1. За цільовими, функціональними і смисловими:

• за метою застосування (констатуючі, діагностуючі, прогностичні тести);

• за видом контролю (тести поточного, рубіжного (проводяться наприкінці семестру), підсумкового (проводяться в кінці кожного навчального року), заключного контролю (в кінці курсу навчання));

• за об'єктом контролю (тести, спрямовані на вимірювання рівня засвоєння знань; тести, спрямовані на вимірювання рівня сформованості умінь);

• за співвідношеннями з нормами чи критеріями(тести, орієнтовані на норми знань; тести, орієнтовані на критерій оцінки);

• за статусом контролюючої програми (стандартизований (тест, що пройшов апробацію на досить великій (600–1000 осіб) кількості учасників тестування і який має стабільні і допустимі показники якості, а також специфікацію – паспорт з нормами, умовами та інструкціями для його багаторазового використання в процесі контролю за якістю знань); нестандартизовані тести (тести, складені самими викладачами для своїх студентів).

2. За формальними ознаками:

• за структурою та способом оформлення відповіді (вибіркові тести, тести з вільною конструйованою відповіддю);

• за характером вибіркових відповідей (альтернативні тести, тести множинного, тести перехресного вибору);

• за гомогенністю завдань (тести на швидкість, на складність);

• за способом презентації мовленнєвого стимулу (тести з використанням технічних засобів навчання, тести без використання технічних засобів навчання);

• за використанням засобів оперативного машинного зв'язку (машинні, безмашинні).

Для того, щоб тестовий контроль знань був результативним, необхідно дотримуватись таких психолого-педагогічних вимог щодо його застосування:

1. Поступове впровадження тестового контролю, що дасть змогу психологічно підготувати студентів. Розпочинати слід з простих тестів, через деякий час вводячи більш складні конструкції.

2. Завдання повинні мати комплексний характер.

3. Тестовий контроль мусить гарантувати об'єктивність оцінки знань, умінь, і навичок студентів, сприяти усуненню суб'єктивізму, а відтак і формуванню позитивного ставлення до навчального предмета, а також до викладача, який його викладає.

4. Важливим є дотримання організаційної чіткості в проведенні тестового контролю, яка передбачає: наявність оргмоменту, під час якого викладач пояснює тестові завдання, відповідає на запитання студентів, обов'язково визначає час, необхідний для виконання роботи; забезпечення кожного студента бланком відповідей стандартного зразка, що великою мірою заощаджує час і студентів, і викладачів.

Вимоги до складання педагогічних тестів.

• адекватність інструкції формі і змісту завдання;

• логічне формулювання завдання;

• наявність у відповідях поряд із правильними відповідями невірних відповідей (дистракторів);

• наявність в завданні місця для відповідей;

• єдині правила оцінки відповідей.

Не рекомендується включати в тестові завдання:

• дискусійні питання і відповіді;

• завдання, що мають громіздкі формулювання;

Основними елементами тестового завдання є:

• інструкція;

• завдання;

• відповіді до завдання;

• оцінка.

Інструкція - визначає, що слід робити випробовуваному. Інструкція має бути сформульована коротко, чітко і ясно. Вона є спільною і стандартною для всіх випробовуваних. Наприклад:

• «Відзначте правильну відповідь»;

• «Відзначте номери правильних відповідей»;

• «Доповніть»;

• «Встановіть відповідність»;

• «Встановіть правильну послідовність» і так далі.

Форма інструкції повинна відповідати формі завдання.

Роботу із складання тестового матеріалу доцільно виконувати у кілька етапів:

1. структурування навчального матеріалу. Приступаючи до складання тестів, насамперед необхідно з'ясувати, що означає знати предмет;

2. встановлення логічних зв'язків між елементами і складання логіко-структурних схем теми (тем), розділів і предмета в цілому;

3. підготовка тестових завдань на основі логіко-структурних схем. У схемах відбираються такі елементи, знання яких можна перевірити за допомогою тестування;

4. обрати оптимальну форму тестових завдань;

5. скласти план тесту, розробити стандартні бланки для відповідей;

6. перевірка тестів у різних типах аудиторій, різних груп учнів і студентів.

Кількість тестових завдань залежить від форми та часу відведеного на контроль. У середньому на кожне завдання відводиться близько 3-5 хв. Однак визначений час є умовним, оскільки завдання відкритої форми можуть передбачати більше часу. Кожен розробник повинен визначати складність тестових завдань і час на їх виконання.

