5.4. Планування та організування морських та річкових перевезень

Вантажі морським транспортом перевозяться як спеціалізованими суднами, так і будь-якими іншими (поромами, науково-дослідницькими тощо). Найбільш поширеними є лінійні (lines shipment) та чартерні (charter) перевезення.

Існують різні класифікації морських суден в залежності від видів вантажів, що перевозяться, регулярності рейсів, форм договорів перевезення. Морські перевезення поділяються на трампове та лінійне судноплавство.

Трамповими (tramp – бродяга) називаються судна, які здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу та направляються судновласниками туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. Трампові судна перевозять в основному масові вантажі: лісові вантажі, руди, вугілля, зерно, нафтопродукти та інші вантажі. Які перевозяться насипом, навалом або наливом. Проте більшість трампових суден універсальні і можуть у випадку необхідності перевозити генеральні вантажі – упаковані та неупаковані товарно-штучні вантажі, наприклад, обладнання, хімікати, апаратуру, металовироби, автомобілі, трактори, вагони, сільськогосподарську техніку. При перевезенні на трампових суднах під вантаж може бути надане усе судно або його частина, або певні вантажні приміщення.

Грошова сума, яка виплачується фрахтувальником фрахтовику за перевезення вантажу трамповим судном, визначається розміром фрахтової ставки. Фрахтові ставки складаються в залежності від ринкової кон’юнктури, тому встановлюються безпосередньо судновласником. Загальну уяву про середній рівень фрахтових ставок можна отримати з таких англомовних видань: «Lloyd’s List», «Lloyd’s shipping Economist», «International Sound».

Метод доставки та передачі вантажів перевізнику складають звичаї порту та встановлюються і декларуються у контракті на морське перевезення.

Лінійне судноплавство (Liner shipment) – це планомірна діяльність перевізника, який маючи два чи більше суден, здійснює за винагороду перевезення будь-яких або певних вантажів для будь-якої особи на зафіксованому маршруті з зазначенням пунктів заходу у відносно регулярні проміжки часу за єдиними або загальними тарифами. Мережа міжнародних ліній утворює цілу систему міжнародного лінійного судноплавства.

У лінійному судноплавстві перевозяться генеральні вантажі на напрямках із сталими вантажопотоками за розкладом між закріпленими портами. Іншими словами, перевезення здійснюються по регулярних лініях, сполучення на яких підтримується одним або декількома судноплавними підприємствами.

Існують три види ліній:

1)односторонні, які експлуатуються одним судновласником;

2)спільні, які обслуговуються декількома транспортними компаніями;

3)конференційні, які організуються та діють на підставі угод конференцій судновласницьких компаній.

ООН розробила у 1974 р. Кодекс поведінки лінійних конференцій, за яким конференцією визнається група, яка складається з двох та більше перевізників, котрі експлуатують судна, які надають послуги по міжнародних лінійних перевезеннях вантажів на певному напрямку та мають угоди про загальні тарифні ставки, права та обов’язки членів конференції та інших умовах.

Усі члени лінійної конференції користуються єдиними тарифами. Ставки у тарифах встановлюються іноді у процентах від вартості особливо цінних вантажів, в основному ж – за одиницю ваги або об'єму, причому основною особливістю розрахунків фрахту є право лінійного перевізника на вибір застосування вагової або об'ємної ставки тарифу за принципом "що дає найбільший фрахт для судна". Пояснимо, що це значить. Для калькуляції провізної плати перевізник визначає питомий вантажний об’єм (об’єм ділиться на вагу); якщо вантажний питомий об'єм більше одиниці, до даного вантажу застосовується ставка за одиницю об'єму, якщо питомий вантажний об'єм менше одиниці, плата буде збиратись за одиницю ваги.

Основні переваги лінійного судноплавства – регулярність, дотримання строків розкладу, відносно стабільні ціни, експлуатація спеціалізованого тоннажу, утримання агентів. Усе це вимагає значно більших експлуатаційних витрат, тому тарифи лінійного судноплавства вище фрахтових ставок при трампових перевезеннях.

Оскільки лінійні судна перевозять, в основному, дрібні партії вантажів від великої кількості відправників великій кількості отримувачів, лінійні компанії приймають вантажі до перевезення задовго до підходу судна. Вони зберігають їх на своїх складах, організують та оплачують навантаження та розвантаження. Вартість усіх цих послуг включається у плату за транспортування. Лінійні судноплавні компанії мають звичайно дуже добре розвинену агентську мережу.

Конкурентоспроможність трапового судна залежить від рівня фрахтової ставки і умов чартеру. Фрахтова ставка застосовується в траповому судноплавстві і є ціною, яка встановлюється при укладанні кожного окремого договору за узгодженням сторін (фрахтувала і фрахтувальника) і дійсна тільки на період даної угоди. Тарифи – система цін на перевезення, що діє в лінійному судноплавстві. Вони розробляються лінійною компанією і застосовуються будь-яким відправником протягом довгого періоду.

І тарифи, і фрахтові ставки визначаються на основі розрахунку експлуатаційних витрат. Крім собівартості ціна перевезення (тариф, фрахтова ставка) включає прибуток. Експлуатаційні витрати включають: амортизаційні відрахування, витрати на паливо, ремонт, утримання екіпажу, норма прибутку на вкладений капітал або проценти за кредит, страхування і ін.

Конкурентоспроможність лінійного перевізчика залежить лінійного перевезення залежить від тарифної політики (ставки, системи скидок), частоти рейсів, транзитного часу тощо.

Фрахтовий ринок поділяється на закритий і відкритий. До закритого відносять ту частину вантажопотоків, до освоєння яких допускаються тільки визначені групи судновласників. Це – лінійне судноплавство і вантажопотоки, що контролюються державою (каботажні, внутрішні перевезення, перевезення стратегічних вантажів тощо).

Лінійні компанії на кожному напрямку перевезень створюють обєднання картельного типу – фрахтові конференції. Їх члени встановлюють єдині монопольні тарифи. Для обмеження конкуренції з боку незалежних судновласників лінійний картель застосовує систему із заколення за собою вантажовідправників, стивідорних і агентських компаній, проводить «фрахтову війну» проти аутсайдерів.

Під відритим фрахтовим ринком розуміють частину міжнародних вантажопотоків, де участь здійснюється в умовах відносно вільної конкуренції. На даний час це 15-20% загального обсягу міжнародних морських перевезень або більше 500 млн. т. в рік.