- •Пояснювальна записка
- •Тема 1. Політична економія як фундаментальна наука
- •1.5. Еволюція визначення предмета економічної теорії
- •Загальні властивості та відмінності економічних законів і законів природи
- •1.13. Рівні використання економічних законів
- •Тема 2. Виробництво і його основні фактори. Суспільний продукт
- •Тема 3. Економічні потреби суспільства і роль виробництва в їх задоволенні
- •Взаємозв'язок потреб і виробництва як основа економічного розвитку
- •Тема 4. Відносини власності в економічному житті суспільства
- •Тема 5. Товарне виробництво та товарно-грошові відносини.
- •Основні риси натурального господарства
- •Тема 6. Економіка суспільства як сукупність видів економічної діяльності.
- •Фактори виробництва
- •6.16. Основні п
- •Тема 7. Загальні основи ринку. Суб’єкти ринкової економіки.
- •8.7. Ринкова рівновага попиту і пропозиції
- •10.2. Суб'єкти підприємництва
- •Види та функції інжинірингових фірм
- •12.15. Необхідність і особливості державного регулювання апк
- •Тема 8. Змішана економіка та її типи
- •Тема 9. Суспільний продукт і його форми. Національний дохід.
- •Норма нагромадження національного доходу (н)
- •Обчислення ввп методом «за доходами»
- •Тема 10. Економічне зростання і його чинники.
- •Тема 11. Розподіл національного доходу. Споживання, заощадження і добробут людини.
- •Гранична схильність до споживання ( )
- •Гранична схильність до заощадження ( )
- •Національні заощадження ( ), (чисті заощадження)
- •16.3. Внутрішня суперечність зайнятості
- •Повна зайнятість ( )
- •Рівень безробіття ( )
- •Рівень зайнятості ( )
- •20.5. Етапи приватизації в Україні
- •Тема 12. Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу.
Тема 8. Змішана економіка та її типи
Підтема 8.1. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва.
Господарський механізм: суть, функції, принципи функціонування.
Структура господарського механізму.
Державне регулювання економіки.
Бюджетна система — сукупність усіх бюджетів країни в їх взаємодії.
Господарський механізм — система основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв’язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.
Державне регулювання економіки — комплекс форм і засобів централізованого впливу на розвиток економічних об’єктів, процесів для стабілізації економічної системи та її пристосування до умов, що змінюються, передусім до потреб та інтересів розвитку головної продуктивної сили — людини.
Державний бюджет (з погляду суспільної форми) — відносини власності між державою, з одного боку, фізичними та юридичними особами — з іншого, з приводу вилучення (привласнення) в останніх частини необхідного та додаткового доходу й розподілу його відповідно до функцій держави.
Державні витрати — відносини власності (привласнення) між державою та юридичними і фізичними особами в процесі розподілу і споживання частини національного доходу.
Державні доходи — виражені у грошовій формі відносини власності (привласнення) між державою та юридичними і фізичними особами в процесі вилучення державою частини необхідного та додаткового продукту.
Дефіцит бюджету — перевищення витрат державного бюджету над його доходами.
Фінанси — система економічних відносин, які складаються між державою, підприємствами і громадянами щодо привласнення частини національного доходу через механізм оподаткування та його розподілу відповідно до виконуваних державою функцій.
Фінансова система — сукупність різних видів фінансів (та виконуваних ними функцій) у їх взаємодії та взаємозв’язку.
Підтема 8.2. Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи.
Сутність та основи капіталізму вільної конкуренції.
Економічна система монополістичного капіталізму.
Державно-монополістичний капіталізм як стадія розвитку ринкової економіки.
Вільна (досконала) конкуренція — такий вид змагання економічних суб’єктів, за якого кожен виробник, яких багато, не може впливати на ринкову ціну, а додатковий дохід, отриманий від кожної додаткової одиниці, є ринковою ціною.
Економічна рента — різниця між конкурентною заробітною платою, еквівалентною альтернативній вартості робочої сили, і заробітною платою, яка формується на монопсонічному ринку праці.
Ефект масштабу — економія витрат виробництва, зумовлена зростанням масштабів виробництва на підприємстві, яке розширюється.
Капіталізм вільної конкуренції — економічний лад, побудований на приватній власності на речові ресурси виробництва, використанні найманої праці, системи конкурентних ринків і монопсонії на ринку праці та мотивуючого стимулу прибутку.
