1.3. Особливості енергетичної галузі

Енергетика як галузь народного господарства охоплює складну сукупність процесів перетворення, розподілу і використання всіх видів енергетичних ресурсів від їх видобутку до приймачів енергії включно.

Провідне значення енергетичної галузі полягає в тому, що вона істотно формує основні народногосподарські пропорції, а багато в чому і технологічні процеси; на її розвиток витрачається 1/3 всіх державних капіталовкладень; у ній зайнято більше 15% усіх трудящих.

Глибоке проникнення енергетики в усі сфери економіки і соціальну сферу визначає особливу роль енергетики в забезпеченні безпеки розвитку сучасного суспільства. Особливості енергетики, що відрізняють її від інших галузей народного господарства України:

1. технологічні особливості, обумовлені фізичною сутністю процесів виробництва, розподілу і споживання енергії (взаємозамінність використовуваних ресурсів; послідовність фаз перетворення енергії; безперервність процесу виробництва електроенергії, її розподілу і використання);

2. внутрішньогалузеві особливості (висока капіталомісткість енергетичних об'єктів, тривалі терміни їх спорудження та експлуатації);

3. характер зв'язку з іншими галузями (широке використання енергії у всіх галузях народного господарства, різноманітність її видів і параметрів, наявність зворотних зв'язків між енергетикою та іншими галузями);

4. істотний вплив на навколишнє середовище.

До факторів, що визначають рівень споживання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) і впливають на розвиток енергетики, належать: коливання кон'юнктури і погодних умов; динаміка народонаселення; зміни у відносному енергоспоживанні окремих груп споживачів; міжнародний поділ праці; порівняльна ефективність різних енергоносіїв з погляду задоволення певних потреб.

Складність сучасних енергетичних систем і вплив на них зазначених факторів, які значною мірою залежать від економічної ситуації, що складається на світових ринках, обумовлюють необхідність застосування наукового підходу до економічних проблем енергетики і виділення у зв'язку з цим окремої галузі економічної науки - економіки енергетики.

Срс: Основні показники енергетичного розвитку розвинених країн і України

Економіка енергетики оперує системою економіко-енергетичних показників, які належать до різних рівнів управління: макроекономічного, галузевого (регіонального), мікроекономічного.

До основних макроекономічних показників енергетичного розвитку належать такі:

1. загальне споживання ПЕР, млн. т у.п;

2. споживання енергії на душу населення, кілограмів нафтового еквівалента на людину;

3. імпорт енергоресурсів, нетто, % від загального енергоспоживання;

4. установлена потужність електростанцій, млн. кВт • год, у тому числі теплових, атомних, гідростанцій;

5. частка електроенергії, що виробляється за допомогою вугілля;

6. частка електроенергії, що виробляється за допомогою нафти;

7. частка споживання поновлюваних ПЕР;

8. енергоємність ВВП, (кількість спожитих ПЕР / величину ВВП);

9. енергоємність промислової продукції;

10. енергоємність сільськогосподарської продукції;

11. ВВП на душу населення.

Аналізуючи розглянуті показники розвинених країн і України, можна виділити такі тенденції.

Європа послідовно йде шляхом зниження енергоємності своєї економіки. На даний момент середній європеєць споживає щорічно 140 ГДж - майже в 2 рази менше, ніж середній американець. Європейське товариство взяло курс на скорочення використання твердого палива і ядерної енергії. Екстраполяція існуючих тенденцій дозволяє зробити висновок, що до третього десятиліття XXI століття приблизно половина електроенергії вироблятиметься за рахунок використання природного газу. До 2010 р. споживання газу в нафтовому еквіваленті може багаторазово зрости і досягти 400 млн. т. Як і раніше, значну увагу передбачається приділяти розвитку і впровадженню поновлюваних джерел, частка яких у загальному енергобалансі на цей час становить приблизно 6%.

Що стосується України, то з урахуванням зазначених показників наша країна, за оцінками фахівців, відстає від розвинених країн у своєму економічному розвитку на 27 років. За абсолютними обсягами споживання ПЕР Україна може порівнюватися з такими країнами, як Великобританія і Франція. Однак, споживаючи на душу населення ПЕР у розмірі 4600 КНЕ, Україна одержує на душу населення всього 2500 дол. ВВП. Ці показники для Франції, яка може бути порівняна з Україною за територією і кількістю населення, становлять відповідно 3845 КНЕ і 21113 дол. Енергоємність ВВП України становить 1740 КНЕ/1000 дол., що в 10 разів перевищує рівень Франції - 182 КНЕ/1000 дол. і свідчить про надзвичайно низький рівень ефективності використання ПЕР в Україні.

Серед факторів, що обумовили високий рівень енергоємності ВВП України, можна виділити дві групи причин.

Перша група об'єднує причини, які визначили вихідний високий рівень енергоємності ВВП України, а саме: наявність енергоємного паливно-енергетичного комплексу, створеного за часів Радянського Союзу і розрахованого на дешеве паливо, а також насиченість території України енергоємними виробництвами. Підприємства цього комплексу створювалися в розрахунку на дешеве паливо з багатих союзних запасів, у зв'язку з чим принципи раціонального використання первинних і вторинних енергоресурсів у виробництві не мали пріоритетного значення при проектуванні та будівництві енергетичних об'єктів. Це призвело до того, що енергоємність виробництва одиниці енергії на українських електростанціях перевищила аналогічні показники розвинених країн, однак, завдяки дешевому паливу, яке використовувалося для виробництва енергії, це суттєво не впливало на собівартість енергії.

Друга група причин враховує фактори, що призвели до зростання енергоємності ВВП України протягом 90-х років XX ст.: збереження в 90-х роках орієнтації на енергоємну структуру національного виробництва; високий рівень морального і фізичного спрацювання основних виробничих фондів; низька якість ПЕР; монопольне положення виробників палива та енергії; спад виробництва, що веде до неповного завантаження виробничих потужностей, тощо. Природний дефіцит власних ПЕР та необхідність закупівлі споживаних Україною ПЕР за світовими цінами після розпаду Радянського Союзу обумовили стрімке зростання енергоємності ВВП країни у вартісному вираженні. Сьогодні Україна змушена імпортувати до 60-65% необхідних енергетичних ресурсів. Енергетичні витрати у собівартості кінцевої продукції українських виробників сягають 35-70%, практично виключаючи можливість нагромадження коштів для відновлення основних фондів підприємств, і забезпечують подальше зростання енергоємності ВВП.

Перехід України до ринкових відносин забезпечив економічну незалежність енергетичним підприємствам-монополістам. На даний час ця категорія суб'єктів господарювання має можливість (і її використовує!) перекласти всі витрати, пов'язані з нераціональним використанням ПЕР, на споживача, обумовлюючи необґрунтоване підвищення енергоємності кінцевої продукції.

Сьогодні перед енергетикою України постає завдання структурної перебудови в напрямку інтенсифікації енергетичного виробництва, підвищення рівня його енергоефективності. Здійснення такої перебудови неможливе без знання економічної бази енергетики.

Лекція 2. Система державного регулювання енергетики в Україні

2.1. Органи державного регулювання енергетичної галузі України, їх завдання і функції.

2.2. Методи державного регулювання енергетики