціон, фестиваль, об'єднаний (двох чи кількох шкіл), малий (обмежений); за місцем і роллю в навчально-виховному процесі - тактичні, стратегічні, стартові (настановні), поточні (робочі), підсумкові.

За останні роки у школах педагогічні ради іноді стали проводитись у вигляді науково-практичних конференцій або педагогічних читань, на яких заслуховуються доповіді та повідомлення на наукові теми та з досвіду роботи. Такий захід має в основному навчальний характер. Це не рада педагогів, а семінар або інструктивна нарада. Педрада насамперед орган управління освітньою установою, і, відповідно, основним змістом її проведення повинні бути вироблення й ухвалення управлінського рішення, що вводиться в дію наказом директора школи.

44. Сучасна загальноосвітня школа може бути успішною лише тоді, коли на чолі стане згуртована команда професіоналів, що володіє новими технологіями навчання, виховання та менеджменту освіти. Які ідеї будуть пріоритетними в цій команді, такою й буде вся діяльність школи. Це вже аксіома.

Інновації – основа розвитку школи, хоча, звичайно, директору простіше, коли є сталий план роботи, роками відпрацьовані програми, досвідчені вчителі, які не хочуть іти неперевіреним шляхом, прикриваючись залізною відмовкою: «А я за класику». Однак тоді втрачається місія школи, бо саме школа має жити за законами майбутнього, адже вона і формує засади цього майбутнього, реалізуючи нагальні запити суспільства. Ми зобов'язані навчити дітей будувати стосунки, в які вони будуть занурені через кілька років, виховувати успішну особистість, яка знайде себе в творчій діяльності, навчиться працювати й відпочивати, любити сім'ю та Батьківщину.

Перед нами стоять глобальні завдання. Одній людині, навіть директору школи, їх не вирішити. Необхідна команда однодумців, команда, здатна захопити і повести за собою вчителів, учнів та їхніх батьків.

Суть інноваційної діяльності не тільки в тому, щоб розвивалися діти. Не менше потрібна вона й для того, щоб не старіла душа вчителя. Педагогу має бути цікаво вирішувати завдання, які ставить життя. А старими способами це зробити неможливо, хоча це зовсім не відкидає класики.

Успішна діяльність школи завжди залежить від того, хто нею керує. За нового часу особливо важливою стає роль адміністрації - директора та завучів, які повинні вміти не тільки організувати навчально-виховний процес, а й зробити його максимально ефективним економічно. Нині ми працюємо в ринковому середовищі, зобов'язані щоденно приймати багато важливих управлінських рішень - від пошуку шляхів підвищення якості освіти і до пошуку способів заробляння грошей. Щодо останнього, то це потребує все вищого професіоналізму й різнобічних знань.

Підвищення ефективності навчального процесу зараз визначається побудовою сучасних управлінських відносин, зростанням керованості цим процесом і в учнівському, і в педагогічному колективах. Не можна управляти складними інноваційними системами за допомогою простих чи спрощених методів. Це з одного боку. З іншого – живим шкільним організмом не може управляти сухий і прагматичний менеджер, бо школа – це рух, думка, саме життя.

То що ж таке адміністрація сучасної школи – команда висококласних педагогів чи вмілих менеджерів? Зараз ця проблема особливо актуальна.

Сфера освіти – єдина із сфер економіки, де директор і завучі управляють таким специфічним ресурсом, який має одночасно три складники: діти, батьки і педагогічний колектив. Саме тому менеджмент необхідний. Проте в підходах до дитини необхідна педагогіка. Тож, і директор, і його заступники мусять бути чудовими педагогами, які володіють юридичними та економічними знаннями. Без економічних знань в умовах недостатнього фінансування керувати сучасною школою неможливо. Тому ми стаємо менеджерами і по суті, і по духу, й мимоволі.

Окрім того, адміністрація школи зобов'язана турбуватися про роль учителя в своєму колективі, сприяти підвищенню кваліфікації своїх працівників, створювати умови для розкриття їхніх творчих здібностей, мотивувати та стимулювати до новаторства. Тому необхідні знання й економіки, і психології, і різних методик навчання та виховання.

Отже, кожен із команди адміністрації школи зобов'язаний бути вчителем, створюючи комфортні умови для навчання дітей та викладачів.

Вважаємо, що головне завдання курсів підвищення кваліфікації керівників школи - це підготовка кадрів, які володіють стратегічним мисленням, грамотних управлінців, які добре знають навчально-виховний процес. І тоді в школі буде розв'язано головну проблему - підвищення якості освіти.

Шкільний менеджмент допоможе директору та завучам ефективно керувати кадрами, домагатися досягнення поставлених мети, завдань, організовувати навчально-виховний процес, роботу з батьками, контролювати й аналізувати діяльність кожного члена педагогічного колективу. Менеджер в освіті - це не тільки посада, а й певний рівень професіоналізму в управлінні.

Тому впевнено можна сказати, що в умовах швидкого здійснення змін в освіті на чолі успішної школи мають бути керівники нового типу, команда професійних педагогів та менеджерів – директор та його заступники.