- •1. Предмет, мета та задачі дисципліни
- •2. Зміст дисципліни
- •Тема 1. Сутність і особливості інформаційного менеджменту
- •1. Інформаційний менеджмент: деякі трактування та визначення
- •2. Обов'язки інформаційного менеджера в організації
- •3. Вимоги до особистісних та професійних якостей
- •4. Вимоги до освітньо-кваліфікаційного рівня інформаційного менеджера
- •5. Положення інформаційного менеджменту в організаційній структурі підприємства
- •1. Історія розвитку стандартів управління
- •2. Стандарт mrp
- •Тема 2. Міжнародні стандарти управління підприємством
- •2. Стандарт mrp- II
- •4. Тенденції розвитку стандартів управління
- •Тема 3. Онови реінжинірингу бізнес-процесів
- •1. Сутність процесної організації управління
- •Хто є власником і клієнтом бізнес-процесу?
- •2. Поняття реінжинірингу бізнес-процесів і його зв’язок новими інформаційними технологіями
- •Відмінності між удосконаленням і реінжинірингом бізнесу
- •Нові іт, що змінюють правила роботи компаній
- •3. Моделювання бізнес-процесів у середовищі bPwin
- •Метод опису процесів idef0
- •Метод опису процесів dfd – Data Flow Diagramming
- •Метод опису процесів idef3
- •Тема 4. Методологія та засоби моделювання інформаційної системи - aris
- •Aris – загальна характеристика
- •2. Сутність методології моделювання aris
- •Рівень визначення вимог
- •Рівень проектної специфікації
- •Рівень опису реалізації/виконання
- •Опис вимог Спеціфікація проекту Виконання
- •3.Імітаційне моделювання в aris
- •4.Вартісний аналіз в aris
- •5. Aris та корпоративні іс
- •6.Використання aris
- •Тема 5: інформаційні ресурси як економічна категорія
- •Енергетичні ресурси - носії енергії, наприклад вугілля, нафта, нафтопродукти, газ, гідроенергія, електроенергія тощо.
- •Тема 6. Загальна характеристика інформаційних ресурсів україни
- •1.Основні положення державної політики щодо формування системи національних інформаційних ресурсів
- •Принципи формування та вимоги до змісту національних ресурсів
- •2. Склад державних інформаційних ресурсів
- •3. Недержавні ресурси
- •4. Управління державними інформаційними ресурсами
- •5. Фактичний стан справ у формуванні державних інформаційних ресурсів України
- •Тема 7: формування інформаційних ресурсів об’єкта
- •1. Інформація – стратегічний ресурс фірми
- •2. Джерела стратегічної інформації
- •3. Канали отримання інформації
- •4. Вимоги до системи управління інформаційними ресурсами організації
- •Тема 8. Основи інформаційної логістики
- •1.1. Сутність логістики
- •1.2. Сутність інформаційної логістики
- •1.3. Цілі та задачі логістичної інформаційної системи
- •Тема 9. Документообіг на підприемстві
- •1. Цілі впровадження систем документообігу
- •2. Вимоги до систем документообігу
- •3. Порівняння сучасних систем документообігу
- •4. Опис системи Optima-WorkFlow
- •4.1. Загальні відомості
- •4.2. Функціональні можливості
- •4.2.2. Модуль "Редактор маршрутних схем"
- •4.2.3. Модуль "Монітор підключень до системи"
- •4.2.4. Сервіс "Менеджер ресурсів"
- •4.2.5. Модуль "Клієнт системи документообігу"
- •4.2.6. Модуль "Диспетчер технологічних процесів"
- •4.2.7. Модуль "Автоматичні обробники"
- •Тема 10. Правові аспекти комплексної захищеності інформаційних ресурсів
- •1. Загальна характеристика комплексної захищеності інформаційних ресурсів
- •2. Правова специфіка сфери інформатизації
- •3. Законодавство з питань інформатизації
- •3.1 Законодавство про інтелектуальну власність
- •3.2. Законодавство про інформаційні ресурси
- •3.3. Захист інформації й інформаційних систем
- •2.4. Правопорушення в сфері інформатизації
- •Тема 11. Технологічна і технічна захищеність інформаційних ресурсів
- •Технологічна захищеність інформаційних ресурсів
- •1.1. Формування технологічної захищеності інформаційних ресурсів
- •1.2. Міжнародні стандарти
- •1.2.1.Гарантії якості й стандартизація
- •1.2.2. Забезпечення інформаційного супроводу життєвого циклу продукції
- •2. Технічна захищеність інформаційних ресурсів
- •2.1. Інформаційна безпека
- •2.2. Правопорушення в галузі технічної захищеності систем
- •2.3. Побудова раціонального захисту
- •Випромінювання
- •Крадіжка
- •Недбалість
- •Неточна або застаріла інформація
- •Перевантаження
- •Додаток2 законодавство україни у сфері інтелектуальної власності
- •Тема 13. Розробка стратегії розвитку інформаційної інфраструктури об’єкта
- •Поняття інформаційної інфраструктури, вимоги до неї та принципи побудови
- •2. Створення та розвиток системотехнічної складової
- •2.1. Загальні принципи та стратегії
- •Оборонна стратегія притримується головним чином традиційних технологій.
