Тема 15. Система (види) покарань.

1. Поняття системи покарань та її значення у кримінальному праві.

2. Класифікація покарань та її критерії.

3. Основні покарання.

4. Додаткові покарання.

5. Покарання, що можуть призначатися як основні, і як додаткові (змішані покарання).

Завдання для самостійної роботи студентів.

1. Законспектувати ст.ст. 51 – 52 КК України.

2. Класифікувати покарання за різними підставами (критеріями).

Реферати, доповіді:

1. Поняття системи покарань, критерії її побудови та значення.

2. Смертна кара в історії кримінального законодавства.

Методичні рекомендації.

Для вивчення цієї теми необхідне засвоєння поняття системи покарань, її ознаки та критерії побудови. Під системою покарань прийнято розуміти встановлений кримінальним законом і обов’язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.

Система покарань характеризується низкою ознак, а саме: а) покарання встановлюється лише законом. Жодне покарання не може визначатися довільно, його вид, розміри, порядок і підстави застосування можуть бути зазначені тільки в законі; б) перелік покарань, що утворюють систему, обов’язковий для суду. Суд, прероґативою якого є застосування покарання, не має права відступити від цієї системи; в) перелік покарань, що утворюють систему, є вичерпним, а система покарань є завершеною. Коли говорять про систему покарань як вичерпний їх перелік, то мають на увазі ту систему, той їх перелік, що наведений у ст. 51 КК України; г) система покарань передбачає їх розміщення в певному порядку за ступенем їх суворості. У ст. 51 КК України вони розташовані, починаючи від менш суворих до найсуворішого. Така ступінчастість дає можливість суду вирішувати, яке з покарань є більш чи менш суворим. Ці питання виникають при зміні вироку в апеляційній чи касаційній інстанції, призначенні покарання в порядку ст. 69 КК України чи при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82 КК України).

Важливе значення має з’ясування юридичних критеріїв класифікації покарань та значення цієї класифікації. Такими критеріями є а) порядок призначення; б) коло суб’єктів; в) можливість визначення строку виконання покарання тощо.

Студенти повинні засвоїти, що основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військово­службовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі, а додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна. Штраф і позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові покарання.

Вивчаючі окремі види покарань, необхідно особливу увагу звернути на ті їх види, що є новими для нашого законодавства (громадські роботи, арешт, обмеження волі, службові обмеження для військовослужбовців), а також і особливості застосування такого покарання, як довічне позбавлення волі.

Стосовно окремих видів покарань слід з’ясувати їх поняття, строки, умови і порядок застосування, а також виключення з загальних правил їх застосування.

Нормативні матеріали, спеціальна література та судова практика:

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26. – Ст. 131.

Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11 липня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. – № 33. – Ст. 1767.

Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України: Указ Президента України від 5 квітня 1994 року //

Багрий-Шахматов Л.В., Гуськов В.И. Теоретические проблемы классификации уголовных наказаний. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1971. – 139 с.

Гальперин И.М., Мельникова Ю.В. Дополнительные наказания. – М.: Юрид. лит., 1981. – 180 с.

Кузнецов А. Конфискация имущества как кумулятивный вид наказания в уголовном законодательстве // Уголовное право. – 1999. – № 2. – С. 39 – 43.

Малько А.В. Смертная казнь как правовое ограничение // Государство и право. – 1993. – № 1. – С. 73 – 79.

Михаль О. Принципы классификации наказаний по характеру и степени их строгости // Уголовное право. – 2001. – № 1. – С. 25 – 28.

Михлин А.С. Высшая мера наказания: История, современность, будущее. – М.: Дело, 2000. – 176 с.

Михлин А.С. Понятие смертной казни // Государство и право. – 1995. – № 10. – С. 103 – 111.

Стручков Н.А. О наказании, системе его видов и иных мерах уголовно-правового воздействия // Актуальные проблемы уголовного права. – М.: ИГП РАН, 1988. – С. 91 – 102.

Ткачевский Ю.М. Прогрессивная система исполнения уголовных наказаний. – М.: Зерцало, 1997. – 144 с.

Тютюгин В.И. Дополнительные наказания: назначение, освобождение от наказания, погашение судимости. – Х.: ХЮИ, 1987. – 296 с.

Цветинович А.Л. Дополнительные наказания: функции, система, виды. – Куйбышев: Изд-во Сарат. ун-та. Куйбышев. фил., 1989. – 190 с.