3. Аналітична психологія Карла Густава Юнга

Швейцарський психіатр і психолог. Власні особливі погляди й методи стали зароджуватися з 1910-1912 р.

К.Г. Юнг виступив проти постулату 3. Фрейда про визначальну роль сексуальних потягів у психічній регуляції життєдіяльності. Під лібідо розумілася не сексуальна, а будь-яка несвідома психічна енергія.

Юнг заперечував позицію Фрейда, що виводила несвідоме зі свідомості (шляхом витиснення зі свідомості неприйнятних для нього потягів і переживань, що травмують). Він уважав, що все, що виникає у свідомості, спочатку з очевидністю не усвідомлюється й усвідомлення виникає з неусвідомленого стану. Несвідоме акумулює й переробляє інформацію, що надходить від органів почуттів, лише незначна частина цієї інформації усвідомлює (тільки те, що свідомість готова прийняти).

Структуру психічного буття Юнг представляв у вигляді двох фундаментальних сфер – свідомості й психічного несвідомого. Несвідома сфера психічного не піддається прямому спостереженню й проявляється у своїх продуктах, що переходять поріг свідомості, які Юнг ділив на два класи:

1. Пізнаваний матеріал суто особистого походження.

Цей клас змістів Юнг назвав підсвідомим розумом або особистісним несвідомим, що складається з елементів, що організують людську особистість як ціле, що формуються в плині життя індивіда. Сюди входять і витіснені спонукання, забуті враження, які травмують.

2. Клас змістів, що не мають індивідуального походження - колективне несвідоме. Ці змісти втілюють властивості не окремого психічного буття, а всього людства або окремої його галузі. Ці колективні патерни Юнг назвав архетипами (буквально: "первинні моделі", "початковий образ"). У пізньоантичній філософії це слово означало прообраз, ідею.

Архетип можна розуміти як відбиток або енграмму, що розвився в результаті ущільнення незліченних знову й знову повторюваних психічних переживань, тобто продукт дорівнює постійним і повсюдно існуючим впливам ззовні. Архетип надає зміст як внутрішнім, так і зовнішнім сприйняттям і направляє дії у відповідному цьому змісту руслі, є попередником ідеї [Одайник, 1996, с. 190-191]. У формі архетипів передається в спадщину (через структури мозку) досвід попередніх поколінь. Можна вказати на наступні архетипи: мати, батько, дитя, дівчина, правитель, священнослужитель, лікар, учитель, фізично або сексуально привабливий чоловік або жінка, фатальна жінка й романтичний чоловік, мати з дитиною, діяльний чоловік, мудрий старець, мудра жінка, архетип єдності й порядку, з'єднання протилежностей, інцесту, аніма й анімус, персона, тінь, самість, мудрець, бог.

Відомий вислів Юнга: "Самість має замінити Воно (Ід)".

Самість (self) - архетип у теорії Юнга, що стає центром структури особистості, коли всі протиборчі сили усередині особистості інтегруються в процесі індивідуалізації, тобто психотерапія має допомагати в процесі інтеграції змістів несвідомого й свідомості. Психічний розвиток при цьому розглядається як процес, що детермінується зсередини й спрямований на розкриття того, що споконвічно закладено в несвідомій сфері індивіда.

Юнг пропонує три методи для досягнення сфери несвідомого:

1. Асоціативний експеримент, тест словесних асоціацій. Піддослідний має якнайшвидше відповідати на слова-стимули першим словом, що спали на думку. При цьому фіксується час реакції. Юнг описав 12 різних типів порушення реакції: збільшення часу реакції; реакція більш ніж одним словом; реакція, виражена не словесно, а мімікою; неправильне відтворення й т.д. Порушення реакції розглядається як "індикатор комплексу". Комплекс – неусвідомлюване утворення, група психічних процесів, об'єднана єдиним афектом, що обумовлює структуру й спрямованість свідомості. Комплекси мають тенденцію утворювати як би "окрему маленьку особистість". Несвідоме складається з деякого невідомого числа комплексів.

2. Аналіз сновидінь здійснюється з метою з'ясувати, "що несвідоме робить із комплексами". Юнг бачив у сновидінні сигнал того, що "індивід відхилився від власного шляху". Важливою умовою аналізу є згода клієнта із тлумаченням, що говорить про те, що послання несвідомого усвідомлене . У сновидінні несвідоме намагається послати свідомості деяку інформацію, пристосовуючись до здатності свідомості її сприйняти. Необхідною умовою аналізу сновидінь, за Юнгом, є попередній аналіз реальної життєвої ситуації клієнта, тому що саме реалії цієї ситуації спонукують несвідоме посилати свідомості послання у вигляді снів. Природно, що далеко не всі сни мають такий важливий для людини характер. Аналізувати треба ті сни, які свідомість відзначила – які запам'яталися, вразили, не виходять із голови, часто повторюються.

3. "Активна уява" – термін Юнга, що означає процес свідомого спостереження й реакції на образи й символи несвідомого. Процес цей можна описати як "свідоме сновидіння" (conscіous dreamіng). У багатьох відносинах збігається з певними формами медитації.

Зміст колективного несвідомого, за Юнгом, мають сильний відбиток сотень тисяч років архаїчного життя, коли людство перебувало в стані розрізнених орд, що воюють між собою. Свідомість, писемність, передача досвіду від покоління до покоління були нерозвинені. Умовою виживання плем'я, збереження потомства була готовність дорослих особин до самопожертви в ім'я інтересів плем'я. Вимоги цього періоду існування людства відбиваються у поведінці сучасних людей. Юнг дуже насторожено ставився до всіх проявів одержимості, екстазу, захвату, войовничої нетерпимості стосовно представників інших груп. Така поведінка в сучасних умовах найчастіше штовхає людину до загибелі, не приносить користі нікому. Із цими явищами Юнг пов'язував появу фашизму в Німеччині.

Згодом у первісних ордах стали з'являтися люди, наділені свідомістю. Це було корисно для плем'я: передавався й накопичувався досвід, поточні завдання вирішувалися не тільки за допомогою відваги й самопожертви, але й майстерності, аналізу ситуації, міркування. Життя людей, наділених високим рівнем розвитку свідомості, цінувалося. Звідси стали виникати ідеї цінності особистості, свободи особи, індивідуальної відповідальності, границь особистості, цінності людського життя.

У сучасній людині, як і в сучасному суспільстві, відбувається боротьба між цими полюсами – колективними або індивідуальними формами життя. Свідомість людини теж появилась у свій час із несвідомого. Одна частина нашого несвідомого намагається допомагати свідомості, інша прагне поглинути свідомість, повернути людину до стану члена первісної орди. Тверезий аналіз людиною того, що з нею відбувається, інтеграція всіх протиборчих у психіці сил з урахуванням реалій контексту, у якому людина живе, приводить її до гармонійного й ефективного функціонування, суб'єктивного відчуття благополуччя.