- •Економічна діагностика
- •Тема 1. Теоретичні та методологічні аспекти здійснення економічної діагностики
- •Характеристика і види діагностики підприємства.
- •Джерела та способи формування інформаційної бази економічного діагностування.
- •Методичні підходи в діагностиці стану підприємства.
- •Тема 2. Діагностика галузі, підприємства, продукції
- •1. Діагностика конкурентного середовища підприємства.
- •2. Діагностика конкурентоспроможності підприємства.
- •3. Оцінка конкурентоспроможності продукції.
- •Тема 3. Діагностика потенціалу підприємства
- •1. Методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства.
- •2. Гнучкість виробничої системи та її діагностика.
- •3. Оцінка техніко-організаційного рівня стабільного виробництва.
- •Тема 4. Оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу
- •1. Особливості оцінки цілісних майнових комплексів.
- •2. Витратний підхід до оцінки об’єктів нерухомості.
- •3. Дохідний підхід до оцінки вартості цмк.
- •4. Порівняльний (ринковий) підхід в оцінці цмк.
- •Тема 5. Управлінська діагностика
- •1. Управлінська діагностика як особлива дослідницька діяльність.
- •2. Систематизація інформації для дослідження.
- •3. Оцінка відповідності організаційної структури стратегії підприємства.
- •4. Оцінка параметрів прийняття рішень.
- •5. Фактори середовища непрямої дії (макросередовище).
- •6. Критерії і показники, що використовуються для загальної діагностики системи менеджменту підприємства.
- •7. Загальна ефективність діяльності як ступінь досягнення цілей.
- •Тема 6. Фінансова діагностика
- •1. Дескриптивні, предикативні і нормативні моделі фінансової діагностики, їх сутність, особливості і сфера використання.
- •2. Методичні проблеми дескриптивних моделей.
- •3. Побудова системи аналітичних коефіцієнтів, методика їх обчислення і способи оцінки.
- •4. Предикативні моделі у прогнозуванні майбутнього фінансового стану.
- •5. Діагностика за ліквідністю, фінансовою стійкістю, рентабельністю.
- •6. Життєвий цикл підприємства і тенденції у значеннях певних груп показників фінансового стану.
- •Показники ділової та економічної активності, що потребують особливої уваги на різних етапах жцкпп
- •7. Процедури синтезування одиничних та групових показників, способи їх оцінки.
- •Тема 7. Діагностика економічної безпеки підприємства
- •1. Поняття і цілі економічної безпеки підприємства.
- •2. Функціональні складові економічної безпеки.
- •Класифікація небезпеки за видами та суб’єктами
- •5. Якісні характеристики стану безпеки (небезпеки), їх бальна оцінка.
- •Значущість функціональних складових економічної безпеки підприємства
- •6. Особливості методичних підходів українського Агентства з питань неплатоспроможності, банкрутства підприємств.
- •7. Оцінка корпоративних прав.
- •Тема 8. Діагностика економічної культури підприємства
- •1. Поняття економічної культури, її складові.
- •2. Виявлення проблем формальних і неформальних відносин, конфліктів.
- •3. Оцінка рівня професіоналізму та кваліфікації провідних спеціалістів економічних служб підприємства, їхньої здатності до прийняття та застосування нових знань.
- •4 Оцінка системи управлінського обліку та її місця у прийнятті управлінських рішень.
- •5.Оцінка контролю дій та контролю результатів.
- •6.Прийоми поліпшення організаційної культури.
- •Список рекомендованої літератури
- •Економічна діагностика
- •43018 М. Луцьк, Львівська, 75
Тема 8. Діагностика економічної культури підприємства
План лекції
1. Поняття економічної культури, її складові.
2. Виявлення проблем формальних і неформальних відносин, конфліктів.
3. Оцінка рівня професіоналізму та кваліфікації провідних спеціалістів економічних служб підприємства, їхньої здатності до прийняття та застосування нових знань.
