4. Індивідуальна психологія Альфреда Адлера

А. Адлер був австрійським психологом. Він вважав, що структура особистості формується в ранньому дитинстві (до 5 років) у вигляді особливого стилю життя, що визначає весь наступний психічний розвиток. Дитина через недорозвиненість своїх тілесних органів переживає почуття неповноцінності. Намагаючись перебороти це почуття й ствердитись, дитина формулює відповідні цілі (стати агресивною, могутньою, недосяжною). Очевидно, що прагнення до переваги, які виникає з почуття неповноцінності, поєднується із соціальним інтересом, тобто прагнення до переваги має бути соціально позитивним, включати прагнення до благополуччя всіх людей. Якщо в людини соціальний інтерес виражений недостатньо, то така людина егоїстична, бореться за особисту перевагу й верховенство над іншими, поглинений своїми інтересами й самозахистом. Соціальний інтерес повинен розвиватися в родині матір'ю через почуття співробітництва, установлення взаємозв'язків і товариських взаємин. Мати повинна заохочувати напрямок соціального інтересу за межі сфери її уваги.

Перебільшення здорового прагнення постійно переборювати почуття неповноцінності може перетворитися в комплекс неповноцінності – нав'язливу тенденцію перебільшувати свої фізичні або інтелектуальні можливості часом через неадекватні дії, позбавлені соціального інтересу (постійна демонстрація своєї компетентності, схильність до конкуренції, звичка постійно критикувати, принижувати інших).

Індивідуальні відмінності Адлер описував за допомогою двох змінних: наявності або відсутності соціального інтересу, високого або низького рівня життєвої активності. Він виділив наступні типи людей:

1) керуючий (висока активність, але низький соціальний інтерес);

2) той, що бере (не дуже висока активність, низький соціальний інтерес);

3) той, що уникає (низька активність, низький соціальний інтерес);

4) корисний тип (висока активність поєднується з високим соціальним інтересом).

Цілі роботи із клієнтом:

1. Зниження почуття неповноцінності.

2. Розвиток соціального інтересу.

3. Корекція цілей і мотивів з перспективою зміни стилю життя, з огляду на перші дві цілі.

Етапи роботи із клієнтом:

І. Встановлення правильних стосунків – повага, віра в можливості й здібності людини, активне слухання, прояв щирого інтересу, підтримка, підбадьорення.

ІІ. Аналіз особистісної динаміки.

1. Цілі життя:

• У чому Ви бачите своє призначення?

• Вам подобається те, на що Ви витрачаєте своє життя?

2. Аналіз сімейного сузір'я:

• Як Ваш батько ставився до дітей?

• Хто був улюбленою дитиною у родині?

• Які стосунки були у Вас з батьком і матір'ю?

• Якою дитиною Ви були?

3. Аналіз ранніх спогадів:

• Я б хотів почути про Ваші найперші дитячі спогади. Будь ласка, розповідайте що-небудь із найперших Ваших вражень.

• Хотілося б почути Ваш найяскравіший спогад з перших 6 років життя.

Збирають біля чотирьох відповідей за кожним пунктом. Фіксують:

• домінуючу тему;

• повторювану реакцію;

• позицію (учасник - спостерігач);

• самотність або належність до групи;

• центральне почуття, що виражається в спогадах.

4. Аналіз сновидіння. Дитячі сни розглядаються як репетиція майбутніх дій.

5. Пріоритети, пріоритетні цінності: комфорт, контроль, перевага, бажання бути прийнятим.

Клієнта просять розповісти про свій звичайний день:

• що він робить;

• як він себе при цьому почуває;

• що він думає;

• чого уникає за будь-яких умов;

• які почуття викликає в інших.

Головне завдання: допомогти усвідомити пріоритет, але не змінювати його!

6. Підведення підсумків. За кожною з попередніх технік готується резюме. Резюме обговорюється із клієнтом, причому сам клієнт читає резюме вголос. Звертається увага на його невербальну поведінку. Зміст процедури – знаходження головних помилок у судженні про світ:

• гіперузагальнення - "Немає в житті щастя";

• нездійсненні цілі – "Я хочу подобатися всім";

• помилкове сприйняття життєвих вимог – "Усі несправедливі до мене";

• заперечення власної основної цінності – "Я нікчемна людина";

• сумнівні цінності – "Головне – домогтися свого, будь-якою ціною".

ІІІ. Підбадьорення – визнання особистої мужності клієнта, його духовних сил, наявності волі вибору у вчинках на основі самопізнання.

ІV. Заохочення інсайту (осяяння).

Методи: Психологічна підтримка в поєднанні з конфронтацією й інтерпретаціями (натяки, підказки, припущення).

Ціль: висвітити для клієнта його неусвідомлювані цілі, помилкові цінності, стиль життя, підвести клієнта до реального саморозуміння.

V. Допомога в переорієнтації або втілення інсайту в дію.

Мета: зміна колишніх цілей, прийняття нових рішень.

Прийоми:

1. Антисугестія (парадоксальна інтенція) – багаторазове перебільшення пропорцій небажаної активності, щоб клієнт усвідомив неадекватність і недоречність, небажаність своїх дій.

2. "Якби ..." Клієнтові пропонують діяти так, ніби його бажання вже здійснилося.

3. Постановка цілей і прийняття зобов'язань. Ціль повинна бути досяжною, приємною клієнтові, час обмежений. Якщо мета не здійснюється, її переглядають. У випадку успіху клієнт заохочується до прийняття більше довгострокових зобов'язань у бажаному для нього напрямку.

4. "Піймай себе". Відслідковувати елементи своєї деструктивної поведінки, яка спостерігалась у минулому, у нинішньому житті з теплим гумором стосовно себе.

5. "Натискання кнопки". Якщо клієнт почуває себе жертвою протилежних емоцій, йому пропонується розслабитися й звернути увагу на те, які образи й думки викликають неприємні почуття, а які – приємні. Після цього його навчають довільно регулювати свій емоційний стан "натисканням кнопки", тобто ухвалюючи рішення щодо того, на яких думках або образах варто зосередитися.

6. "Уникання плакунчика". Якщо позиція клієнта "Мене ніхто не любить, нікому я не потрібний", не варто підкріплювати цю позицію. Навпаки, варто підкріплювати поведінку, яка відповідає психологічній зрілості, коли вибір позиції залежить від людини, від її довільного рішення.