- •2.2. Вибір апаратних засобів
- •Класифікація комп'ютерів за продуктивністю
- •Класифікація комп'ютерів за вартістю
- •Сегмент ринку %
- •2.3. Вибір програмних засобів
- •2.4. Вибір фірм-постачальників апаратних та пз
- •1. Наскільки фірма є надійною?
- •2. Яка компетенція фірми у вирішенні технічних та інших питань?
- •Тема 14. Управління процесом створення/розвитку іс на підприємстві
- •1. Організаційні підходи до створення іс
- •2. Принципи побудови ефективної іс
- •1. Основою для впровадження нової інформаційної системи на підприємстві повинна бути економічна необхідність, а не, наприклад, поява нових технологій
- •2. Обсяг фінансування нової інформаційної системи повинен визначатися міркуваннями фінансової вигоди
- •3. Нова інформаційна система повинна мати просту і гнучку структуру
- •3. Планування у середовищі інформаційної системи
- •4. Розробка стратегії інформатизації
- •Процедура управління змінами плану.
- •5. Аналіз діяльності підприємства
- •6. Реорганізація діяльності підприємства
- •Реінжиніринг бізнес-процесів
- •7. Вибір та впровадження систем
- •Проектування власними силами.
- •Придбання готової іс у вітчизняних розробників.
- •Придбання готової системи у відомих постачальників європейського та світового рівня.
- •Перш за все потрібно правильно організувати проект.
- •Перш ніж приступити до впровадження системи необхідно продумати організаційну структуру і бізнес-процеси.
- •Забезпечте створення необхідної технічної інфраструктури (системо-технічної складової інформаційної інфраструктури).
- •Переконайтесь що система відповідає основним потребам усіх користувачів.
- •Управляйте змінами з урахуванням думок (точок зору) своїх співробітників.
- •8. Експлуатація системи
- •Тема 14: концепція управління інформаційною інфраструктурою підприємства
- •1. Історія розвитку
- •2. Система управління інформаційними технологіями
- •3. Створення системи управління інформаційними технологіями на підприємстві
- •4. Вигоди
- •5. Стандарти і методики
- •6. It Governance в Україні
- •7. Висновки
- •Тема 15. Огляд стандартів інформаційної індустрії
- •1. Види стандартів та їх класифікація
- •2. Міжнародні стандарти іт-індустрії
- •Регламентації процесів підприємства
- •Порядку розробки і документування іс і пз
- •Якості програмних засобів
- •1.3. Національні стандарти іт-індустрії
- •3. Стан справ в україні щодо використання передового досвіду створення ефективної інформаційної інфраструктури підприємства
3. Планування у середовищі інформаційної системи
Сутність планування інформаційних систем. Формування і розвиток на підприємстві інформаційної системи, призначеної для підтримки прийняття рішень з виробничих і управлінських задач завжди вимагають довгострокового планування, орієнтованого на стратегічні цілі щодо організації, розвитку і використання ІС, тобто стратегічного планування ІС (СПІС). Ці задачі і функції є частиною інформаційного менеджменту підприємства і Вимагають, у свою чергу, повної інтеграції задач СПІС у систему планування підприємства в цілому.
Будь-яке планування, як відомо, дає уявлення про бажаний характер і утримання діяльності підприємства в майбутньому. Головними задачами виробничого планування є визначення конкретних цілей підприємства, створення необхідних для їхньої реалізації внутрішніх передумов і розробка відповідних заходів. Для цього необхідно врахувати зовнішні для підприємства чинники й очікувані їх зміни, а також кадрові, матеріальні та фінансові ресурси, якими підприємство володіє в даний момент і буде, зможе або буде володіти у майбутньому.
Для планування ІС за аналогією з плануванням інших сфер діяльності також прийнято поділ планування на коротко-, средньо- і довгострокове, або відповідно на оперативне і стратегічне. Можна досить упевнено погодити етапи або типи планів із кожній щаблем проблеми розвитку ІС і ІТ відповідно до інтересів підприємства.
СПІС, по суті, це процес, у якому приймаються принципові рішення в області ІС підприємства щодо діючих протягом тривалого терміну, цілей і основних положень (принципів), заходів, ресурсів, а також бюджету і фінансування. Часові рамки стратегічного планування ІС залежно від супутніх умов (масштаб підприємства, специфічні для підприємства інформаційні проблеми, ступінь проникнення ОІ тощо) охоплюють звичайно період від п'яти до десяти років.
З одного боку, цей період зарекомендував себе в практиці планування, тому що очікувані в ці терміни розвиток зовнішнього оточення й обстановки усередині підприємства ще більш-менш реалістично можна оцінити. З іншого боку, усередині цього інтервалу часу може бути також цілком врахована реалізація тих концепцій в інформаційних системах як на підприємстві, так і поза ним, що вимагають у яке своїй частині і декілька більшого часу.
Результатом СПІС повинний бути документ, що містить, по-перше, констатацію існуючого положення в області ІС як на підприємстві, так і поза ним, по-друге, розроблені по роках стратегії в цій області і необхідні для їхньої реалізації на підприємстві заходи.
Необхідність стратегічного планування. Число задач, що збільшується постійно на будь-якому підприємстві, для розв’язання яких доцільною або навіть необхідною є інформаційно-технологічна підтримка, а також вимоги, що зростають, із боку користувачів до ІС і засобам виробничої сфери ОІ дозволяють виділити ряд аргументів на користь необхідності СПІС:
центральна роль, життєво важливе для всього підприємства в цілому значення сфери обробкиінформації зумовлюють необхідність стратегічного довгострокового планування так само, як це прийнято для інших виробничих функціональних областей (наприклад, дослідження, розвиток, маркетинг, інвестиції і фінансування);
достатнє інформаційне забезпечення і обслуговування користувачів бізнес-підрозділів у довгостроковому плані може бути гарантованим тільки тоді, коли індивідуальні стратегії користувача у цій області узгоджені з загальною стратегією підприємства і усі вимоги до ІС, що з цього випливають, об’єднані в єдиній стратегічній концепції ІС;
за допомогою ІС можна вчасно й ефективно аналізувати в рамках довгострокових стратегічних планів і проектів підприємства ті додаткові можливості, що з'являються завдяки стратегічному розширенню існуючої ІС або її планомірної перебудові (це може бути, наприклад, радикальне підвищення внутрішньогосподарської ефективності ІС, розширення виробництва продукції та послуг на підприємстві, підвищення авторитету марки фірми тощо);
забезпечення за допомогою СПІС більшої «прозорості» ІС і взагалі сфери інформаційної діяльності всього підприємства. Господарська ефективність існуючої ІС може бути оцінена тільки за умови наявності СПІС на підприємстві, тобто в рамках стратегічних планів.
Упорядкування стратегічного плану ІС, а також його постійний розвиток, природно, вимагають від підприємства значних витрат часу і коштів. Однак стратегічне планування є обов’язковим, якщо ставиться ціль реалізувати ті можливості, що надає підприємству сфера ІТ та її потенційна господарська ефективність. На основі загальних уявлень про швидкість і обсяг розвитку ІТ можна виділити наступні підстави, що також доводять необхідність СПІС:
динаміка інформаційного ринку вимагає постійного аналізу можливостей і загроз з боку нових ІТ, що спричинює необхідність проведення відповідних довгострокових заходів на підприємстві щодо їх впровадження;
постійне поліпшення співвідношення “ціна/продуктивність” (price/performance) по всіх компонентах засобів інформатизації розширюють сферу застосування нових ІТ; щоб повністю використовувати можливості, нових технологій необхідно планувати на стратегічному рівні процес їх використання;
розширення спектру використання інформаційно-технологічних послуг і продуктів призводить до зростання обсягів інвестицій у ІС. Це вимагає планування й обгрунтування бюджету і фінансування ІС;
постійно зростаюча потреба у кваліфікованих працівниках для розвитку й експлуатації нових ІС. Кадри повинні готуватися заздалегідь і, як правило, протягом тривалого часу;
розвиток і використання практично будь-яких ІС звичайно триває декілька років, ряд додатків розвивається паралельно, претендуючи на обмежені ресурси. Це вимагає детального планування у часовому і ресурсном аспектах з урахуванням внутрішніх пріоритетів;
складність, що зростає, і комплексність по всіх компонентах з урахуванням функціональних вимог, що ускладнюються, вимагають також значних організаційних і кадрових змін, такі заходи плануються на стратегічному рівні;
багато рішень у сфері інформатизації є довгостроковими і їх скасування пов’язане з великими втратами. Наприклад, в ситуаціях, позв'язаних із придбанням дорогої техніки і програмнихі засобів, а також у ситуаціях, позв'язаних із розвитком банків даних і мереж ЕОМ.
Системний підхід до планування інформаційних систем. Планування застосовно до ІС принципово не відрізняється від загального стратегічного планування на підприємстві. ІТ-підрозділ, як і інші виробничі функціональні підрозділи, повинен внести якомога більший внесок у досягнення цілей підприємства. Відповідно до цього СПІС варто розуміти як інтегровану складову частину загального стратегічного планування підприємства (рис. 9.1).
Рис.
9.1. Місце стратегій в області
ІС
та ІТ
у генеральній стратегії організації
На цій підставі стратегічне планування в сфері інформацтзації, природно, повинно здійснюватися на базі послідовного застосування системного підходу. При цьому для процесу СПІС характерні наступні типові фази або етапи.
1. Постановка задач СПІС або попередні розуміння: для якої частини підприємства повинно проводитися СПІС, у якому саме вигляді і ким, а також що від цього має отримати підприємство і коли?
2. Всебічний аналіз умов. Для виявлення простору дій при упорядкуванні планів у сфері ОІ і ІС необхідний аналіз умов або положення справ у даній області.
З одного боку, аналізується найважливіша частина оточення підприємства (клієнтура, ринки продукції, технологія, конкуренти, економіка, політика тощо) і ідентифікуються переваги, що витікають із цього, ризик і вимоги. З іншого боку, вивчаються внутрішні умови підприємства (структура виробництва, процеси виробництва, ринки, фінанси, ресурси, конкуренція, персонал тощо) і встановлюються сильні і слабкі сторони сфери ІС.
3. Постановка стратегічних цілей для ІС. Отримані у фазі аналізу умов знання являють собою основу для конкретного формулювання стратегічних цілей ІС.
На рис. 9.2 показана, зокрема, центральна роль стратегічних цілей у рамках СПІС. Має сенс ставити тільки одну ціль або невелике їхнє число в якості базису для ієрархічної системи цілей. Цілі повинні бути операциональными, тобто що перевіряються, і загальновизнаними. Тільки умова, що цілі будуть «визнані» на всьому підприємстві в якості основи стратегічного плану, забезпечує його (плану) успішну реалізацію.
Принципи і напрямки, що закладаються в ІС, утворять як би рамки для стратегії в області ІС, а також і для оптимального планування заходів. Ці«рамки завжди можуть і повинні використовуватися при рішенні виробничих питань, при розподілі робіт із працівників, персоналу по проектах і т.д.
Рис. 9.2. Формулювання стратегічних цілей для планування інформаційних систем
4. Розробка стратегій ІС. Вона виконується з урахуванням архітектури застосування ІТ, доступних або наявних ресурсів, структури організації і управління. Стратегії ІС характеризують простір і потенціал, що повинні бути задіяні для досягнення позначених цілей.
5. Планування конкретних заходів. Цей етап має вже оперативний характер і тому, по суті, не є власне частиною СПІС. У рамках довгострокового планування заходи описуються в загальній формі, у вигляді деяких акцій у складі стратегій, окремі кроки яких фіксовані у часі. Короткострокові плани в області ІС містять, навпаки, специфіковані заходи на весь плановий рік. Планування заходів є передумовою для визначення окремих проектів розвитку ІС (рис. 9.3).
Завдяки упорядкуванню зверху вниз (або знизу нагору) описаних складових системи планування на підприємстві встановлюється ієрархічний порядок створення стратегічних планів, що для практичного втілення вимагає також структурування СПІС у часі.
