2. Діагностика конкурентоспроможності підприємства.

Конкурентоспроможність підприємства – це рівень його компетенції відносно інших підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту, навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо.

Підходи до оцінки конкурентоспроможності фірми є наступні:

Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції, коли проводиться оцінювання основних ресурсів фірми. Виділяють чотири критерії конкурентоспроможності:

1) Ефективність виробничої діяльності: витрати на одиницю продукції, фондовіддача, рентабельність продукції, продуктивність праці;

2) Фінансове положення підприємства: коефіцієнт автономії, коефіцієнт платоспроможності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт обіговості обігових засобів;

3). Ефективність маркетингової діяльності: рентабельність, продаж, коефіцієнт завантаження виробничих потужностей, коефіцієнт ефективності реклами та засобів стимулювання збуту.

4) Конкурентоспроможність товару: ціна, комплексний показник якості, гарантії і сервіс.

Абсолютні значення показників переводять у відносне значення аналогічно з оцінкою конкурентоспроможності продукції. Кожному показнику задається сила впливу, розраховується інтегральний показник за кожним критерієм, а потім задається значимість інтегрованих критеріїв і розраховується загальний інтегральний показник конкурентоспроможності (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності фірми

Показники ко нкуренто-спроможності	Вага показників	Підприємство 1			Підприємство 2			Підприємство 3
		абс. знач.	відн. знач.	Рей--тинг	абс. знач.	відн. знач.	Рей--тинг	абс. знач.	відн. знач.	Рей-тинг
1	2	3	4	5(2*4)	6	7	8(2*6)	9	10	11(2*10)
Загальний рейтинг	1

Головна проблема під час використання цього методу полягає в отриманні достовірної інформації від фірм конкурентів.

2. Оцінка конкурентоспроможності організації на основі визначення конкурентоспроможності товару.

3.Метод конкурентних переваг.

Показником потенційних переваг організації можна вважати частку ринку, яка їй належить.

Розрахунок частки ринку здійснюється так:

Ч ринку = ,

де – Пі - обсяг продажу і - ї організації;

n - кількість організацій, які реалізують продукцію на цьому ринку.

Користуючись цим методом, необхідно також визначити коефіцієнт концентрації, індекс Херфіндаля-Хіршмана, індекс Розенблюта.

Рівень конкурентоспроможності вважається високим, коли частка ринку конкретної організації перевищує частку ринку пріоритетного конкурента, середнім, коли є рівність, низьким, коли частка ринку значно нижча частки ринку пріоритетного конкурента.

4. Метод бенчмаркінга.

В основі метода лежить порівняння не лише фірм-конкурентів галузі, але й передових фірм з інших галузей. Досвід управляння фірм світових лідерів допомагає підприємствам підняти свій конкурентний рівень, орієнтуючись на ефективність використання ресурсів кращих світових фірм.

Конкурентний статус підприємства (КСП) визначають на основі різних підходів. Ансофф трактує поняття КСП як спів­відношення фактичної і базової продуктивності використання ресурсів підприємства.

Продуктивність, у цьому випадку, визначається як рента­бельність стратегічних капітальних вкладень, скоригована на ступінь „оптимальності" стратегії підприємств і ступінь відпо­відності потенціалу підприємства цій оптимальній стратегії.

КСП розраховується за формулою:

де – Jf- рівень стратегічних капітальних вкладень підприємства;

Jk - критичний обсяг капітальних вкладень (дохід = 0);

Jo - точка оптимального обсягу капітальних вкладень, після якого збільшення капітальних вкладень призводить до зниження доходу;

Sf, So - відповідно діюча й оптимальна стратегія під­приємства;

Cf, Co - відповідно наявні й оптимальні можливості під­приємства.

Показники Sf>/<So і Cf>/<Co можуть оцінюватися як середньоарифметичні бальні оцінки ступеня відповідності фак­торів діючої стратегії або наявних можливостей факторам опти­мальної стратегії чи оптимальним можливостям. Бальна оцінка (за Ансоффом):

0 < КСП J  0,4 - слабка позиція;

0,5 < КСП J  0,7 - середня позиція;

0,8 < КСП J  1,0 - сильна позиція.

КСП = 0, якщо: стратегічні капітальні вкладення відпо­відають критичній точці, відсутня будь-яка стратегія підприєм­ства; підприємство не володіє будь-якими можливостями. Але оцінити вплив факторів зовнішнього характеру практично не­можливо, тому що не існує чіткого визначення поняття „опти­мальні можливості" підприємства.