Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Наочний посІбник.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
29 Мб
Скачать
☆

Тема 8. Змішана економіка та її типи

Підтема 8.1. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва.

  • Господарський механізм: суть, функції, принципи функціонування.

  • Структура господарського механізму.

  • Державне регулювання економіки.

Бюджетна система — сукупність усіх бюджетів країни в їх взаємодії.

Господарський механізм — система основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв’язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.

Державне регулювання економіки — комплекс форм і засобів централізованого впливу на розвиток економічних об’єктів, процесів для стабілізації економічної системи та її пристосування до умов, що змінюються, передусім до потреб та інтересів розвитку головної продук­тивної сили — людини.

Державний бюджет (з погляду суспільної форми) — відносини власності між державою, з одного боку, фізичними та юридичними особами — з іншого, з приводу вилучення (привласнення) в останніх частини необхідного та додаткового доходу й розподілу його відповідно до функцій держави.

Державні витрати — відносини власності (привласнення) між державою та юридичними і фізичними особами в процесі розподілу і споживання частини національного доходу.

Державні доходи — виражені у грошовій формі відносини власності (привласнення) між державою та юридичними і фізичними особами в процесі вилучення державою частини необхідного та додаткового продукту.

Дефіцит бюджету — перевищення витрат державного бюджету над його доходами.

Фінанси — система економічних відносин, які складаються між державою, підприємствами і громадянами щодо привласнення частини національного доходу через механізм оподаткування та його розподілу відповідно до виконуваних державою функцій.

Фінансова система — сукупність різних видів фінансів (та виконуваних ними функцій) у їх взаємодії та взаємозв’язку.

Підтема 8.2. Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи.

  • Сутність та основи капіталізму вільної конкуренції.

  • Економічна система монополістичного капіталізму.

  • Державно-монополістичний капіталізм як стадія розвитку ринкової економіки.

Вільна (досконала) конкуренція — такий вид змагання економічних суб’єктів, за якого кожен виробник, яких багато, не може впливати на ринкову ціну, а додатковий дохід, отриманий від кожної додаткової одиниці, є ринковою ціною.

Економічна рента — різниця між конкурентною заробітною платою, еквівалентною альтернативній вартості робочої сили, і заробітною платою, яка формується на монопсонічному ринку праці.

Ефект масштабу — економія витрат виробництва, зумовлена зростанням масштабів виробництва на підприємстві, яке розширюється.

Капіталізм вільної конкуренції — економічний лад, побудований на приватній власності на речові ресурси виробництва, використанні найманої праці, системи конкурентних ринків і монопсонії на ринку праці та мотивуючого стимулу прибутку.

Картель — 1) угода між конкуруючими продавцями з метою підняття ціни і обмеження обсягу пропонування; 2) форма змови між великими підприємствами про умови продажу, строки платежу, сфери збуту, квоти у виробництві, встановлення цін і розподіл прибутків між окремими підприємствами.

Концентрація виробництва — зосередження все більшої кількості виробничих ресурсів і випуску продукції на великих підприємствах.

Концентрація капіталу — збільшення розмірів капіталу за рахунок капіталізації (реінвестиції) прибутку.

Концерн — велика багатогалузева корпорація.

Максимізація прибутку монополією — встановлення обсягу виробництва на такому рівні, де граничні витрати дорівнюють граничному доходу (ГВ = ГД), але ціна перевищує рівень граничного доходу (Р > ГД).

Монополістичний капіталізм — економічний лад із системою великих підприємств, що вступили один з одним у різного роду союзи чи угоди, і як монополії займають панівне становище в економіці та ринках недосконалої конкуренції; стадія у розвитку капіталізму.

Монополія — ринок, на якому кількість продавців (підприємств) така незначна, що кожен продавець може впливати на загальне пропонування (через виробництво) і ціну товару.

Недосконала конкуренція — ринкова ситуація, коли підприємство чи об’єднання підприємств виробляє і поставляє таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни.

Олігополія — така ситуація в умовах недосконалої конкуренції, коли виробництво в галузі контролюється невеликою кількістю виробників.

Особиста унія — «перехресні директорати», коли представники однієї корпорації входять до директоратів інших, і навпаки.

Синдикат — форма монополістичних об’єднань, що ставить за мету усунення конкуренції між його учасниками у сфері збуту і закупівлі товарів. Його члени зберігають виробничу і втрачають комерційну самостійність.

Система участі — взаємне володіння нефінансовими і банківськими корпораціями частками акціонерного капіталу.

Трест — акціонерне товариство, в якому підприємства, що вступають до нього, втрачають не тільки комерційну, а й виробничу самостійність, перетворюються в акціонерів тресту.

Фінансова олігархія — капіталістична еліта, до якої належить верхівка монополістичної буржуазії, а також провідні менеджери найбільших корпорацій.

Фінансові групи — об’єднання фінансових і нефінансових монополій (олігополій) на основі системи участі, особистої унії та інших зв’яз­ків, у тому числі родинних.

Фінансово-монополістичний капітал — банківський монополістичний капітал, що зрісся з монополістичним капіталом нефінансових галузей економіки.

Централізація капіталу — збільшення розміру капіталу шляхом об’єднання капіталів декількох економічних суб’єктів у один.

Підтема 8.3. Економічна система сучасного капіталізму.

      • Суть і ознаки змішаної економічної системи.

      • Механізм функціонування суспільного виробництва в сучасному капіталізмі.

      • Соціально-економічний прогрес і перспективи розвитку сучасного капіталізму.

Двостороння монополія — ринок, на якому єдиному продавцеві (монополії) протистоїть єдиний покупець (монопсонія).

