1. Повна зайнятість ( )

– величина трудових ресурсів країни;

– природне безробіття.

2. Рівень безробіття ( )

– кількість безробітних;

– працездатне населення

3. Рівень зайнятості ( )

Підтема 11.2. Держава та її економічні функції

• Держава як суб’єкт економічних відносин.

• Економічні функції держави.

• Роль держави у кругообігу продукту, ресурсів і доходу.

Структура фінансів

Фінансова система

. Визначення державного бюджету

Принципи бюджетного фінансування

Функції податків

Крива Лаффера

Структура операцій комерційних банків

Види систем макроекономічного регулювання

Основні цілі державного регулювання економіки

Форми державного регулювання економіки

Форми державних підприємств

Трансформаційні процеси та їхня роль у станов­ленні нової економічної системи

Способи роздержавлення

Мета приватизації в країнах ринкової економіки і в Україні

Способи приватизації в Україні

20.5. Етапи приватизації в Україні

Мета структурної трансформації

Стратегія реформування фінансово-кредитної сфери

Зв'язок процесів ринкової трансформації і форму­вання відкритої економіки

Державний сектор — сукупність форм присутності та участі держави у виробництві, розподілі, обміні й споживанні.

Економічні функції держави — форми економічної діяльності і політичних заходів держави, які так чи інакше впливають на фундаментальні економічні процеси суспільства.

Економічні блага — засіб задоволення потреб, які є в обмеженій кількості. Економічні блага поділяються на матеріальні блага і послуги.

Економічні функції — основні напрями економічної діяльності держави в суспільстві.

Об’єкти державного регулювання економіки — сфери, галузі економіки, а також ситуації, явища та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути труднощі, проблеми, які не вирішуються автоматично або можуть бути вирішені у віддаленому майбутньому, тоді як їх вирішення конче потрібно для нормального функціонування економіки та підтримання соціальної стабільності.

Основні економічні функції держави у розвинутих країнах: забезпечення правової бази та суспільної атмосфери, що сприяють ефективному функціонуванню ринкової системи; захист конкуренції; перерозподіл доходу та національного багатства; коригування розподілу ресур­сів для зміни структури національного виробництва; стабілізація економіки, тобто стимулювання економічного розвитку; контроль за рів­нем зайнятості та інфляції; виправлення вад ринкової системи.

Ринковий механізм і ринкова конкуренція — конкуренція си- стем, яка перейшла зі стану стихійного регулювання в стан жорсткої самоорганізації і взаємодії.

Суспільні блага — засоби (товари), що задовольняють суспільні потреби.

Суспільні ресурси — чинники, необхідні для виробництва суспільних благ.

Транснаціональні витрати — витрати у сфері обігу, пов’язані з передачею прав власності.

Функція — зовнішній прояв властивостей якого-небудь об’єкта пев­ної системи.

Фінанси – система економічних відносин між державою, юридич-ними та фізичними особами, між державами та між окремими державами і міжнародними економічними інститутами щодо акумуляції та викорис-тання грошових засобів на основі розподілу і перерозподілу ВВП і НД.

Фінанси підприємств – система відносин між юридичними особами, між юридичними особами і державою, між юридичними і фізичними особами з приводу формування та використання грошових фондів.

Фінанси домогосподарств – грошові відносини щодо формування та використання громадянами, які спільно проживають і ведуть домашнє господарство, сімейного бюджету.

Фінанси громадських об’єднань – система відносин між громадсь-ким об’єднанням та його членами, між різними громадськими об’єднаннями, громадськими об’єднаннями і іншими юридичними особами з приводу формування та використання грошових коштів.

Фінанси держави – система відносин між державою та фізичними і юридичними особами, пов’язана з первинним і вторинним розподілом та використанням ВВП з метою утворення фонду грошових коштів, необхідних державі для здійснення її функцій.

Фінансова система – система фінансових відносин різних рівнів, система інститутів, що забезпечують функціонування фінансових відносин.

Державний бюджет – державний фінансовий план створення і використання фонду грошових коштів держави, основний закон держави.

Бюджетне фінансування – надання бюджетних засобів підприєм-ствам, установам, організаціям для покриття їх витрат, передбачених бюджетом.

Асигнування – видатки з бюджету на утримання підприємств та установ.

Субсидії – державна цільова допомога підприємствам, організаціям, громадянам.

Субвенції – державна грошова допомога місцевим органам влади або окремим галузевим господарствам для покриття збитків з метою підтримки.

Дотації – допомога підприємствам, організаціям, громадянам з метою підтримки для покриття збитків.

Бюджетна система – сукупність бюджетів усіх рівнів.

Бюджетний кредит – надання бюджетних засобів суб’єктам госпо-дарювання на умовах платності і поворотності.

Бюджетні резерви – відособлена у спеціальних фондах частина бюджетних надходжень, яка використовується для фінансування перед-бачених бюджетом і непередбачуваних витрат.

Консолідований бюджет – це об’єднаний бюджет центрального уряду і бюджети місцевих органів влади.

Державне казначейство – орган, на який покладено обліку, використання, касового виконання державного бюджету та управління державним боргом.

Збалансований (нормальний) бюджет – бюджет, в якому величина надходжень і величина видатків врівноважені.

Дефіцитний бюджет – бюджет, в якому статті видатків більші за статті надходжень.

Профіцитний бюджет - бюджет, в якому доходи перевищують видатки.

Прикований бюджетний дефіцит – проявляється у невчасному та (або) неповному фінансуванні бюджетної сфери економіки.

Державний борг – нагромаджена урядом сума позичених коштів для фінансування дефіциту державного бюджету.

Внутрішній державний борг – борг уряду перед фізичними і юридичними особами країни.

