- •Поняття франчайзингу та його види в індустрії гостинності
- •Переваги та недоліки франчайзингу
- •Поняття малого бізнесу та його особливості в туристичному бізнесі
- •4.Сильні та слабкі сторони функціонування малих підприємств
- •5. Форми управління в підприємствах туристичного бізнесу
- •6. Кількісні та якісні критерії віднесення підприємств до малих
- •7. Контракт на управління, його переваги та недоліки:
- •8. Операційні ланцюги в індустрії гостинності:
- •10. Характеристика основних обов’язків франчайзера і франчайзі:
- •11. Критерії вибору підприємства оператора
- •12. Характеристика змісту контракту на управління:
- •9. Поняття франчайзингу та основні види платежів даної форми управління
- •13. Переваги та недоліки управління за контрактом:
- •14. Категорії поділу готельних ланцюгів
- •15. Методи формування готельних мереж
- •16. Особливості проектування роботи в підприємствах туристичного бізнесу
- •17. Етапи проектування роботи в підприємствах туристичного бізнесу
- •18. Поняття департаментизації та її основні види
- •19. Переваги та недоліки основних видів департаментизації
- •20. Типи взаємозалежності робіт в підприємствах туристичного бізнесу
- •21. Моделі проектування робіт в підприємствах тур бізнесу
- •22. Характеристики роботи та її особливості
- •23. Системи розподілу прав та відповідальності в індустрії гостинності
- •24. Характеристика пар зв’язків при проектування організаційної структури управління
- •25. Характеристика функціонального аналізу роботи
- •26. Особливості вертикального розподілу праці
- •27. Принципи і методика побудови орг. Структур
- •28. Поняття горизонтального розподілу праці
- •29. Контекст роботи та його особливості в індустрії гостинності
- •30. Поняття аналізу роботи та характеристики його складових
- •31. Ситуаційні фактори проектування орг. Структур
- •32. Області стратегічного вибору керівництва
- •33. Переваги та недоліки централізації та децентралізації
- •34. Види розподілу праці в підприємствах індустрії гостинності
- •35. Характеристика елементів проектування орг. Структур
- •36. Поняття масштабу керованості та його види
- •37. Фактори, що впливають на визначення масштабу керованості
- •38. Методи проектування орг. Структур
- •39. Поняття та вимоги до управлінських рішень
- •40. Класифікація управлінських рішень
- •41. Методи прийняття управлінських рішень
- •42. Процес прийняття управлінського рішення та його особливості
- •43. Моделі прийняття ур
- •44. Комунікаційний процес в підприємствах тур бізнесу
- •45. Особливості комунікації та їх види в підприємствах тур бізнесу
- •46. Методи удосконалення діяльності підприємства
- •47. Поняття реструктуризації та її види
- •48. Особливості реорганізації підприємства та її основні види
- •49. Види об’єднань підприємств
- •50. Поняття реінжинірингу та підходи до його реалізації
- •51. Групи підприємств, для яких характерно здійснювати реінжиніринг бізнес-процесів
- •52. Етапи реалізації реінжинірингу бізнес-процесів в підприємствах індустрії гостинності
- •53. Поняття бізнес-процесу та його складові
- •54. Види бізнес-процесів підприємства тур бізнесу
- •55. Бенчмаркінг як метод удосконалення діяльності підприємства
- •56. Система менеджменту якості в індустрії гостинності
- •57. Прийоми менеджменту для удосконалення діяльності підприємства
- •58. Особливості антикризового управління підприємствами тур бізнесу
- •1.2 Фактори та принципи антикризового управління
- •59. Передумови застосування антикризового менеджменту підприємствами індустрії гостинності
- •60. Особливості само менеджменту та його необхідність у сучасних умовах
21. Моделі проектування робіт в підприємствах тур бізнесу
1) Високоспеціалізована робота – дає можливість працівнику швидко освоїти операцію, скорочує цикл виконання роботи, створюючи умови для її автоматизації.
2) Модель розширення масштабу роботи передбачає виконання кількох операцій або завдань. Це супроводжується збільшенням робочих функцій і підвищенням привабливості роботи, зменшення втомлюваності. Поряд з цим ця модель може викликати опір у виконавців, які розглядають розширення функцій як необґрунтоване їх нарощування.
3) Модель ротації роботи базується на ідеї переміщення працівника з одного робочого місця на інше. Вона сприяє розширенню масштабу роботи шляхом нарощування різних функцій з метою підвищення зацікавленості в роботі.
4) Модель збагачення роботи – передбачає, що поряд з виконавськими функціями робітник наділяється певними правами по управлінню виконанням даної роботи. +права
5) модель соціотехнічної системи. У межах цієї системи оптимізується відношення між соціальною і технічною системами. Приділяє основну увагу груповій формі роботи.
22. Характеристики роботи та її особливості
різновидність – рівень різновидності в наборі операцій чи рівень різновидності засобів праці і процесів, що використовуються при виконанні робіт;
автономність – рівень самостійності при прийнятті рішень щодо планування своєї роботи, а також вибору засобів щодо її виконання;
закінченість – рівень доведення створюваного продукту/послуги до кінцевого результату в межах даної роботи;
результативність (зворотній зв’язок) – рівень інформованості виконавця через роботу про результативність виконаних ним дій;
взаємодія – рівень взаємодії виконавця з іншими працівниками для завершення роботи;
товариськість – рівень, до якого робота дозволяє виконавцю спілкуватись з колегами і встановлювати неформальні дружні стосунки.
