10. Українська держава як республіка

Згідно зі ст. 5 Конституції Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і зміню­вати конституційний лад в Україні належить виключно наро­дові і не може бути узурповане державою, її органами або поса­довими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.

Згідно зі ст. 6 Конституції державна влада в Україні здійс­нюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та су­дову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Природа будь-якої республіки залежить від особливостей реалізації принципу поділу влади, а також конкретного змісту стримувань і противаг у взаємовідносинах між гілками влади або певними державними органами. Конституція Ук­раїни безпосередньо не визначає форму (вид) республіки в Україні, але, маючи на увазі особливості принципу поділу влади, її можна визначити саме як змішану, тобто парла­ментсько-президентську. Її характерними ознаками є:

- уряд (Кабінет Міністрів України) формується як парла­ментом (Верховною Радою України), так і Президентом України, але парламент має більше повноважень щодо при­значення глави та членів уряду. Так, згідно з Конституцією України саме за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України Президент вносить подання про при­значення парламентом Прем'єр-міністра України, що робить уряд самостійнішою гілкою влади;

- обмежується вплив Президента на рішення уряду (так, згідно з Конституцією України Президент зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності їх Кон­ституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду щодо їх конституційності).

11. Поняття та види державно-політичних режимів

Державний (політичний) режим є складовою форми держави. В юридичній літературі державний режим визна­чається як різновид політичного режиму. Останній охоп­лює способи (методи) діяльності всіх суб'єктів політичної системи суспільства, але саме держава є її головним чинни­ком.

Державний режим - це сукупність (система) методів, за допомогою яких здійснюється державна влада в суспільстві. Він характеризується станом проголошення, гарантій та захисту основних прав і свобод людини та гро­мадянина, а також ставленням державної влади до правових основ діяльності її органів (проблема легітимності держав­ної влади).

Державні (політичні) режими поділяють на демокра­тичні і недемократичні.

Демократичний («демократія» з грец. - народовладдя) режим заснований на реальному здійсненні таких прин­ципів:

- вирішення найважливіших державних питань відпо­відно до волі більшості громадян;

- виборність найважливіших державних органів;

- поділ влади;

- забезпечення широкого кола особистих, політичних і соціальних прав та свобод;

- юридична рівність громадян;

- гарантії прав меншості та запобігання свавіллю біль­шості.

Демократичні режими поділяють на: демократично-ліберальний, демократично-консервативний, демократично-радикальний.

Недемократичні режими.

Авторитарний (від лат. - влада, вплив) режим має такі ознаки:

- наявність центру політичного управління, який має ши­рокі владні повноваження, що призводить до обмеження дії принципу поділу влади, як умови неможливості її узурпації;

- примусове нав'язування владою власної політичної волі іншим суб'єктам суспільних відносин;

- сувора субординація суб'єктів суспільних відносин;

- обмеження, перш за все, політичних прав і свобод. Види авторитарного політичного режиму:

- революційний - спрямований на зміну типу політично­го розвитку суспільства;

- стабілізаційний (консервативний) - спрямований на збереження існуючого суспільного ладу.

Тоталітарний (від лат. - увесь, цілий) режим засно­вується на наступних принципах:

- всеохоплюючий, всезагальний контроль держави як над усіма сферами суспільства в цілому, так і кожною особою окремо;

- одержавлення всіх елементів політичної системи суспільства - політичних партій, громадських і релігійних організацій;

- відсутність легальної опозиції;

- нетерпимість влади до політичного інакомислення;

- існування єдиної партійно-державної ідеології;

- жорстка субординація суб'єктів суспільних відносин;

- широкі владні повноваження правлячої еліти;

- обмеження основних прав і свобод людини та громадя­нина, прав соціальних спільнот.

Види тоталітарного політичного режиму: фашистський, ра­систський, військово-диктаторський, терористичний, вождізм (період правління Сталіна в СРСР і Мао Цзедуна у Китаї).

Охлократичний (від грец. - натовп) режим засновується на таких принципах:

- некомпетентність політичної влади;

- презирливе ставлення до знань та досвіду цивілізації, а тому й намагання простими способами вирішувати складні питання суспільного життя;

- відсутність почуття громадянської відповідальності пе­ред народом своєї країни.