III. Мотивація навчальної діяльності

Учитель оголошує епіграф уроку: "Поведінка – це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя". И. Ґете

Учитель. Статистичні дані щодо правопорушень і злочи­нів в Україні упродовж останніх п'яти років: за цей час засудже­но 100 тисяч підлітків, 328 тисяч перебуває на обліку в міліції. На 10 тисяч населення припадає 129 правопорушень і злочинів, серед яких є злісне хуліганство, пограбування, бійки, розбій, убивства.

Щоб припинити подальше зростання злочинності, кожен із вас має усвідомити, наскільки важливо на сьогодні підтримувати громадський порядок та безпеку. Для цього необхідно знати, яка ж поведінка є правомірною, яка відповідальність настає за скоєні правопорушення.

IV. Вивчення нового матеріалу

Учитель оголошує те­му, очікувані результати та план уроку.

1. Правомірна поведінка

2. Поняття та ознаки правопорушення

3. Види правопорушень

Правомірна поведінка

Учитель. Не всі події в житті людини підвладні її волі, проте у більшості випадків вона самостійно керує своїми вчинками, сві­домо обирає між добром і злом, діє у межах закону або ж, навпаки, порушує його норми.

Правомірна поведінка — це суспільно корисна правова поведін­ка особи (дія чи бездіяльність), яка відповідає розпорядженням юри­дичних норм та охороняється державою.

Правомірна поведінка складається з елементів — правомірних вчинків суспільно корисного характеру. В основі правомірної по­ведінки лежить розуміння справедливості й корисності розпоря­джень правових норм, відповідальності перед суспільством і дер­жавою. Правомірна поведінка становить сутність правопорядку. Правомірна поведінка, на відміну від протиправної, характеризу­ється соціальною корисністю, позитивними юридичними наслід­ками. Основною юридичною ознакою правомірної поведінки є, з формального боку, її адекватність правовим нормам.

Однією з найбільш відомих класифікацій правомірної поведін­ки є розподіл її відповідно до особливостей суб'єктивної сторони на активну правову, звичайну, конформну і маргінальну. Право­ва активність полягає у добровільності здійснення правових норм, переконаності в необхідності й справедливості, ґрунтовному знанні права, всебічній участі у правовій діяльності.

Звичайна правомірна поведінка характеризується тим, що необхідність її здійснення стала притаманною суб'єкту властивіс­тю і може навіть не усвідомлюватись ним в усіх її аспектах. Основу конформної поведінки становить пасивно-пристосовницьке став­лення до правового середовища, яке здійснюється за принципом «Робити так, як роблять інші».

Маргінальна поведінка базується на мотивах страху перед юридичною відповідальністю. Такий стан суб'єкта характеризу­ється готовністю до протиправних дій у випадку послаблення на­гляду за його поведінкою.

Поняття та ознаки правопорушення

Бесіда

Чим відрізняється поведінка людей у таких ситуаціях?

1. Дівчина перейшла дорогу у призначеному для цього місці?

2. Чоловік не сплатив за проїзд у тролейбусі.

3. Водій поїхав на червоне світло світлофора.

Узагальнення: 1. Приклад правомірної поведінки, тобто такої, що відповідає чинним законам та нормам права. 2, 3 — приклади неправомірної поведінки, тобто такої, що порушує чинні норми права та закони. Неправомірна поведінка ще називається правопо­рушенням.

Правопорушення — це винна протиправна дія чи бездіяльність особи, за яку настає юридична відповідальність.

Метод «Мозковий штурм»

Назвати ознаки, притаманні правопорушенню.

Ознаки правопорушення:

1. протиправність (суперечить нормам права);

2. винність (наявність вини особи, яка вчинила правопорушення);

3. дія, що завдає шкоди;

4. діяння особи, здатної нести юридичну відповідальність;

5. встановлення юридичної відповідальності за вчинене діяння.

Метод «Мереживо думок»

Розгляньте наведені приклади та з'ясуйте, у якому випадку йдеться про умисну вину, а я в якому — про необережну. 1. Учні кидали каміння у вікна школи. 2. Учні, граючи у футбол, розбили вікно.

Запитання

— Чи будуть вони відповідати, якщо зроблять заяву, що не зна­ли, що цього робити не можна?

Висновок: незнання законів не позбавляє відповідальності.

Види правопорушень

Учитель. Правопорушення поділяють на види, залежно від ступеня їх суспільної небезпеки. За цим критерієм розрізняють злочини і проступки.

Злочин — винне, протиправне діяння, що порушує норми криміналь­ного права і завдає шкоди найбільш важливим суспільним відносинам.

Злочин — найтяжчий вид правопорушень, тому їх учинення тягне застосування заходів кримінального покарання. Злочинами є, наприклад, грабіж, шахрайство, умисне вбивство.

Проступки — усі інші правопорушення, не визнані злочинами. Во­ни мають менший ступінь суспільної небезпечності.

Проступками є перехід вулиці у неналежному місці, пошко­дження таксофонів, нецензурна лайка у громадських місцях тощо.