23. Системи розподілу прав та відповідальності в індустрії гостинності
Посадові повноваження повинні включати: права, необхідні для виконання наказаних робіт; відповідальність за використання цих прав (відповідальність не може бути делегована в принципі, тому керівник у будь-якому випадку відповідальний перед вищестоящим керівництвом за все, що відбувається в його колективі); перелік обов`язкових координаційних комунікаційних зв`язків. Пропонується розрізняти два види повноважень: лінійні і штабні. Лінійні повноваження — це повноваження, передаванні безпосередньо від начальника до підлеглому і далі до іншого підлеглого. Таким чином, лінійні повноваження створюють ієрархію управління в організації, звану ланцюгом команд. Штабні повноваження — це право радити або допомагати керівникам, наділеним лінійними повноваженнями. У свою чергу, вони підрозділяються на чотири групи: рекомендаційні повноваження (є найбільш обмеженими і зводяться в основному до консультування лінійного керівництва); обов`язкові узгодження (забезпечують розширення рекомендаційних повноважень); паралельні повноваження (подальше розширення штабних повноважень і дають право відхиляти окремі вирішення лінійного керівництва); функціональні повноваження (надання штабному апарату права не тільки пропонувати, але і здійснювати певні дії, що управляють, в межах своєї функції). Для реалізації штабних функцій і повноважень в організаціях формують спеціальний штабний (адміністративний) апарат. Для вирішення питання про делегування використовується матриця Ейзенхауера. Проблеми, що делегуються, діляться на види з позиції необхідності контролю: що вимагають звичайного контролю з періодичним інформуванням керівника, вимагають спеціального контролю, вимагають повного контролю і що не допускають відхилень від дій, що наказують. Децентралізована система дозволяє стимулювати «ініціативу знизу», проте ефективність роботи структурних ланок багато в чому пов`язана з компетентністю її керівників. Децентралізація наближає керівника, що ухвалює рішення, до самої проблеми і до процесу її дозволу. Тим самим забезпечується підготовка майбутніх керівників вищої ланки управлінської ієрархії у межах самої організації, відкриває додаткові перспективи службового зростання. Делегування — це засіб досягнення цілей організації. Якщо завдання не делеговане виконавцеві, керівник вимушений буде виконувати її сам, що у багатьох випадках просто неможливе. Правильно управляє той, хто добивається виконання роботи іншими. Саме уміння делегувати завдання перетворює людину на керівника. Процес делегування повноважень складається з трьох етапів: I етап — Доручення працівникам індивідуальних конкретних завдань II етап — Надання підлеглим відповідних повноважень і ресурсів III етап — Формування зобов`язань підлеглих виконати доручені ним завдання Повна відповідальність керівника за діяльність своїх підлеглих зберігається при будь-якому типі делегування. Можливі варіанти розподілу права і відповідальності в організації по системі «ялиночка» і по системі «матрьошка». У системі «ялиночка» права і відповідальність вищестоящого керівництва поглинають тільки частина права і відповідальності (повноважень) нижче стоячого керівника. Це система бюрократичної організації з високою чіткістю фіксації права і відповідальності керівника кожного рівня. Керівники вищих ланок можуть втручатися тільки в деякі повноваження керівників нижчих ланок. Система «матрьошка» — це система множинного підпорядкування. У ній права і відповідальність вищестоящого керівника повністю поглинають права і відповідальність (повноваження) всіх нижчестоящих керівників. Для підлеглих з делегування витікають специфічні обов`язки: самостійно здійснювати делеговану діяльність і ухвалювати рішення під свою відповідальність: своєчасно і детально інформувати керівника; ставити керівника в популярність про всі незвичайні випадки; підвищувати кваліфікацію для того, щоб відповідати вимогам, що пред`являються. Підлеглі можуть ухилятися від додаткової відповідальності по наступних основних причинах: підлеглий вважає зручним запитати у керівника, чим самому вирішувати проблему; підлеглий боїться критики за досконалі помилки. Оскільки велика відповідальність збільшує можливість здійснення помилки, підлеглий ухиляється від неї; у підлеглого відсутня упевненість в собі; підлеглому не пропонується яких-небудь позитивних стимулів додаткової відповідальності; жорсткі обмеження роботи підлеглих з боку керівників, дріб`язкова опіка, хворобливе реагування на щонайменше відхилення пропозицій підлеглих від власного уявлення. У зв`язку з цим керівникові необхідне знання деяких прийомів, якими можуть об`єктивно або суб`єктивно скористатися співробітники в цілях ухилення від виконання завдання: брати завдання без вказівки терміну виконання — ніколи не будеш звинувачений в зриві термінів і невиконанні; добитися відстрочення або відміни завдання без серйозних причин для цього; не закінчивши однієї справи, напрошуватися на яке-небудь інше, потім буде виправдання невиконання первинного завдання; займатися в недозволений час суспільною роботою або проявляти себе в робочий час на інших теренах, що не є обов`язком або завданням; заявляти, що «не допомагають», що дає можливість відхилитися від відповідальності і звалити на керівника частину своїх функцій; доводити, що завдання, що доручається, не входить в його обов`язки і що їм повинен займатися хто-небудь інший; прагнути завжди бути скривдженим, що дозволяє завжди виправдатися тим, що «в такій обстановці неможливо працювати»; звинуватити начальника том, що його не можна зрозуміти; звинуватити начальника в упередженості (міркування типу «Я знаю, що ви завжди до мене відноситеся несправедливо і шукаєте, до чого прискіпатися»); негайно визнати себе винним, каятися і давати обіцянки виправитися. Необхідно пам`ятати, що існують дві принципово різних точки зору на делегування повноважень: класична — передача повноважень зверху вниз (повноваження вважаються делегованими, коли вони передані керівником підлеглому); сучасна — ухвалення повноважень (повноваження вважаються делегованими, коли вони прийняті підпорядкованим).
