2.Навчальні цілі

• Трактувати поняття системи травлення й механізми регуляції її фізіологічних функцій (секреторної, моторної, всмоктувальної) на підставі аналізу параметрів гідролізу харчових речовин та їх механічної обробки.

• Робити висновки про роль смакової сенсорної системи у визначенні придатності їжі до вживання на підставі визначення та оцінки порогу смакової чутливості, смакових полів язика. Пояснити фізіологічні основи методів визначення.

• Робити висновки про стан процесів травлення в ротовій порожнині на підставі аналізу критеріїв стану механічної обробки їжі, складу слини та ступеня гідролізу харчових речовин, її захисних функцій та регуляції слиновиділення.

• Пояснити фізіологічні основи методів дослідження моторної і секреторної функцій органів ротової порожнини.

• Пояснити вікові особливості стану моторної і секреторної функцій ротової порожнини та механізмів їх регуляції.

3.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

3.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття

Термін	Визначення
Хімус	Це сукупність речовин, що входять до складу їжу, після її механічної і хімічної обробки
Жування	Це рефлекторний процес переміщення нижньої щелепи відносно верхньої завдяки скороченню м’язів, наслідком якого є подрібнення їжі.
Ковтання	Це рефлекторний процес поетапного переміщення харчової грудки з ротової порожнини до шлунка.
Антикарієсні властивості слини	Сукупність чинників та властивостей слини, які забезпечують антимікробну дію, очищення ротової порожнини, інше, наслідком чого є збереження структури зубів.

3.2. Теоретичні питання

1. Загальна характеристика системи травлення

2. Значення ротової порожнини як початкового відділу системи травлення.

3. Смакова сенсорна система, її структура, методи дослідження, функції та значення.

4. Загальна характеристика секреторних клітин, механізм секреції слинних залоз, фази секреторного циклу.

5. Склад та властивості слини. Вплив характеру подразнення на кількість та склад слини.

6. Регуляція діяльності слинних залоз. Значення парасимпатичної та симпатичної іннервації.

7. Механічна обробка їжі у порожнині рота, жування.

8. Ковтання, фази та механізми регуляції.

3.3.Практичні роботи

1. Визначення порогу смакової чутливості.

2. Дослідження смакових полів язика.

3. Дослідження властивостей слини.

4. Зміст теми Система травлення та її роль.

Система травлення – це сукупність виконавчих структур, до яких належать органи травного каналу і травні залози, та апарату регуляції, які завдяки своїм функція забезпечують процеси гідролізу поживних речовин білків, жирів, вуглеводів до їх мономерів і їх всмоктування у кров і лімфу для транспортування до клітин організму відповідно до потреб метаболізму.

Виконавчими структурами системи є травний канал і травні залози, які мають такі функції:

1) моторна функція – вона здійснюється завдяки скороченню поперечно посмугованих м’язів, що забезпечують процеси жування у ротовій порожнині та процеси ковтання, а також завдяки скороченню гладких м’язів здійснюється переміщення хімусу, починаючи з нижньої третини стравоходу, у наступні відділи та його перемішування; ця функція забезпечує механічну обробку їжі та хімусу і його переміщення по травному каналу у дистальному напрямку;

2) секреторна функція – її мають секреторні залози травного каналу, слинні залози, підшлункова залоза та печінка, які виділяють основні компоненти травних секретів – ферменти, воду й мінеральні речовини, слиз; ферменті при певному рН секрету здійснюють гідроліз білків, жирів, вуглеводів до мономерів – хімічну обробку хімусу; слиз приймає участь у захисних функціях.

3) всмоктувальна функція (всмоктування) – її мають епітеліальні структури слизової оболонки травного каналу, через які здійснюється транспортування речовин з порожнини травного каналу у кров та лімфу як транспортні системи речовин до клітин організму.

Продукти гідролізу білків, жирів, вуглеводів, що поступають у внутрішнє середовище організму, є джерелами енергії в клітинах організму для виконання фізіологічних функцій. Концентрація поживних речовин підтримується сталою у внутрішньому середовищі завдяки регуляції балансу між споживанням відповідних речовин і їх витратами на енергетичні процеси. Сигналізація про гомеостаз поживних речовин у внутрішньому середовищі організму та наповнення травного каналу надходить у мотиваційні центри гіпоталамуса – центри голоду або насичення, активність яких регулює споживання їжі.