Дуже важливим є питання «Як оцінювати відповіді учнів на тести?» Загальноприйнятим кількісним критерієм оцінки є коефіцієнт засвоєння К: представлений як відношення кількості правильно виконаних операцій (т) до загальної кількості наявних (n) – К=m/n. Для оцінки успішності доцільно обрати таку шкалу: при К = 70-80% — «задовільно», при К = 81-90% — «добре», при К = 90-100% — «відмінно». Оцінювання результатів тестування проводиться за спеціально встановленою шкалою.

Форми педагогічних тестів:

1. завдання з вибором одного або декількох правильних відповідей;

2. завдання відкритої форми;

3. завдання на встановлення відповідності;

4. завдання на встановлення правильної послідовності.

Форми завдань визначають основні вимоги до формулювання відповідей:

Перша форма – завдання з вибором однієї або декількох правильних відповідей

Завдання першої форми мають три варіанти відповіді:

а) вибір однієї правильної відповіді;

б) вибір найбільш правильної (повної) відповіді;

в) вибір декількох правильних відповідей.

а) Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Принципи підбору відповідей:

• Суперечність – застосовується при створенні завдань з двома відповідями, в одній з відповідей використовується частка «ні». Відповіді підбираються так, щоб друга заперечувала першу.

• Протилежність – цей принцип може виявлятися в 3 варіантах (1: три можливі стани; 2: протилежні поняття розділяються за принципом тризначної логіки; 3: протилежність вводиться усередині самої відповіді).

• Однорідність – підбираються такі відповіді, що належать до одного виду, відображають основні сторони явища. При створенні завдань за принципом однорідності істотним моментом є використання схожих за написанням або звучанням літер, цифр, знаків, слів і словосполучень.

• Кумуляція – зміст другої відповіді включає (кумулює) зміст першої, зміст третьої – другу і так далі.

• Поєднання – використовується поєднання двох-трьох-чотирьох слів в кожній відповіді. Цей принцип може бути використаний в трьох варіантах (1: поєднання більш менш однорідних і правдоподібних відповідей; 2: одне поняття поєднується з декількома іншими; 3: правило ланцюжка, коли останнє слово в першій відповіді стає першим в другій відповіді і так далі).

• Градуювання - завдання з трьома і більш числом відповідей дає можливість використовувати принцип градуювання.

б) Завдання з вибором однієї найбільш правильної (повного) відповіді:

Даються правильні, але не повні та з деякими неточностями відповіді. Особливо часто такі завдання використовують в математиці.

в) Завдання з вибором декількох правильних відповідей:

Відповіді формулюються з використанням дистракторів і декількох правильних відповідей.

При складанні завдань можуть бути використані такі прийоми:

• Фасет (грані одного явища, предмету) – цей прийом дозволяє створювати декілька варіантів в одному завданні.

• Імплікація – завдання представлені в логічному зв’язку «Якщо... , то». Цей прийом широко використовується для встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

• Стислість – зміст завдання формулюється якомога коротше та ясніше. В ньому не повинно бути зайвих слів і знаків, тим самим добиваючись максимальної ясності змісту завдання.

Друга форма – завдання відкритої форми

У завданнях відкритої форми не даються готові відповіді і випробовуваному потрібно вписати правильну відповідь у відведеному місці. Завдання відкритої форми можуть бути складені з пропуском двох і більше слів, а також із застосуванням фасета.

Третя форма - завдання на встановлення відповідності

У цьому завданні встановлюється відповідність елементів однієї колонки елементам іншої. Ця форма завдань дозволяє перевірити асоціативні знання тобто знання про взаємозв'язок визначень і фактів, авторів і їх творів, суті і явищ і так далі. Такі завдання використовуються при поточному, тематичному контролі та самоконтролі. У відповідях завдань можуть бути не одна, а дві, три правильні відповіді. Причому на одне завдання можна дати дві колонки відповідей.

Вимоги до завдань на встановлення відповідності:

• назви колонок мають бути короткими і відноситися до всіх елементів представленого класу;

• елементи колонок повинні виражати зміст завдання. Причому, число відповідей в правій колонці повинно бути в два-три рази більше числа завдань в лівій колонці. Завдання нумерують, а відповіді позначають літерами.

Четверта форма – завдання на встановлення правильної послідовності

Ці завдання дозволяють не лише перевірити знання, уміння, навики розрахунків, але й послідовність історичних подій, технологічних дій, процесів і так далі. Завдання четвертої форми застосовуються для реалізації обох функцій тестів – контролюючої і навчальної. У завданнях четвертої форми також може бути використаний прийом фасета. Відповіді в завданнях позначаються прямокутниками, в яких випробовувані проставляють цифри, що позначають послідовність процесу, подій, дій тощо.

26