Державний сектор — сфера державної господарської діяльності на основі панування державної власності на засоби виробництва.

Державно-монополістичний капіталізм (за марксистською концеп­цією) — поєднання в особливий механізм «… гігантської сили капіта- лізму з гігантською силою держави …» (Ленин В. И. Полн. собр. соч. — Т. 32. — С. 83), вища планомірна форма капіталізму (Там само. — Т. 31. — С. 443—444).

Змішана економіка — модель соціально-економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови прогресивного ладу.

Колективний договір — договір, що укладається на основі чинних законів, прийнятих сторонами (найманим персоналом і власником або його представником) зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ними органів.

Сектор економіки — частина народного господарства, яка має пев­ні економічні та соціальні ознаки і може базуватись на одному або декількох соціально-економічних укладах.

Соціальна орієнтація економіки — політика держави в ринковій економіці, спрямована на створення нормальних умов для відтворення людини, незалежно від участі у виробництві і рівня доходу.

Соціальне партнерство — теорія класового співробітництва та соціальної гармонії інтересів праці і капіталу, найманих робітників і капіталістів.

Суспільно-економічний уклад — система визначених економічних відносин, що базуються на певних формах, видах власності на засоби виробництва.

Фінансово-промислова група (ФПГ) — комплекс промислових, торговельних, банківських, транспортних та інших компаній.

Функціональна еліта в економіці — впливові групи, які в ході конкуренції виділяються в різноманітних сферах або секторах економіки і беруть на себе важливі функції в ній.

Підтема 8.4. Соціалістична економічна система та її еволюція.

  • Історичний процес формування економічної системи соціалізму.

  • Державна власність на засоби виробництва – економічна основа соціалізму.

  • Механізм функціонування командно-адміністративної моделі соціалізму.

  • Економічна характеристика командно-адміністративної системи.

  • Загальна криза і розпад світової системи державного соціалізму.

Економічна система державного соціалізму — економічний лад, який характеризується державною власністю практично на всі речові ресурси і ухвалою економічних рішень через центральне економічне планування.

Економічна система соціалізму (за Марксовою концепцією) — загальнонародна власність на речові чинники виробництва, що поєднує в одній особі працівника і власника засобів виробництва, утверджує трудовий і колективний характер асоціації виробників і визначає соціальну рівність між людьми як найсуттєвіший момент соціальної справедливості.

Загальна криза державного соціалізму — крах соціалізму як моделі організації суспільної економіки у кожній окремій країні і у світовій системі.

Науковий соціалізм — система поглядів К. Маркса і Ф. Енгельса про комуністичне суспільство на першій, нижчій фазі його розвитку.

Утопічний соціалізм — рання форма вчення про соціалізм, яка передувала вченню наукового комунізму.

Підтема 8.5. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік

  • Зміст перехідної економіки.

  • Економічний устрій в умовах переходу до соціально-орієнтованої економічної системи.

  • Змішана економіка і соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах.

Причини невизначеності в ринковій економіці

Фактори ризиковості економіки

Види економічних ризиків

Методи визначення рівня ризику

Фактори, що визначають рівень ризику

Крива загальної корисності

Способи спекулятивної біржової діяльності

Наслідки спекулятивної діяльності

. Засоби обмеження ризику

Система взаємозв'язків між страховиком і стра­хувальником

Основні пріоритети приватизації — підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку національної економіки.

Перехідна економіка — стан економіки, за якого вона переходить від попереднього до нового стану за рахунок здійснення кардинальних реформ економічної системи.

Приватизація державного майна — відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних чи юридичних осіб, які можуть бути покупцями цього майна.

Природно-еволюційний тип перехідної економіки — категорія, яка відображає природну ходу еволюції економічних систем під впливом природно-кліматичних, виробничо-економічних та соціокультурних чинників.

Реформаторсько-еволюційний тип перехідної економіки — категорія, яка відображає трансформацію економічної системи за умови певного свідомого регулювання перехідних процесів з боку суспільства.

Роздержавлення власності — перетворення майна державних підприємств та організацій в альтернативні форми власності — приватну, колективну, комунальну, змішану тощо.

Невизначеність – це недостатня інформованість про вірогідність майбутніх подій, які впливають на долю учасників ринку.

Ризиковість – ситуація на ринку, спричинена невизначеністю, за якої неможливо досить достовірно передбачити і спрогнозувати поведінку учасників ринку.

Спекуляція – різновид економічної діяльності, що ґрунтується на використанні різниці цін у часі і передбачає купівлю товару з метою подальшого його перепродажу за вищою ціною.

Арбітражування – різновид економічної діяльності, метою якої є одержання прибутку шляхом купівлі товару на одному ринку та перепродажу його на іншому ринку за вищою ціною. Ця діяльність ґрунтується на використанні різниці цін у просторі.

Ф’ючерс – угода, пов’язана з купівлею або продажем товарів чи цінних паперів у майбутньому за ціною, яка склалася на сьогодні.

Хеджування – дії покупця чи продавця, спрямовані на захист свого доходу від впливу зміни цін у майбутньому.

Спекулянт – учасник ринку, який здійснює купівлю – продаж, щоб одержати прибуток від зміни ціни або курсу валют.

Хеджер – юридична особа, яка страхує можливі втрати, пов’язані зі зміною ціни чи курсу валют.

Страхування – система відносин з приводу формування страхового фонду і його використання з метою відшкодування збитків та виплати страхових сум.

Страхувальник – особа, яка підписала зі страховиком договір про страхування, або визнана законом як страхувальник.

Страховик – юридична особа, яка здійснює ліцензовану страхову діяльність.