37. Фактори, що впливають на визначення масштабу керованості

За твердженням учених найдоцільнішим є ситуаційний підхід, в основу якого покладений аналіз факторів, які впливають на виз­начення масштабу керованості. До них відносять фактори, пов'яза­ні з виконуваною роботою (подібність, складність та територіаль­на віддаленість) та кадровим складом колективу (рівень фахової підготовки підлеглих працівників, компетентність керівника). Найчисленішою є група факторів, що стосується безпосередньо керівництва підприємства: обсяг делегованих прав та рівень відповідальності; чіткість щодо визначення цілей; стабільність і послідовність організаційних рішень; об'єктивність при вимірю­ванні результатів роботи; ієрархічний рівень; рівень потреби в осо­бистих контактах з підлеглими. Відтак зазначені фактори виливають на оптимальний масштаб керованості для конкретної ситуації.

38. Методи проектування орг. Структур

— метод аналогій (використання досвіду проектованих структур управління в аналогічних організаціях);

— експертний метод (вивчення пропозицій експертів-спеціалістів);

— метод структурування цілей (розробка системи цілей і її суміщення зі структурою, яка розробляється);

— організаційне моделювання (розробка формалізованих математичних, графічних або комп'ютерних моделей розподілу повноважень і відповідальності в організації.

39. Поняття та вимоги до управлінських рішень

Управлінське рішення – це результат творчого, цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення у відповідності з ціллю систем менеджменту.

Основними причинами виникнення проблемних ситуацій є:

1. Недосконалі принципи орг. діяльності

2. Помилкові критерії оцінки діяльності окремого підрозділу чи працівника

3. Непередбачувані обставини (стихійні лиха, техногенні катастрофи)

ВИМОГИ до УР:

1. всебічна обґрунтованість;

2. своєчасність;

3. повнота змісту ( УР має охоплювати ціль функціонування і розвитку під-ства, засоби і ресурси, які використовуються для його реалізації, строки виконання, порядок взаємодії між підрозділами та виконавцями)

4. повно важність;

5. узгодженість (спадкоємність розвитку рішень).

40. Класифікація управлінських рішень

1. – інтуїтивне рішення;

- рішення, побудоване на думці (почуття+минулий досвід);

- раціональні рішення.

2. За функціональним призначенням:

- планові (періодичні рішення)

- організаційні;

- регулюючі;

- активізуючи;

- контрольні.

3. За характером дії:

- директивні (вищі ланки керівництва, обов’язкові)

- рекомендаційні (дорадчий орган)

- орієнтируючі (для найнижчих ланок, як правильно виконувати роботу)

4. За характером особистості менеджера

- урівноважені (менеджери критично відносяться до своїх дій, прискіпливі, чітко регламентовані)

- імпульсивні (генерують ідеї, але не можуть аналізувати);

– ризикові (необґрунтовані, людина не боїться небезпеки);

- інертні (стандартно, по накатаному шляху);

- обережні (аналіз інформації).

5. За часом дії:

- стратегічні;

- тактичні;

-оперативні.

6. За напрямом впливу:

- внутрішні (в організації і для організації)

- зовнішні (направлені на суб’єкти поза підприємством)

7. За способами прийняття:

- індивідуальні;

- колективні (консультативні, сумісні(погодження з іншими учасника), законодавчі (затверджується переважною більшістю).

8. За строком прийняття

- довгострокові (більше 5 років)

- середньострокові (1-5)

- коротко строк (до 1 року).

9. За широтою охоплення:

- загальні;

- спеціальні.

10. За характером визначеності

- запрограмовані (обирається час відліку, коли рішення буде виконане)

- незапрограмовані

11. За сферою реалізації

- рішення, пов’язане з формуванням тур продукту;

- маркетингом;

- управління персоналом тощо.

12. За змістом: технічні, економічні, соціальні.

13. За ступенем повноти інформації

- рішення в умовах визначеності

- в умовах невизначеності.

14. За ступенем ефективності:

- оптимальні

- раціональні (найкращий варіант розвитку подій).