Тема 2. Виробництво і його основні фактори. Суспільний продукт

Підтема 2.1. Економічна система суспільства

• Економічна система суспільства: її сутність та структурні елементи.

• Класифікація систем.

• Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи.

• Економічні відносини як суспільна форма і спосіб організації економічної системи.

• Критерії періодизації розвитку суспільства.

Найважливіші ознаки економічної системи

Структура категорії "цивілізація"

Еволюція цивілізації

Основні структурні елементи економічної системи

Соціально-економічна формація – поєднання способу виробниц-тва (базису) з надбудовою (політичне, філософське, культурне, духовне життя суспільства).

Цивілізація – історично конкретний план суспільства з властивим йому рівнем розвитку продуктивних сил, формою виробництва, духовною культурою людей.

Система – сукупність взаємопов’язаних і розміщених у належному порядку елементів цілого.

Економічна система – взаємопов’язані, упорядковані елементи економіки, які утворюють цілісну економічну структуру суспільства (продуктивні сили + виробничі відносини + господарський механізм).

Продуктивні сили – сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми розумовими і фізичними здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб.

Економічні відносини – це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання благ.

Техніко-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу використання ними знарядь праці та предметів праці у процесі створення благ, які відображають технологію виробництва і характеризують його матеріально-речовий зміст.

Організаційно-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу управління виробництвом, відносини спеціалізації, кооперування, комбінування, концентрації виробництва.

Соціально-економічні відносини – це відносини власності, які визначають спосіб поєднання працівника з засобами виробництва, тип економічної системи, її структуру, систему влади.

Господарський механізм – сукупність форм і методів регулювання економічних процесів.

Людина біологічна – продукт природи, мисляча істота.

Людина соціальна – людина розумна, частина соціуму, живе за його законами і нормами.

Людина економічна – головний суб’єкт ринкової економіки, виробник, споживач, суб’єкт економічних відносин, носій кінцевої мети суспільного виробництва.

Людина-виробник – робоча сила, особистий фактор виробництва, головний елемент продуктивних сил.

Робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці.

Працівник-індивід – працівник, який виготовляє річ від початку до кінця.

Сукупний працівник – сукупність працівників різних спеціальностей, учасників спільного виробництва певного товару на основі поділу праці.

Підтема 2.2. Виробництво та його фактори.

• Виробництво і його основні фактори.

• Виробничі можливості.

Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей по переутворенню речовин і сил природи з метою створення благ, необхідних для існування і розвитку людини.

Праця – свідома, доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб.

Предмети праці – всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які є матеріальною основою майбутнього продукту.

Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмет праці.

Засоби виробництва – це сукупність предметів праці і засобів праці.

Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага і надають матеріальні послуги.

Нематеріальне виробництво - сукупність галузей і сфер, що виробляють нематеріальні блага і послуги, які задовольняють духовні і соціальні потреби.

Фактори виробництва – елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ, це працюючі ресурси.

Ресурси виробництва – сукупність природних, капітальних і людських сил, які можуть бути використані у виробництві.

Особистий фактор виробництва – робоча сила.

Речовий фактор виробництва – сукупність засобів праці, предметів праці та природних умов.

Праця як фактор виробництва – це фізична та інтелектуальна діяльність людини, спрямована на виробництво благ і послуг.

Людський капітал – сформований у результаті інвестицій і накопичений людиною запас знань, здібностей, мотивацій, її стан здоров’я, які доцільно і ефективно використовуються у виробництві

Капітал – сукупність технічних, матеріальних і грошових засобів, використовуваних у виробництві.

Земля – сама земля, лісові і водні ресурси, родовища корисних копалин і інші природні багатства, які використовуються у виробництві.

Наука – головна продуктивна сила суспільства, специфічна діяльність, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство та мислення.

Інформація – система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності.

Екологія – система спеціалізованих видів діяльності та витрат, які спрямовані на раціональне використання природних ресурсів, охорону та відтворення навколишнього середовища.

Підприємницькі здібності – вміння поєднувати та ефективно використовувати виробництва з метою створення благ та отримання прибутку.

Ефективність виробництва – результативність виробництва, яка свідчить, якими витратами ресурсів досягається приріст обсягів виробництва.

Продуктивність праці – відношення обсягу виробленої продукції до кількості робітників, зайнятих у виробництві, або до кількості відпрацьованих людино-годин за певний проміжок часу.

Економічне зростання – це розвиток національної економіки протягом певного часу, що вимірюється абсолютним приростом валового продукту.

Трудомісткість – показник, який відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції.

Фондовіддача – показник, який характеризує ефективність використання засобів праці і розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості основних виробничих фондів.

Фондомісткість – показник, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.

Матеріаловіддача – характеризує ефективність використання предметів праці і показує скільки вироблено продукції з одиниці витрачених предметів праці.

Матеріаломісткість – показник, що характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю випущеної продукції.

Соціальна ефективність виробництва - показник, який відображає як розвиток виробництва задовольняє потреби кожної людини.

Рівень життя – це фактичний рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами в певній країні в конкретний період.

Прожитковий мінімум – вартісна величина набору продуктів харчування та непродовольчих товарів і послуг, необхідних для задоволення певних фізіологічних та соціально-культурних потреб людини.

Спосіб виробництва – взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин.