Тема 8: Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкт злочину): поняття, ознаки, види (класифікація) та значення.

1. Суб’єкт злочину: поняття, ознаки та значення.

2. Суб’єкт злочину та особистість злочинця.

3. Поняття осудності і неосудності.

4. Неосудність та її критерії.

5. Обмежена осудність та її критерії.

6. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

7. Спеціальний суб’єкт злочину: поняття, види та значення.

8. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння.

Завдання для самостійної роботи студентів.

1. Звернутися до навчальної дисципліни “Теорія держави і права” та відновити зміст поняття “суб’єкт правопорушення”.

2. Законспектувати ст.ст. 18 – 20 КК України.

Задача 1. 14 серпня 2006 року, близько 22 год., Власенко вчинив вбивство із хуліганських мотивів П. (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК). Його адвокат подав клопотання про залучення до кримінальної справи довідки пологового будинку про час та дату народження обвинуваченого – 18 год. 35 хв. 14 серпня 1990 року.

Чи підлягає Власенко кримінальній відповідальності за умисне вбивство?

Задача 2. 28 грудня 2007 року неповнолітній Качур вчинив крадіжку, поєднану з проникненням у житло (ч. 2 ст. 185 КК України). У зв’язку з відсутністю документів про дату народження і неможливістю їх одержання, його було направлено на судово-медичну експертизу. За висновком судово-медичної експертизі, вік Качура на момент вчинення ним злочину може бути визначений в межах 14 – 15 років.

Чи підлягає Качур кримінальній відповідальності за крадіжку? Як встановлюється вік особи, якщо невідома дата його народження?

Задача 3. Неповнолітні Бондаренко (15 років) та Сидоренко (17 років), перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, побачили біля подвір’я дому мотоцикл, який на деякий час залишив Нікіфорчук. Разом вони викатили мотоцикл на сусідню вулицю, завели двигун і поїхали до міста. По дорозі Сидоренко не впорався з керуванням, обидва впали на узбіччя і в подальшому не змогли завести двигун. Тоді Бондаренко і Сидоренко з греблі скинули мотоцикл у ставок, повернулися у село, де були затримані.

Чи можна притягти Бондаренка і Сидоренка до кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК України) та умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК України)?

Задача 4. Пархоменко з особливою жорстокістю вбив свою сусідку Санько (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України). На досудовому слідстві Пархоменко заявив, що страждає хронічним психічним захворюванням – епілепсією. Наявність цього захворювання у Пархоменка підтвердила і судово-психіатрична експертиза.

Чи підлягає Пархоменко кримінальній відповідальності за умисне вбивство?

Задача 5. Фурман був затриманий за вчинення хуліганських дії, які він вчинив на залізничному вокзалі у стані алкогольного сп’яніння. Оскільки у матеріалах кримінальної справи були відомості про лікування Фурмана у психіатричному закладі, слідчий призначив судово-психіатричну експертизу щодо вирішення питання про його психічний стан. За висновком судово-психіатричної експертизи, під час вчинення суспільно небезпечних дій Фурман знаходився у стані патологічного сп’яніння.

Чи підлягає Фурман кримінальній відповідальності за хуліганство?

Задача 6. Золенко була притягнута до кримінальної відповідальності за умисне вбивство своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК України). На досудовому слідстві в неї виник реактивний психоз. За висновком судово-психіатричної експертизи, вона не могла бути віддана суду через цю хворобу. Суд звільнив Золенко від кримінальної відповідальності з застосуванням до неї примусових заходів медичного характеру (госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом).

Чи є правильним рішення суду?

Задача 7. Захаренко катався на скутері в акваторії міського пляжу. Незважаючи на попереджаючи буйки, він спрямував скутер на Зайкову, намагаючись її злякати, але не впорався з керуванням та наїхав на потерпілу, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження. Органи досудового слідства пред’явили Захаренко обвинувачення у порушенні чинних на транспорті правил (ст. 291 КК України).

Чи може Захаренко нести відповідальність за цей злочин?

Реферати, доповіді:

1. Проблеми кримінальної відповідальності юридичних осіб.

2. Спеціальна (професійна) осудність та її значення у кримінальному праві.

Методичні рекомендації.

Засвоєння цієї теми передбачає ґрунтовне знання положень, закріплених у розділі IV КК України. Розгляд питання про суб’єкта злочину потребує з’ясування питань, що включають, з одного боку, встановлення його правових ознак, а з іншого боку, – розкриття соціальної характеристики особи, яка вчинила злочин.