Зовнішній борг – борг перед іноземними державами, урядами іноземних держав, іноземними організаціями та приватними особами.

Управління державним боргом – система заходів держави, спрямованих на зменшення анулювання боргу.

Рефінансування боргу – випуск нових боргових зобов’язань для розрахунку за старі борги.

Дефолт – оголошення про неплатоспроможність держави по боргових зобов’язаннях.

Податок – обов’язковий платіж до бюджету у порядку та на умовах, визначених законодавством, який здійснюють фізичні та юридичні особи, визначені законом платниками податку.

Податкова система – сукупність чинних у державі податків, форм, принципів, методів оподаткування, організацій, що забезпечують вилу- чення податків і здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.

Суб’єкт оподаткування – юридична чи фізична особа, що сплачує податки.

Об’єкт оподаткування – база оподаткування – грошова сума, з якої вилучається податок.

Джерело оподаткування – дохід платника податку, що підлягає оподаткуванню.

Податкова ставка (норма оподаткування) – законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Податкова пільга – звільнення від податків або зменшення податкової ставки.

Податкова квота – частка податку в доході платника податку, яка законодавчо не встановлюється.

«Крива Лаффера» - виявляє таку ставку оподаткування, за якої податкові надходження досягають максимального обсягу.

Прямі податки – вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу.

Непрямі податки – вилучаються у сфері реалізації і споживання товарів, не залежать від рівня доходу, є надбавкою до ціни товару.

Акцизи – непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни і ця надбавка належить державі.

Мито – встановлюється за ввезення та вивезення товарів через кордон, або за транспортування іноземних товарів на території країни.

Позичковий капітал – це грошовий капітал, який надається його власниками або розпорядниками як позика з метою отримання доходу у формі позичкового відсотка.

Кредит – це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

Комерційний кредит – товарна форма кредиту, яка надається одним підприємцем іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу.

Банківський кредит – грошова форма кредиту, який надається домогосподарствам, підприємцям, державі.

Споживчий кредит – кредит, який банк надає приватним особам для придбання товарів довгострокового користування і виступає у формі як комерційного, так і банківського.

Іпотечний кредит – довгострокова позика під заставу нерухомого майна.

Лізинговий кредит – відносини між юридичними особами, що виникають з приводу оренди майна, яке на замовлення орендаря купує банк і надає в оренду.

Ломбардний кредит – короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати, при цьому застава забезпечує повернення кредиту.

Державний кредит – система економічних відносин між державою в особі органів державної влади з одного боку та фізичними і юридичними особами з іншого, за яких держава виступає як позичальник, кредитор чи гарант.

Міжнародний кредит – рух міжнародного капіталу, наданого державою, банком, іншою юридичною чи фізичною особою однієї країни іншій на певний строк на умовах повернення і платності.

Кредит «стенд-бай» – надається країнам - членам МВФ для визна-чення МВФ цілей терміном до 12 місяців або до 30 років, за угодою «стенд-бай» член МВФ має право придбати у МВФ іноземну валюту в обмін на національну в межах обумовленої суми на певний строк.

Кредитна система – система кредитних відносин, принципів, форм кредитування, сукупність фінансово-кредитних установ, які створюють, акумулюють і надають грошові засоби у вигляді кредиту.

Центральний банк – державна установа, головна ланка кредитної системи, яка розробляє та реалізує грошово-кредитну політику, здійснює емісію грошей, зберігає золотовалютні резерви, акумулює та зберігає касові резерви, кредитує комерційні банки та уряд і управляє всією розрахунковою та кредитною діяльністю.

Комерційні банки – основа кредитної системи, здійснюють видачу кредитів фізичним і юридичним особам, операції з цінними паперами, валютою, золотом, видачу грошових засобів з рахунків, акумуляцію строкових депозитів вкладників та інші розрахункові операції.

Універсальні банки – здійснюють усі банківські операції.

Спеціалізовані банки – обслуговують певну галузь, певну групу клієнтів.

Пасивні операції банків – операції, пов’язані з акумуляцією ресурсів.

Активні операції банків – операції, пов’язані з розміщенням ресурсів з метою отримання прибутку.

Вексельні операції – купівля векселів у компаній та видача під них позик.

Підтоварні операції – надання кредиту під заставу товарів і товарних документів.

Фондові операції – операції з цінними паперами.

Факторингові операції – передача підприємством банкові права на управління своєю дебіторською заборгованістю.

Трастові (довірчі) операції – операції банків щодо управління майном та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів.

Ощадний банк – фінансова установа, що спеціалізується на обслуговуванні населення, залученні грошових заощаджень громадян, наданні кредитів та інших банківських послуг.

Іпотечний банк – банк, що спеціалізується на наданні довгостроко-вих кредитів під заставу нерухомості.

Інноваційний банк – банк, що спеціалізується на фінансуванні і кредитуванні інноваційних проектів, шляхом придбання відповідних акцій і розміщення облігаційних позик.

Зовнішньоторгівельний банк – здійснює кредитування експорту та імпорту за зовнішньоторгівельними розрахунками.

Страхова компанія – небанківська фінансова установа, яка акумулює грошові засоби шляхом продажу страхового захисту, який засвідчується страховим полісом.

Пенсійний фонд – небанківська установа, яка акумулює грошові засоби у вигляді пенсійних внесків та нарахувань.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – міжнародна валютно-кредитна організація ООН, що регулює міждержавні валютно-кредитні відносини.

Світовий банк – міжнародний інвестиційний банк, мета якого сприяти економічному і соціальному розвитку країн світу.

Банк міжнародних розрахунків (БМР) – об’єднання на акціонер-них засадах частини фінансових ресурсів центральних банків 30 країн, яке здійснює для них комерційні операції і бере участь в міжнародному валютному співробітництві.