Формування цін на паливно-енергетичні ресурси.

Значення цін на паливно-енергетичні ресурси, теплову та особливо електричну енергію є надзвичайно важливим в сучасних умовах для народногосподарського комплексу будь-якої країни. Ціна на енергетичні ресурси є базовою складовою ціни інших виробів і значною мірою впливає на рівень їх кінцевої собівартості.

Сучасне виробництво енергії ґрунтується в основному на використанні невідновлюваних органічних видів палив, і така ситуація, як прогнозується, буде зберігатися принаймні протягом найближчих 25-30 років. Сьогодні на частку енергетичних ресурсів органічного походження припадає близько 85% енергоспоживання. Інші 15% складає атомна енергія, гідроенергія, нетрадиційні джерела енергії. Таким чином, сьогодні вивчення факторів, принципів, методів і тенденцій формування цін саме на такі види паливно-енергетичних ресурсів, як вугілля, нафта, природний газ, набуває важливого значення з огляду на подальше формування за їх допомогою цін на кінцеву промислову та сільськогосподарську продукцію.

Як зазначалося, сучасний світовий ринок природного газу має найвищу динаміку розвитку, а газ поступово набуває статусу найбільш використовуваного енергоносія. Зокрема, в Україні сьогодні існує стійка тенденція переведення ТЕС і котелень на природний газ. З огляду на це розглянемо основні підходи до формування цін на паливно-енергетичні ресурси, що склалися у світовій практиці, на прикладі природного газу.

Механізм ціноутворення в розвинених країнах базується на витратах у газовому секторі, враховує аналіз ринку та реалізується у вигляді відповідних контрактних умов на постачання газу. Величина ціни формується в процесі співвідношення попиту і пропозиції, тобто саме попит забезпечує її встановлення. Існують два базові підходи до формування відпускних цін на газ для кінцевих споживачів: ринковий і за собівартістю.

Ринковий підхід формується на основі ринкової вартості газу, з якої виключаються всі витрати на розподіл та транспортування. У такий спосіб визначається можлива ціна постачання газу на внутрішній ринок за імпортом, а також вигідність видобутку та використання вітчизняного газу (якщо такий є).

Отже, за цим підходом, ціна газу для споживачів залежить від ціни конкурентних альтернативних видів палива, забезпечує його максимальну вартість, виключає неоптимальне або нераціональне його використання та дозволяє торговельній газовій компаній отримувати максимальний прибуток. Проте ринкове ціноутворення обумовлює безперервне корегування ціни газу при коливаннях цін на конкурентні види палива, складність управління, високу вартість газу і недостатню визначеність ціни.

Собівартісний підхід ґрунтується на визначенні ціни залежно від вартості постачання газу на внутрішній ринок. При цьому ціну газу складають ціна імпортованого газу на кордоні або початкова ціна власного газу плюс витрати на транспортування та розподіл. Ця сума є ціною газу для споживача. Такий підхід до ціноутворення забезпечує фінансову життєздатність компаній, спрощену систему ціноутворення, яка базується на незаперечних даних (ціні на кордоні, витрати на інфраструктуру), дозволяє досягти прозорості ціни та обмежити кількість тарифів. Однак ця система призводить до втрати ринку, якщо ціна на конкурентні види палива знижується.

Ці суперечності можна подолати, забезпечивши відшкодування всіх видів витрат продавця і покупця, використовуючи комплексний підхід. Останнім часом у практиці країн Європейського Союзу застосовується сучасний експертний розрахунок цін на газ, виходячи зі структури використання енергоресурсів окремими споживачами, регіонами та галузями - у межах країн та для Союзу в цілому. При цьому враховується вся сукупність основних факторів у енергозабезпеченні – види і ціни енергоносіїв-конкурентів, альтернативні види палива, ефективність їх використання, фінансові умови, транспортні видатки тощо. Таким чином, можна спрогнозувати ціну на газ для конкретних енергоринків, на яких діє загальний принцип: оплата за газ, що використовується споживачами, здійснюється не лише залежно від обсягів його споживання, але й від замовленого режиму споживання.

В Україні встановлення цін на газ має свої особливості. Формування цін на цей енергоносій для українських споживачів здійснюється виходячи із закупівельної ціни газу залежно від його походження – власного видобутку чи імпорту, а також залежить від витрат компанії на транспортування та постачання. Ціни на газ в Україні достатньо чітко різняться за категоріями споживачів:

• населення;

• бюджетні організації та установи;

• підприємства комунальної енергетики та котельні промислових підприємств, які виробляють теплову енергію для населення, бюджетних установ та організацій;

• електростанції;

• інші суб'єкти господарчої діяльності;

• технологічні потреби підприємств національної акціонерної компанії (НАК) «Нафтогаз України».

Оскільки НАК «Нафтогаз України» є монополістом нафтогазового комплексу, регулювання граничних розмірів цін на газ для потреб населення, бюджетних установ та організацій покладено на Національну комісію регулювання електроенергетики (НКРЕ). Отже, ціни реалізації газових ресурсів НАК «Нафтогаз України» залежно від державного регулювання можна розподілити на дві групи:

• граничні ціни, рівень яких не може бути збільшений;

• мінімальні ціни, які можуть бути збільшені за домовленістю між постачальником газу та його споживачем.

Слід зазначити, що найнижчі тарифи на газ в України застосовуються для населення, дещо вищими є ціни на цей вид палива для бюджетних установ та організацій. Таким чином, механізм формування цін на газ у нашій країні є соціально орієнтованим, оскільки за рахунок державного субсидування населення сплачує за спожитий газ за його собівартістю або навіть нижче. Проте, як свідчить світовий досвід, не слід допускати компенсації низької ціни газу для одних споживачів високою ціною для інших. У розвинених країнах ціна на газ для комунально-побутових потреб населення найвища і значно перевищує ціну для промислових споживачів. Населення має компенсувати всі витрати газовидобувних і газотранспортних компаній, а також витрати на зберігання газу, пов'язані зі специфікою режимів газоспоживання. Проте такий підхід до формування цінової політики в Україні не може бути реалізований найближчим часом у зв'язку з певними економічними проблемами українського суспільства (низькою заробітною платою, низькою платоспроможністю, високою інфляцією).