Практичне заняття №4. Визначення показників продуктивності праці та чисельності персоналу.

Варіант 1.

Задача №1.

Визначити чисельність основних робітників за наведеними даними:

Річна виробнича програма: 140000 виробів А, 66000 виробів Б, 1500000 виробів В. Норма часу на виготовлення одного виробу А – 2,2 н-год., одного виробу Б – 3,5 н-год., одного виробу В – 0,2 н-год. Перевиконання норм передбачається на 12%. Протягом року буде відпрацьовано 229 днів. Тривалість зміни – 7,96 годин.

Задача №2.

Скласти баланс робочого часу на плановий рік, виходячи з балансу робочого часу звітного року та додаткових даних:

№	Показники	Звітний рік	Плановий рік
1	Кількість календарних днів	365	365
2	Вихідні та святкові дні	112	Збільш. на 2 дні
	Номінальний фонд робочого часу, днів	253	?
3	Невиходи на роботу, днів	40	?
	З них:
	- відпустки	26	Збільш. на 5 днів
	- хвороби	9	6
	- невиходи, дозволені законодавством	2	На рівні
	- невиходи з дозволу адміністрації	2	На рівні
	Цілодобові простої	2	-
	Ефективний фонд робочого часу, днів	212	?
4	Середня тривалість робочого дня, годин	7,5	7,6
	Ефективний фонд робочого часу, годин	1590	?

Задача №3.

У механічному цеху 1250 верстатів та 5 кранів. Цех працює у 2 зміни. Номінальний фонд часу 251 день, ефективний фонд часу одного робітника – 219 днів. Норма обслуговування 50 верстатів для одного слюсаря та 1 кран для одного кранівника. Визначити необхідну чисельність слюсарів та кранівників.

Задача №4.

На обробку деталі затрати часу складали 15 хвилин, а після перегляду норм часу була встановлена норма часу 12 хвилин. На скільки відсотків знизилася трудомісткість роботи та зросла продуктивність праці?

Лекція 8. Оплата праці та її організація. Форми та системи оплати праці.

8.1. Сутність оплати праці.

8.2. Принципи організації оплати праці та її елементи.

8.3. Тарифна система.

8.4. Почасова форма оплати праці.

8.5. Відрядна форма оплати праці.

CPC: Доплати та надбавки до заробітної плати. Система преміювання.

Сутність оплати праці. Принципи організації оплати праці.

Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги. Як соціально-економічна категорія, заробітна плата є основним джерелом доходів працівників, і тому її величина характеризує рівень добробуту членів суспільства. З іншого боку, правильна організація заробітної плати стимулює працівників до досягнення кращих результатів діяльності, підвищення ефективності виробництва, а, відповідно, впливає на темпи та масштаби соціально-економічного розвитку держави.

Оплата праці складається з основної заробітної плати й додаткової оплати праці.

Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками й доплатами в розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством. Рівень додаткової оплати праці здебільшого залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства. Зазвичай до додаткової оплати праці відносять премії, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а також надбавки й доплати, не передбачені чинним законодавством або встановлені понад розміри, дозволені останнім.

Сутність заробітної плати проявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення:

1. Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівника та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь.

2. Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановлені залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Ця залежність повинна бути такою, щоб заохочувати працюючих до постійного покращення результатів праці на своєму робочому місці.

3. Регулююча або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури. Формування ефективного функціонування ринку праці передбачає свободу кожного найманого працівника вільно обирати місце прикладання своєї праці, а його прагнення до підвищення життєвого рівня обумовлює професійні переміщення у пошуках такої роботи, яка б максимально задовольнила зростаючі потреби, іншими словами, в ринкових умовах, вища заробітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює перехід сюди працівників з неефективних робочих місць, забезпечуючи тим самим регулюючу функцію.

4. Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. Заробітна плата виступає індивідуальною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим внеском. Соціальне значення цієї функції полягає в забезпеченні соціальної справедливості, по перше, при розподілі доходу між найманими працівниками, і власниками засобів виробництва, і по-друге, при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього трудового внеску при виготовленні продукції та наданні послуг.

Розрізняють: а) номінальну зарплату – це сума, яку працівник одержує за свою працю відповідно до її кількості та якості; б) реальну зарплату – це сукупність товарів та послуг, які працівник може придбати за свою номінальну зарплату.

Якщо ціни на товари та послуги зростають швидше, ніж номінальна зарплата, то реальна зарплата знижується. У таких випадках для збільшення номінальної зарплати застосовують індексацію.