Урок компаративного аналізу

Навчальне заняття, на якому домінуючим є компаративний (порівняльний) аналіз художньої літератури; дослідження основних видів міжлітературних зв’язків: контактних (знайомство, особисті контакти письменників чи ознайомлення з їхньою творчістю), генетичних (явища, пов’язані своїм походженням), типологічних (аналогії між мистецькими явищами різних національних літератур).

Мета уроку – глибше розкрити ідейно-естетичну сутність порівнюваних творів чи процесів, дати історико-літературне пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ, сприяти розумінню духовної єдності й національної своєрідності різних літератур в культурно-історичному розвитку людства.

Психолого-педагогічні, методичні умови проведення:

• достатній рівень усвідомлення теми та ідеї твору;

• актуалізація необхідних для порівняння знань, опора на вміння та навички, набуті учнями на уроках української та зарубіжної літератур;

• встановлення зв’язку нового матеріалу з вивченим раніше;

• активне залучення прийомів аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення;

• спрямованість на виконання проблемних і дослідницьких завдань;

• урахування вікових можливостей пізнавальної діяльності учнів та рівня їхнього читацького сприймання;

• оптимальний добір методів, прийомів, видів та форм роботи;

• систематичне порівняння художніх явищ різнонаціональних літератур.

Педагогічні можливості уроку:

• усвідомлення закономірностей розвитку різних національних літератур;

• стимулювання пізнавального інтересу, активізація творчого та логічного мислення;

• опрацювання значного обсягу навчального матеріалу та глибше осмислення ідейно-естетичного змісту твору;

• актуалізація знань, синтез набутих та нових умінь і навичок аналізу художнього тексту;

• осмислення національної самобутності літературного явища;

• встановлення типологічних закономірностей розвитку світової літератури.

Структура уроку:

• підготовчий етап – встановлення контактних та генетичних зв’язків двох чи кількох художніх творів (епоха написання, суспільно-історичні обставини, особливості літературного напряму; біографія і творчий шлях письменника, взаємні контакти, історія перекладу творів; історія виникнення художнього задуму та сюжету; історія перекладу аналізованих творів українською мовою);

• етап реалізації – безпосередній розгляд типологічних зв’язків між творами різнонаціональних літератур; осмислення причинно-наслідкових зв’язків виявлених моментів схожості чи відмінності; розуміння впливу зовнішніх та внутрішньолітературних чинників на мистецький процес;

• етап узагальнення – доведення спорідненості світоглядних позицій та художньої манери авторів порівнюваних творів.

Урок культурологічного аналізу

Навчальне заняття, що передбачає вивчення літературного твору в контексті історії світової культури; художній твір постає явищем людської культури на певному етапі її розвитку, розкриваються характерні особливості людської свідомості.

Мета уроку – допомогти учням з’ясувати, що літературний твір – явище культури на певному етапі її розвитку, в якому поєднується багатовіковий досвід людства з особливостями творчої манери письменника, його особистим поглядом на світ.

Педагогічні можливості уроку:

• розкриття особливостей художньої свідомості певної епохи, визначення способу її втілення в аналізованому творі;

• актуалізація знань учнів про закономірності й особливості розвитку всесвітньої історії, розуміння суспільних процесів та певних історичних реалій, що відобразилися у творчості письменника та окремому творі;

• впровадження фонових знань про батьківщину письменника, її звичаї, побут, традиції, особливості менталітету;

• ознайомлення й глибше усвідомлення сутності мистецтва у його різновидах, зіставлення художньо-зображальних можливостей літератури та інших видів мистецтва;

• виховання розуміння особливостей національної культури іншого народу, поваги до її здобутків;

• збагачення лексичного запасу школярів, розширення їхнього комунікативного потенціалу.

Структура уроку:

• підготовка до сприймання твору – можуть бути застосовані слово (лекція) вчителя, самостійне читання додаткових джерел (літературознавчих, історичних, мистецтвознавчих), бесіда, робота з картинами, репродукціями, ілюстраціями, прослуховування музичних записів, перегляд фільмів, екскурсії (очні та заочні), підготовка рефератів, доповідей, повідомлень;

• підготовка до проведення культурологічного аналізу та його реалізація – найбільш ефективними є бесіда (проблемна, евристична), зіставлення творів різних видів мистецтва, виконання дослідницьких завдань, коментоване читання (історико-культурний, побутовий, природничо-географічний, лінгвістичний, лінгвопорівняльний та інші коментарі), складання схем і таблиць, проблемні запитання та ситуації;

• підсумковий етап передбачає формулювання (самостійне чи під керівництвом учителя) висновку про особливості втілення художньої свідомості певної епохи у творчості письменника, про своєрідність інтерпретації глобальних проблем історії, суспільного розвитку, культури, про зв'язок аналізованого твору з історією культури загалом та мистецькими традиціями зокрема.