- •1.Педагогіка — сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
- •2. Основні категорії педагогіки
- •3. 5) Проблема мети виховання в педагогічному загальнолюдському, національному аспектах. Мета та ідеал національного виховання.
- •4. Методи науково-педагогічного дослідження
- •5. Загальна характеристика педагогічного процесу
- •6. Система педагогічних наук
- •7. Поняття про дидактику. Основні категорії дидактики. Дидактика і методика викладання окремих предметів.
- •8. Основні функції та компоненти процесу навчання
- •10. Основні принципи навчання
- •11. Урок - основна форма організації навчання
- •15. Зміст, види, методи і форми контролю
- •IV група методів
- •IV підгрупа (п. Підкасистий, в. Паламарчук, в. Паламарчук) - за ступенем керівництва навчальною роботою поділяють методи на два види:
- •IV група
- •17. Форми організації навчання
- •18. Інтерактивні методи навчання
- •19. Зміст освіти в національній школі
- •20. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •21. Сутність, зміст процесу виховання
- •22. Форми організації виховного процесу
- •23. Закони, закономірності та основні принципи виховання студентів
- •24. Характеристика основних принципів виховання.
- •27. Зміст кожного напряму виховання реалізується в навчальних закладах такими шляхами:
- •28. Основні напрями виховання
- •29. 2. Педагогічне керівництво процесом формування колективу
- •III етап
- •IV етап
- •31. Завдання і функції класного керівника
- •32. Сучасні наукові підходи до організації навчально виховного процесу 2007
- •33. Фізичне виховання
- •34. 1. Розумове виховання як один з основних напрямів змісту виховання, його сутність, завдання, провідні шляхи реалізації.
- •35. Естетичне виховання учнів
- •36. Трудове виховання
- •37. Моральне виховання
- •38. 1. Структура освіти
- •39.40 Принципи управління освітою
- •41.42 Планування роботи школи
- •45.46. Поняття внутрішнього контролю
- •47. Основні форми методичної роботи в школі
- •48. Актуально: новий порядок атестації педагогічних працівників
- •49. Фактори розвитку особистості
- •50. Особливості педагогічної професії
5. Загальна характеристика педагогічного процесу
В педагогіці провідним та найширшим поняттям є «педагогічний процес» (у низці джерел вживається синонім – «навчально-виховний процес»). Його зміст і організація є однією з основних функцій будь-якої освітньо-виховної системи. Ті системи, що організовують педагогічний процес, визначаються як «педагогічні системи». До них відносять: школи, вищі навчальні заклади, військові підрозділи і частини тощо.
Саме поняття «процес» походить від латинського слова processus, яке означає походження, просування вперед. У словнику іншомовних слів даються такі визначення процесу: 1). Послідовна зміна предметів і явищ, що відбувається закономірним порядком. 2). Сукупність ряду послідовних дій, спрямованих на досягнення певного результату.
В педагогіці цей термін почали використовувати на початку XX століття. Вперше обгрунтував поняття «педагогічний процес» відомий російський педагог П. Ф. Каптєрев (1849-1922) – автор численних праць з історії та теорії педагогіки – в книгах «Дидактичні нариси» (1895) і «Педагогічний процес» (1905), де наголосив на необхідності цілісності та єдності навчання й виховання. Наприклад, у роботі «Педагогічний процес» він так визначає це поняття: все, що відбувається в школі щодо навчання і виховання, тобто сукупна навчально-вихована діяльність, – це і є педагогічний процес.
До такої думки долучився й О. П. Нечаев, який разом з П. Ф. Каптєревим розробив основи психологічної дидактики, а також Н. К. Крупсъка. У своїй праці «Виховання» вона визначила необхідність єдності двох основних процесів – навчання і виховання. Автор підручника «Педагогіка» А. Г. Пінкевич (1884-1939) також відстоював ідею єдності та цілісності навчально-виховного процесу.
Проте були і такі приклади, коли окремі теоретики розділяли дидактику і теорію виховання, а в житті навчальних закладів відбувалося навпаки – виховання і навчання здійснювалися обопільно. Наприклад, М. В. Крупєніна, В. Н. Шульгін соціологізували цей процес. Вони під педагогічним процесом розуміли всю сукупність впливів, які формують людину, і були авторами «теорії» відмирання школи. Інші біологізували педагогічний процес, стверджуючи, що розвиток людини не залежить від умов життя й виховання, що це просто процес розкриття успадкованих людиною властивостей і здібностей. Окремі думки педології належать до цієї концепції. Деякі автори (наприклад А. Г. Калашников) намагалися обгрунтувати правомірність визнання обох цих основ, але відкидаючи крайності кожної з них. Прихильники такої думки людину розглядали як пасивний продукт виховання, заперечували значення біогенетичних законів для педагогіки.
Тільки в 70-х роках XX століття теорія повернулася до об'єднання виховання і навчання в єдине ціле. Важливу роль у теоретичному визначенні цього поняття відіграли вчені-дидакти Ю. К. Бабанський, М. О. Данилов, М. М. Скаткін, а згодом – С.У. Гончаренко, І. П. Підласий.
Ю. К. Бабанський дає таке визначення педагогічного процесу: «Педагогічний, навчально-виховний процес... є органічною єдністю процесів навчання, виховання та розвитку. Суть його полягає у передаванні соціального досвіду старшими і засвоєнні його підростаючими поколіннями шляхом їх взаємодії, спрямованої на задоволення сучасного суспільства у всебічному, гармонійному розвиткові особистості».
Практично цієї ж точки зору дотримується С. У. Гончаренко: «Педагогічний процес (навчально-виховний процес) – цілеспрямована, свідомо організована, динамічна взаємодія вихователів і вихованців, у процесі якої вирішуються суспільно необхідні завдання освіти й гармонійного виховання. Педагогічний процес – цілісний процес, що органічно поєднує навчання, виховання та розвиток вихованців. Компоненти педагогічного процесу: мета, завдання, зміст, методи, засоби й форми взаємодії педагогів і вихованців, результат».