4 Оцінка системи управлінського обліку та її місця у прийнятті управлінських рішень.
5.Оцінка контролю дій та контролю результатів.
6.Прийоми поліпшення організаційної культури.
1. Поняття економічної культури, її складові.
Економічна культура – сукупність прогресивних гуманістичних матеріально-духовних досягнень людей у різних сферах соціально-економічної діяльності. Відповідно до поділу виробництва на матеріальне і духовне, розрізняють такі ж типи економічної культури. Матеріальний тип економічної культури охоплює сукупність речей, виробничих процесів, відносин людини і природи, різноманітні об'єкти власності, різні види економічних відносин між людьми в усіх сферах суспільного відтворення. Духовний тип економічної культури – сукупність економічних знань, виробничого досвіду і навичок, економічне мислення.
Складовими економічної культури є культура в межах окремих підсистем – продуктивних сил, організаційно-економічних та техніко-економічних відносин, економічної власності та господарського механізму. Окремими елементами економічної культури в межах продуктивних сил є техніко-технологічна, трудова (культура праці), наукова, інформаційна, організаційна культура. Так, техніко-технологічна культура означає дотримання вимог експлуатації техніки та її ефективне використання, утримання засобів праці в якісному стані, дотримання технологічної дисципліни тощо. Інформаційна економічна культура передбачає ґрунтовні знання ефективного використання інформації, зокрема вміння знаходити необхідні джерела інформації, обробляти їх, комп'ютерну грамотність та ін. Культура основної продуктивної сили – людини – працівника означає гармонійне поєднання в ній фізичних, розумових та організаторських здібностей, високий рівень освіти та кваліфікації, наявність розвинутих потреб у вільній і творчій праці, поліпшені умов праці, постійному зростанні матеріальних, соціальних і духовних потреб тощо.
Синтетичним вираженням економічної культури у межах господарського механізму є культура управлінської праці. Її складові елементи – система відповідних знань різних наук (психології, права, економіки, соціології та ін.), світогляд, морально – етичні норми та їх дотримання, вміння володіти собою та ін. Рівень економічної культури залежить від типу економічної системи, якості життя, прогресу технологічного та суспільного способів виробництва. У свою чергу, він активно впливає на них.
Внаслідок деградації продуктивних сил, передусім людини –працівника, антигуманного й антидемократичного характеру трансформаційних процесів в системі економічних відносин тощо рівень економічної культури в Україні в 90-х XX ст. істотно знизився. Уявлення про культуру як соціальну пам'ять суспільства тлумачиться як особлива мова цінностей, знання норм, вимог і санкцій, засвоєння якої пов'язує нові покоління людей з попередньою історією, дає їм змогу оволодіти досвідом та примножити його. Економічна культура спирається на такі соціальні цінності, як справедливість, рівність, повага, престиж, солідарність, згода, злагода, порядок тощо.
Економічна культура – це також продукти діяльності соціальних інститутів, які належать до економічної сфери, і продукти функціонування соціальних груп, що входять до соціальної сфери. Цінності та норми культури поділяють на особистісні й інституційні.
До особистісних відносять вид занять, роботу, посаду, становище в колективі, соціальні блага, можливість зробити кар'єру, вдосконалитися професійно, наблизитися до керівництва, посісти вигідне місце, володіти власністю, приймати рішення тощо. З цими функціональними цінностями пов'язані соціальні якості суб'єктів. Так, для професійно зорієнтованих людей характерна висока цінність праці, її зміст, а люди з пріоритетом споживацьких цінностей надають перевагу заробітку. Економічна соціологія враховує не лише те, що люди здатні створювати і зберігати культуру, а й те, що вони можуть знищувати і забувати спадщину. Інституційний аспект економічної культури охоплює соціальні цінності й норми, що функціонують в економіці, але властиві соціальним інститутам: політиці, праву, ідеології, науці, сім'ї, моралі, релігії. Взаємозв'язок інституційного та особистісного аспектів надає економічній культурі відповідної цілісності.