Суб’єктом злочину в кримінальному праві визнається фізична осудна особа, що вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК України). Це законодавче визначення суб’єкта злочину збігається з його визначеннями, що наводяться в спеціальній літературі. Ознаки суб’єкта зазначені в кримінальному законі (ст.ст. 19, 22 КК України) є обов’язковими для суб’єкта будь-якого злочину. Суб’єкти деяких злочинів, крім віку та осудності, наділені додатковими ознаками, які передбачені кримінально-правовими нормами або прямо випливають з їх змісту, тобто мова йде про спеціальних суб’єктів злочинів (ч. 2 ст. 18 КК України).

Однією з обов’язкових ознак суб’єкта злочину є осудність, тобто здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними, а звідси і бути здатною нести кримінальну відповідальність за їх вчинення. Обидві ці здібності – результат психофізіологічного і соціального розвитку людини, здобуваються вони на певному етапі її вікового розвитку.

Кримінальний закон адресує свої вимоги не вчиняти злочинних діянь в усіх без винятку випадках лише до людини, що має нормальну розумову і вольову здібності, може критично сприймати будь-які впливи і фактори зовнішнього середовища на його свідомість, усвідомлювати свої дії і керувати ними. Неосудна особа не має таких здібностей. Її вчинки і суспільно небезпечні дії не обумовлені соціальними причинами, вони – наслідок хворобливого стану психіки. Тому така людина не може правильно орієнтуватися в навколишньому середовищі, усвідомлювати соціальний зміст і характер своїх вчинків, передбачати їх суспільно небезпечні наслідки.

Згідно ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальної відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

В теорії кримінального права поняття неосудності визначається за допомогою двох критеріїв – медичного і юридичного. Медичний критерій неосудності полягає в наявності у особи того чи іншого хворобливого розладу психіки. Юридичний критерій неосудності полягає в тому, що особа не могла усвідомлювати свої дії (інтелектуальна умова) або не могла керувати ними (вольова умова).

Студенту слід засвоїти поняття обмеженої осудності, тобто такого психічного стану особи під час вчинення злочину, через який вона повністю мірою не здатна була усвідомлювати свої дії (бездіяльність і (або) керувати ними (ст. 20 КК України), її відмінність від стану неосудності, а також правові наслідки визнання особи обмежено осудною.

Друга ознака суб’єкта злочину – досягнення особою певного віку. При визначенні віку, з настанням якого особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності, береться за основу свідомість людини, її здатність розуміти характер вчинених дій, їх суспільну небезпеку і соціальне значення. Чинне кримінальне законодавство України, встановлюючи мінімальну вікову межу кримінальної відповідальності, за рамками якої особа вже не може бути визнана суб’єктом злочину, підходить до цього диференційовано, з огляду на характер і ступінь суспільної небезпеки того чи іншого злочину, а також психосоціальні можливості людини. Звичайно, у першу чергу приймається до уваги інтелектуальний рівень людини, її здатність усвідомлювати що відбувається і відповідно до цього розумно діяти.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Тільки за вчинення деяких злочинів, передбачених у ч. 2 ст. 22 КК України, кримінальна відповідальність настає з 14 років.

Нормативні матеріали, спеціальна література та судова практика:

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26. – Ст. 131.

Гончар Т.О. Правова природа обмеженої осудності // Правова держава. – 2002. – № 4. – С. 48 – 51.

Дудоров О. Проблема юридичної особи як суб’єкта злочину // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – Вип. 1 (14). – С. 133 – 142.

Мирошниченко Н.А., Орловська Н.А. Проблема обмеженої осудності: Навч. посібник. – Одеса: Юрид. літ., 2001. – 72 с.

Назаренко Г.В. Невменяемость: Уголовно-релевантные психические состояния. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 207 с.

Орлов В.С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958. – 260 с.

Осадчий В.І. Суб’єкт злочину: історичний аспект // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – Вип. 2. – С. 207. – 216.

Орымбаев Р. Специальный субъект преступления. – Алма-Ата: Наука Каз. ССР, 1977. – 153 с.

Павлов В.Г. Субъект преступления. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 318 с.

Приходько Т.М. Витоки та історичний нарис обмеженої осудності // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – Вип. 1. – С. 95 – 109.

Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк): Учеб. пособие. – Х.: УкрЮА, 1992. – 84 с.

Устименко В.В. Специальный субъект преступления. – Х.: Вища школа, 1989. – 104 с.

Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – К.: Скіф, 2006. – С. 292 – 301.