Урок-диспут

Навчальне заняття, що передбачає активну діяльність його учасників, вільний, розкутий полілог, обмін думками, враженнями, емоціями, а також зіткнення різних, часом протилежних точок зору при обговоренні певної проблеми з метою її розв’язання.

Мета уроку – дати змогу учням пройти шляхом пошуку істини при обговоренні складного, суперечливого питання; навчити критично мислити, полемізувати, обґрунтовувати власну позицію.

Психолого-педагогічні умови проведення уроку:

• тема диспуту повинна бути цікавою для учнів, мати для них особистісну значущість;

• створення в учнівській аудиторії атмосфери відкритого, довірливого діалогу, без нав’язування думок старших (орієнтація на висловлення та аргументацію власних міркувань);

• дотримання правил культури спілкування, повага до думки іншого, бажання відшукати істину.

Педагогічні можливості уроку:

• глибше осмислення художньо-естетичного змісту винесеного на обговорення літературного твору, висвітлення в ньому вічних проблем людського буття (філософських, соціальних, моральних);

• активізація мислення учнів;

• розвиток усного монологічного мовлення;

• посилення до інтересу до літератури як мистецтва слова;

• формування навичок культури спілкування, аргументованої, конструктивної дискусії;

• сприяння формуванню читацьких умінь та навичок.

Структура уроку:

• підготовчий етап забезпечує оптимальне проведення диспуту, тому передбачає визначення його теми і розробки питань, підбір форм самостійної роботи учнів, формування творчих груп для підготовки й проведення диспуту, спрямування школярів на опрацювання додаткової літератури, створення відповідного психологічного мікроклімату навколо предмета дискусії (варто підготувати пам’ятку для учасників диспуту);

• етап проведення диспуту може відбуватися у такій послідовності: вступна лекція (виклад полярних думок чи поглядів на предмет обговорення), прослуховування учнівської доповіді, бесіда з обґрунтуванням висновків щодо предмета дискусії;

• підсумковий етап передбачає фіксацію основних висновків із проведеної дискусії, оцінку навчальної діяльності як окремих учнів, так і класу загалом (слід акцентувати нові підходи до вирішення визначеної для дискусії проблеми, відзначити творчий підхід або активність окремих школярів).

Урок-гра

Навчальне заняття, в ході якого засвоєння учнями нового матеріалу під керівництвом учителя опосередковується їхньою ігровою взаємодією, що регулюється встановленими правилами.

Мета уроку – отримання учнями в ігровій формі знань, їх закріплення і творче використання, набуття досвіду самостійної пізнавальної діяльності, спілкування та взаємодії.

Психолого-педагогічні умови проведення уроку-гри:

• колективний характер діяльності школярів (як учасників чи глядачів гри);

• актуальність теми та змісту гри, їх відповідність психолого-віковим, інтелектуальним особливостям та естетичним інтересам учнів;

• педагогічний принцип розподілу завдань гри з урахуванням здібностей, інтересів та бажань учнів;

• організація гри як важливої розумової праці, що вимагає певного рівня знань, володіння відповідними уміннями та навичками, винахідливості, здатності долати перешкоди;

• урізноманітнення видів дидактичних ігор та ускладнення ігрових завдань відповідно до зростання інтелектуальних можливостей школярів.

Педагогічні можливості уроку:

• підвищення якості знань учнів, розвиток пізнавальних інтересів та здібностей;

• стимулювання інтересу школярів до навчального матеріалу, підвищення працездатності;

• створення специфічної атмосфери емоційного зацікавлення й естетичного задоволення;

• запобігання монотонності й однотипності навчального процесу;

• розвиток умінь працювати в колективі, бажання виявити організаторські здібності, вмінь правильно та об’єктивно оцінювати власну працю та її результат;

• розвиток індивідуальних здібностей школярів;

• сприяє встановленню доброзичливої комунікації учителя з учнями та учнів між собою.

Методика проведення уроку-гри визначається видом та дидактичною метою:

• рольова гра проводиться у такій послідовності: вибір актуальної проблеми, колективний пошук ігрової моделі, формування творчих груп, проведення кількох репетицій, підготовка та проведення гри-драматизації відповідно до сценарію, обговорення результатів гри, оцінка її результатів, творче завдання письмового характеру (основні види рольової гри – «Інтерв’ю», «Прес-конференція», «Ток-шоу», «Суд над літературним героєм», «Читацька конференція», «Заочна екскурсія», «Літературно-музичний салон», «Літературне кафе», «Складання кіносценарію», «Письменницька сповідь», «Автор очима своїх героїв» тощо);

• змагальна гра як форма активізації навчальної діяльності учнів через бажання показати свої можливості відбувається у послідовності підготовчого етапу (вибір теми, випуск оголошення, формування складу журі), безпосередньо гри та підведення її підсумків (основні види змагальної гри: «Літературний КВК», «Що? Де? Коли?», «Мозковий штурм», «Літературний турнір» тощо)