Картель — 1) угода між конкуруючими продавцями з метою підняття ціни і обмеження обсягу пропонування; 2) форма змови між великими підприємствами про умови продажу, строки платежу, сфери збуту, квоти у виробництві, встановлення цін і розподіл прибутків між окремими підприємствами.
Концентрація виробництва — зосередження все більшої кількості виробничих ресурсів і випуску продукції на великих підприємствах.
Концентрація капіталу — збільшення розмірів капіталу за рахунок капіталізації (реінвестиції) прибутку.
Концерн — велика багатогалузева корпорація.
Максимізація прибутку монополією — встановлення обсягу виробництва на такому рівні, де граничні витрати дорівнюють граничному доходу (ГВ = ГД), але ціна перевищує рівень граничного доходу (Р > ГД).
Монополістичний капіталізм — економічний лад із системою великих підприємств, що вступили один з одним у різного роду союзи чи угоди, і як монополії займають панівне становище в економіці та ринках недосконалої конкуренції; стадія у розвитку капіталізму.
Монополія — ринок, на якому кількість продавців (підприємств) така незначна, що кожен продавець може впливати на загальне пропонування (через виробництво) і ціну товару.
Недосконала конкуренція — ринкова ситуація, коли підприємство чи об’єднання підприємств виробляє і поставляє таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни.
Олігополія — така ситуація в умовах недосконалої конкуренції, коли виробництво в галузі контролюється невеликою кількістю виробників.
Особиста унія — «перехресні директорати», коли представники однієї корпорації входять до директоратів інших, і навпаки.
Синдикат — форма монополістичних об’єднань, що ставить за мету усунення конкуренції між його учасниками у сфері збуту і закупівлі товарів. Його члени зберігають виробничу і втрачають комерційну самостійність.
Система участі — взаємне володіння нефінансовими і банківськими корпораціями частками акціонерного капіталу.
Трест — акціонерне товариство, в якому підприємства, що вступають до нього, втрачають не тільки комерційну, а й виробничу самостійність, перетворюються в акціонерів тресту.
Фінансова олігархія — капіталістична еліта, до якої належить верхівка монополістичної буржуазії, а також провідні менеджери найбільших корпорацій.
Фінансові групи — об’єднання фінансових і нефінансових монополій (олігополій) на основі системи участі, особистої унії та інших зв’язків, у тому числі родинних.
Фінансово-монополістичний капітал — банківський монополістичний капітал, що зрісся з монополістичним капіталом нефінансових галузей економіки.
Централізація капіталу — збільшення розміру капіталу шляхом об’єднання капіталів декількох економічних суб’єктів у один.
Підтема 8.3. Економічна система сучасного капіталізму.
Суть і ознаки змішаної економічної системи.
Механізм функціонування суспільного виробництва в сучасному капіталізмі.
Соціально-економічний прогрес і перспективи розвитку сучасного капіталізму.
Двостороння монополія — ринок, на якому єдиному продавцеві (монополії) протистоїть єдиний покупець (монопсонія).
Державний сектор — сфера державної господарської діяльності на основі панування державної власності на засоби виробництва.
Державно-монополістичний капіталізм (за марксистською концепцією) — поєднання в особливий механізм «… гігантської сили капіта- лізму з гігантською силою держави …» (Ленин В. И. Полн. собр. соч. — Т. 32. — С. 83), вища планомірна форма капіталізму (Там само. — Т. 31. — С. 443—444).
Змішана економіка — модель соціально-економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови прогресивного ладу.
Колективний договір — договір, що укладається на основі чинних законів, прийнятих сторонами (найманим персоналом і власником або його представником) зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ними органів.
Сектор економіки — частина народного господарства, яка має певні економічні та соціальні ознаки і може базуватись на одному або декількох соціально-економічних укладах.
Соціальна орієнтація економіки — політика держави в ринковій економіці, спрямована на створення нормальних умов для відтворення людини, незалежно від участі у виробництві і рівня доходу.
Соціальне партнерство — теорія класового співробітництва та соціальної гармонії інтересів праці і капіталу, найманих робітників і капіталістів.
Суспільно-економічний уклад — система визначених економічних відносин, що базуються на певних формах, видах власності на засоби виробництва.
