8. Поняття монархії та її види

Монархія (з грец. - єдиновладдя) відрізняється від інших форм державного правління наступними ознаками:

- повноваження верховної влади належать одній особі - Монарху (король, султан, цар, імператор), який володіє деяки­ми виключними особистими та політичними правами, привілеями і виступає як глава держави;

- монарх представляє свою державу не за дорученням (делегуванням), а за власним правом;

- влада монарха безпосередньо не підпорядкована будь-яким іншим органам;

- монарх не може бути притягнутим до юридичної відповідальності (наприклад, монарх дає попередню згоду на пред’явлення до нього цивільного позову);

- відсутнє обмеження строку повноважень монарха - безстроковість влади;

- влада монарха передається, як правило, у спадщину, тобто існує інститут правлячої династії зі своїм особливим правовим статусом. Монарх поділяються на обмежені - влада монарха обмежене певними повноваженнями інших державних органів; та необмежені, в яких влада монарха ніким і нічим не обмежується.

Класичною формою обмеженої монархії є консти­туційна монархія:

• монарх є главою держави;

• здійснює владу за власним правом;

• влада монарха обмежена конституцією, якою передбачаються також повноваження інших органів державної влади;

• порядок престолонаслідування, як правило, визначає конституція.

Конституційна монархія поділяється на дуалістичну і парламентарну (парламентську).

Дуалістична (під лат. - двоїстий) монархія:

- поділ реальних повноважень між монархом і парламен­том, але влада монарха домінує;

- монарх має право законодавчої ініціативи, право вето щодо рішень парламенту;

- монарх безпосередньо очолює виконавчу владу або реа­лізовує її через уряд, який самостійно і призначає;

- іноді монарх також здійснює і окремі судові повнова­ження.

Дуалістичні монархії розглядають як перехідні від абсо­лютних до парламентських: Бруней, Йорданія, Марокко, Свазіленд та ін.

Парламентарна (парламентська) монархія (Бельгія, Ве­ликобританія, Іспанія, Швеція, Японія та ін.):

- монарх є главою держави, але його влада позбавлена ре­альних повноважень;

- законодавча влада належить парламенту, який формує уряд, підзвітний лише йому;

- в конституції закріплюється принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, з окремими повноваження­ми монарха.

Необмежені монархії поділяються на деспотичні і абсо­лютні.

Деспотична (з грец. - володарювання, панування) мо­нархія - монарх зосереджує в своїх руках всю владу, свавілля монарха поєднується з повною безправністю підданих. Мо­нарх може бути визнаним божеством. До цього різновиду мо­нархій можна віднести держави рабовласницького типу - Давній Рим, на стародавньому Сході - Єгипет, Ассирія, Ва­вилонія, феодальні деспотії - Османська імперія.

Абсолютна (від лат. - необмежений, безумовний) монар­хія - влада монарха існує без якого-небудь обмеження з боку інших суб'єктів політичної системи, але методи здійснення влади відрізняються від деспотичних, а сама влада вже не обожнюється) західноєвропейські держави в період феодалізму в XV-XVII ст., сучасні Саудівська Аравія та султанат Оман).

Інші різновиди монархій:

• виборна монархія - монарх обирається і влада у спадщину не передається (ОАЕ, Малайзія);

• теократична монархія - влада релігійного лідера збігається з державною владою (наприклад, вищий ієрарх офіційної церкви є одночасно і главою держави (Ватикан).

Але у державі Ватикан можна знайти елементи як виборної, так і абсолютної монархії;

- станово-представницька монархія - при монарху існує представницький орган, який має дорадчі, консультативні функції (Земські збори у Росії XVI-XVII ст., Державна рада з дорадчими функціями у сучасному Омані). Цей різновид монархії можна вважати перехідним від абсолютної до дуалістичної.