Фінансово-промислова група (ФПГ) — комплекс промислових, торговельних, банківських, транспортних та інших компаній.
Функціональна еліта в економіці — впливові групи, які в ході конкуренції виділяються в різноманітних сферах або секторах економіки і беруть на себе важливі функції в ній.
Підтема 8.4. Соціалістична економічна система та її еволюція.
Історичний процес формування економічної системи соціалізму.
Державна власність на засоби виробництва – економічна основа соціалізму.
Механізм функціонування командно-адміністративної моделі соціалізму.
Економічна характеристика командно-адміністративної системи.
Загальна криза і розпад світової системи державного соціалізму.
Економічна система державного соціалізму — економічний лад, який характеризується державною власністю практично на всі речові ресурси і ухвалою економічних рішень через центральне економічне планування.
Економічна система соціалізму (за Марксовою концепцією) — загальнонародна власність на речові чинники виробництва, що поєднує в одній особі працівника і власника засобів виробництва, утверджує трудовий і колективний характер асоціації виробників і визначає соціальну рівність між людьми як найсуттєвіший момент соціальної справедливості.
Загальна криза державного соціалізму — крах соціалізму як моделі організації суспільної економіки у кожній окремій країні і у світовій системі.
Науковий соціалізм — система поглядів К. Маркса і Ф. Енгельса про комуністичне суспільство на першій, нижчій фазі його розвитку.
Утопічний соціалізм — рання форма вчення про соціалізм, яка передувала вченню наукового комунізму.
Підтема 8.5. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
Зміст перехідної економіки.
Економічний устрій в умовах переходу до соціально-орієнтованої економічної системи.
Змішана економіка і соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах.
Причини невизначеності в ринковій економіці
Фактори ризиковості економіки
Види економічних ризиків
Методи визначення рівня ризику
Фактори, що визначають рівень ризику
Крива загальної корисності
Способи спекулятивної біржової діяльності
Наслідки спекулятивної діяльності
. Засоби обмеження ризику
Система взаємозв'язків між страховиком і страхувальником
Основні пріоритети приватизації — підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку національної економіки.
Перехідна економіка — стан економіки, за якого вона переходить від попереднього до нового стану за рахунок здійснення кардинальних реформ економічної системи.
Приватизація державного майна — відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних чи юридичних осіб, які можуть бути покупцями цього майна.
Природно-еволюційний тип перехідної економіки — категорія, яка відображає природну ходу еволюції економічних систем під впливом природно-кліматичних, виробничо-економічних та соціокультурних чинників.
Реформаторсько-еволюційний тип перехідної економіки — категорія, яка відображає трансформацію економічної системи за умови певного свідомого регулювання перехідних процесів з боку суспільства.
Роздержавлення власності — перетворення майна державних підприємств та організацій в альтернативні форми власності — приватну, колективну, комунальну, змішану тощо.
Невизначеність – це недостатня інформованість про вірогідність майбутніх подій, які впливають на долю учасників ринку.
Ризиковість – ситуація на ринку, спричинена невизначеністю, за якої неможливо досить достовірно передбачити і спрогнозувати поведінку учасників ринку.
Спекуляція – різновид економічної діяльності, що ґрунтується на використанні різниці цін у часі і передбачає купівлю товару з метою подальшого його перепродажу за вищою ціною.
Арбітражування – різновид економічної діяльності, метою якої є одержання прибутку шляхом купівлі товару на одному ринку та перепродажу його на іншому ринку за вищою ціною. Ця діяльність ґрунтується на використанні різниці цін у просторі.
Ф’ючерс – угода, пов’язана з купівлею або продажем товарів чи цінних паперів у майбутньому за ціною, яка склалася на сьогодні.
Хеджування – дії покупця чи продавця, спрямовані на захист свого доходу від впливу зміни цін у майбутньому.
Спекулянт – учасник ринку, який здійснює купівлю – продаж, щоб одержати прибуток від зміни ціни або курсу валют.
Хеджер – юридична особа, яка страхує можливі втрати, пов’язані зі зміною ціни чи курсу валют.
Страхування – система відносин з приводу формування страхового фонду і його використання з метою відшкодування збитків та виплати страхових сум.
Страхувальник – особа, яка підписала зі страховиком договір про страхування, або визнана законом як страхувальник.
Страховик – юридична особа, яка здійснює ліцензовану страхову діяльність.
